ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 липня 2020 року м. Київ № 640/7529/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 в старому розмірі 13 190,00 грн. та провести індексацію цього розміру пенсії на підставі постанови КМУ № 124 з 20 лютого 2019 року та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно з законодавством.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що застосування відповідачем при обчислені пенсії позивача з 01.10.2017 величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні з величиною 1,35%, яка застосовувалась до набрання чинності законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-19, є прямим звуженням вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, що є порушенням статті 22 Конституції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнав, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В наданому відзиві відповідач зазначає, з 01 жовтня 2017 року проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в якій просив не здійснювати перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки страхового стажу 1% (а.с.7).
Листом від 27.02.2020 № 2381-1741/Д-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 проведено перерахунки пенсій. При проведенні такого перерахунку здійснено осучаснення заробітної плати (враховано показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.). При цьому, величина оцінки одного року страхового стажу була переглянута з 1,35% на 1%. Таким чином, визначений у встановленому порядку з урахуванням статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії до виплати з 01.10.2017 становив 10 740,00 грн. (а.с.9).
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом і просить провести індексацію пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки та провести перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими законами України від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Коефіцієнт страхового стажу - це величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону України Закону України №1058-IV відповідно до якої при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України №1058-IV в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, який в цій частині набрав чинності з 01.10.2017, до частини першої статті 25 Закону №1058-IV були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Також Законом №2148-VІІІ Прикінцеві положення Закону №1058 доповнено пунктом 4-3, яким передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Тобто, з 01.10.2017 пенсії, призначені згідно Закону №1058 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, тоді як при призначенні вперше пенсії в період з 01.10.2017 по 31.12.2017, зокрема, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем пенсія за віком позивачеві була призначена відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.10.2016.
Таким чином, пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону №1058-IV до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв'язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При цьому, суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
Суд зауважує, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. що свідчить про те, що вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Посилання позивача на те, що розмір пенсії станом на 30.09.2017 року становив 13190,00 грн., спростовується частиною 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, які втратили працездатність. Тимчасово по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 10740,00 грн.
Загальний розмір пенсії до виплати з 01 жовтня 2017 року становив - 10740,00 грн.
Тобто, доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, спростовуються вищевикладеним.
При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Відтак, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв межах, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством та правомірно здійснив перерахунок належної позивачу пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 19.09.2018 у справі № 825/1898/18, від 03.10.2018 у справі № 805/3188/18-а, від 08.01.2019 у справі № 2340/2946/18 та від 25.04.2019 у справі № 0840/3529/18.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ-53, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась