ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 липня 2020 року м. Київ № П/320/1257/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві
та Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.05.2018 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства і не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Також, позивач зазначає, що законодавством не передбачено такої підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства як неповернення паспорта громадянина Російської Федерації до уповноважених органів цієї держави.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем після отримання громадянства України не повернуто паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу, що стало підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Управління міграційної служби України в Київській області з заявою від 04.10.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним погодженням.
Разом із зазначеною заявою позивачем було надано зобов'язання припинити іноземне громадянства, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Російської Федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації, виданий уповноваженим органом цієї держави.
У разі неотримання з незалежних причин документів про припинення громадянства Російської Федерації, зобов'язуюся подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави.
22.11.2017 позивачем подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якому повідомляється наступне:
«Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації відмовляюся від іноземного громадянства у зв'язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства Російської Федерації, а саме: вартість оформленого виходу з громадянства Російської Федерації становить 1690,00 гривень, що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в України на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на 22.11.2017 розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив 3200,00 гривень.
У зв'язку з викладеним вище я зобов'язуюся повернути паспорт громадянина Російської Федерації до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина Російської Федерації і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави.
Мені, ОСОБА_1 , повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов'язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону».
Так, позивач, згідно рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 22.11.2017 набув громадянства України та був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .
У подальшому, 06.02.2018 позивач документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 17.05.2018 скасовано рішення від 22.11.2017 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, оскільки після отримання громадянства України позивач не повернув паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України».
Пунктом 2 частини першої статті 6 цього Закону передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням.
Згідно частини першої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною п'ятою та восьмою названої статті Закону № 2235-III встановлено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затверджено Указом Президента України від 27.03.2001 № 215.
За змістом пункту 24 Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа серед іншого подає зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Пунктом 119 Порядку № 215 встановлено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 2 частини першої статті 19 Закону № 2235-III передбачено, що підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Відповідно до статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно пункту 88 Порядку для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).
Із наведеного випливає, що обман, внаслідок якого особа набула громадянство України, може полягати не лише у повідомленні недостовірних відомостей, а й у невиконанні цією особою взятих на себе зобов'язань припинити іноземне громадянство, без чого набуття громадянства є неможливим.
При цьому, обов'язок припинити громадянство Російської Федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства виданий уповноваженим на те органом покладено саме на позивача.
Водночас, у разі об'єктивної неможливості подання документа про припинення громадянства особа має право подати до міграційного органу декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Так, ОСОБА_1 подав відповідну декларацію про відмову від іноземного громадянства, у якій взяв на себе зобов'язання повернути паспорт громадянина Російської Федерації та не користуватись правами громадянина Російської Федерації.
Крім того, слід звернути увагу, що позивач був належним чином попереджений про наслідки невиконання ним взятих зобов'язань, зокрема, про втрату громадянства або скасування рішення про його набуття.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення про скасування рішення щодо оформлення набуття громадянства стала інформація з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», з якої вбачається, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_3 03.10.2017, 05.10.2017, 28.11.2017, 15.12.2017, 15.01.2018, 17.01.2018, 19.02.2018, 21.02.2018.
Тобто, позивач, перебуваючи у громадянстві України, неодноразово перетинав державний кордон України, користуючись паспортом громадянина Російської Федерації, який був зобов'язаний повернути до уповноваженого органу та припинити користуватись правами громадянина Російської Федерації.
Натомість, перетинання державного кордону України на підставі паспорту Російської Федерації суд вважає беззаперечним доказом того, що позивач користувався правами громадянина Російської Федерації.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності вироку щодо нього за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Оскільки оскаржуване у цій справі рішення було прийнято не у зв'язку з встановленням факту подання особою фальшивих документів, а підставою для прийняття рішення стало набуття громадянства внаслідок обману у формі невиконання зобов'язань припинити іноземне громадянство.
Таким чином, перелічені вище обставини у своїй сукупності свідчать, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов