ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2020 року м. Київ № 640/23519/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., за участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б.,
представників позивача: Басс О.О., Органюк Ю.Ю.,
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: Дудник А.О.,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Міністерства юстиції України Державна казначейська служба України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16.06.2011 у адміністративній справі № 02/2а-4048/2011;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з 25.09.2010;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 529 063,95 грн.;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем не вживаються заходи щодо виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011. Наголошує на тому, що він має право на отримання пенсії згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011, починаючи з 25 вересня 2010 року, та не існує жодної законної підстави припинення такого права з 23 липня 2011 року.
Також позивач зазначає, що бездіяльність відповідача-1 призвела до моральних страждань та до зміни його майнового стану, тому позивач вважає, що стягненню з відповідача-2 підлягають кошти за моральну та майнову шкоди.
Відповідач-1 позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконало постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 у повній мірі та у межах тих повноважень, які були покладені на нього зазначеним судовим рішенням.
Зазначає, що відповідно до розпорядження по пенсійній справі від 07 грудня 2012 року № 853255 пенсію позивача перераховано згідно з постановою суду з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року (по день втрати права позивача на дану виплату). Борг по перерахунку складав 48 857,18 грн., який фактично виплачено у квітні 2019 року.
ГУ ПФУ у м. Києві вказує, що починаючи з 22 липня 2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювались виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно із судовим рішенням, зокрема, по-іншому визначені розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, у зв'язку зі змінами в пенсійному законодавстві пенсія ОСОБА_1 , починаючи з 22 липня 2011 року приведена у відповідність до норм чинного законодавства.
Відповідач-2 позов не визнав, у відзиві на позовну заяву покликається на те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено порушення права позивача саме Міністерством юстиції України, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині, на думку відповідача-2, відсутні.
Третя особа надала пояснення по суті спору, у яких повідомила, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Казначейством за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» 23 квітня 2019 року погашено заборгованість за виконавчим листом, виданим Дарницьким районним судом міста Києва 24 жовтня 2012 року у справі № 02/2а-4048/2011.
У судовому засідання 17.06.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, особою з інвалідністю другої групи. Захворювання та інвалідність позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.35, 36).
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва задоволено частково, а саме: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 25 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
На виконання зазначеної постанови суду в частині зобов'язання УПФУ в Дарницькому районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 25 вересня 2010 року видано виконавчий лист у справі від 24 жовтня 2012 року № 2а-4048/11.
На виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 УПФУ в Дарницькому районі м. Києва здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року у розмірі 48 857,18 грн.
29 жовтня 2012 року від імені Печерської колегії адвокатів м. Києва до начальника УПФУ у Дарницькому районі міста Києва було направлено звернення № 641/2, в якому ставилося питання проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 25.09.2010 року з урахуванням проведених виплат (а.с.24).
Листом № 556/Б-467 від 29 листопада 2012 року УПФУ в Дарницькому районі міста Києва повідомлено, що відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року проведено виконання перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від прожиткового мінімуму, встановленого на дату права 709 грн. з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року. Зазначено, що сума пенсії становить 6 203,75 грн. в тому числі (8 х 709,00 грн. = 5 672,00 грн. (75% х 709,00 грн. = 531,75 грн.). Але виплата боргу на даний час проводитися не буде, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» кошти на виплату судових рішень не передбачені (а.с.26).
Також, 01 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до УПФУ в Дарницькому районі м. Києва «Про самостійне виконання рішення», у якій просив здійснити самостійне виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року (а.с.25).
Листом № 32/Б-12 від 18 січня 2016 року УПФУ в Дарницькому районі м. Києва повідомлено, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року проведено перерахунок пенсії по інвалідності 2 групи ЧАЕС в розмірі 8 мінімальних та додаткової пенсії в розмірі 75 % від мінімальної пенсії з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, по дату набрання чинності положення пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, та постанови КМУ № 745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок Державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
У листі зазначено, що сума нарахованих коштів становить 48 857,18 грн. Постановою Кабінету Міністрів від 03.09.2014 року № 440, яка набрала чинності 23.09.2014 року затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною. Для включення до Єдиного реєстру виконання судових рішень позивачу необхідно звернутись до Головного управління Виконавчої служби м. Києва.
При цьому, відповідно до постанови КМУ №1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проведено новий розрахунок пенсії позивача і пенсія виплачується в нових розмірах з 01 січня 2012 року (а.с.28).
Вважаючи порушення своїх прав та законних інтересів відповідачами, посилаючись на те, що постанова Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 залишилася невиконаною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону №796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: особам з інвалідністю ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом сім частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом чотири, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частина третя статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відтак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 року № 745, якою встановлено інші розміри основної державної та додаткової пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначена постанова набрала чинності 23 липня 2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту четвертого Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статей 50, 54 Закону № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №2857-VI та постанови Кабінету Міністрів України № 745.
Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з розпорядженням Дарницького районного управління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2012 року № 853255, на виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року у справі № 02/2а-4048/2011 у грудні 2012 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, донараховано позивачу пенсійні виплати в розмірі 48 857,18 грн. (а.с.154).
Суд зазначає, що погашення заборгованості за рішеннями суду, які було ухвалено до 01 січня 2013 року здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.
18 березня 2016 року управлінням ДВС Головного управління юстиції у місті Києві було прийнято до виконання виконавчий лист від 24 жовтня 2012 року № 2а-4048/11 щодо нарахування та виплати коштів передбачених статтями 50, 54 Закону № 796.
Відповідно до пункту 20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, погашення заборгованості здійснюється Державним казначейством України в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень суду, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Виплата коштів здійснених на виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 підтверджується платіжним дорученням від 23 квітня 2019 року № 296465, з якого убачається, що 23 квітня 2019 року на рахунок позивача було зараховано кошти в сумі 48 857,18 грн.
Тобто, постанова Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 виконана в повному обсязі.
Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12.10.2004.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору у 2011 році.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17 (К/9901/1564/17).
Під час розгляду вказаної справи суд бере також до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21). Так, Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).
У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26.12.2011 №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.
Стосовно суми заборгованості, розрахунок якої наведено позивачем у своєму позові, то суд зважає на те, що нарахування відповідних сум належить до компетенції відповідача-1, а тому наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий до уваги.
Ураховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не допущено протиправної бездіяльності щодо виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14.06.2011 в адміністративній справі № 02/2а-4048/2011 та перерахунку і виплати ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з 25 вересня 2010 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд також звертає увагу, що позовні вимоги до Міністерства юстиції України про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від первісних, тому ураховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності відповідача-1, такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Щодо можливого пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві прийнята Дарницьким районним судом м. Києва 14 червня 2011 року.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Крім того, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень в даному випадку є видом пасивної поведінки та має триваючий характер, що не дає можливості встановлення конкретної дати, від якої можливо обчислювати строк звернення до суду.
Водночас за правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.
У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку не застосовується.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Відповідач-2: Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Повний текст рішення виготовлено - 02.07.2020.
Суддя Т.П. Балась