ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ № 640/21390/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок поранення, контузії, їх наслідків та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому "Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.
Ухвалою суду від 08.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Підставами позову зазначено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги з 15.11.2012, коли йому встановлено інвалідність ІІ групи, на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, тому рішення відповідача, оформлене протоколом від 05.07.2019 №88 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечуються, оскільки на момент звільнення позивача з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги, позивачем також пропущено трирічний строк, який не підлягає поновленню, для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, який встановлено пунктом 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 28.04.2004 ОСОБА_1 проходив службу в ДРА (Демократична республіка Афганістан) з 08.01.1986 по 21.04.1998 на посаді командира взводу.
До позову додано довідку без номера та дати, видану старшому лейтенантові ОСОБА_1 , в якій зазначено про отримання ним 16.06.1987 контузії (струс мозку з незначними клінічними проявами) під час виконання бойового завдання та про перебування на стаціонарному лікуванні у військовій частині № НОМЕР_2 з 16.06.1987 по 19.06.1987. Довідка видана за підписом командира військової частини та лікуючого лікаря.
Отримання черепно-мозкової травми з незначними клінічними проявами та перебування на стаціонарному лікуванні з 16.06.1987 по 19.06.1987 підтверджується виписним епікризом без номера та дати за підписом начальничка штабу військової частини № НОМЕР_3 .
Наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил від 16.03.2004 №66 майора ОСОБА_1 , старшого помічника начальника 2-го відділення - призову звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту "б" пункту 67 (за станом здоров'я) "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" з правом носіння військової форми одягу.
Згідно з витягом з наказу Лубенсько-Оржицького міського військового комісара від 09.04.2004 №43 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлено для зарахування на військовий облік до Лубенсько-Оржицького міського військового комісаріату.
У пункті 12 свідоцтва про хворобу від 29.12.2003 №3675/1135 вказано про встановлення двох діагнозів, перший - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, інший - захворювання - пов'язане з проходженням військової служби.
На свідоцтві міститься штемпель, зі змісту якого убачається затвердження 16.01.2004 постановою 9 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України відповідних висновків свідоцтва про хворобу.
Згідно з копією довідки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) серії 10 ААА №171009 від 21.11.2012 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. Інвалідність встановлено безтерміново.
Управлінням праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_4 від 28.01.2013, відповідно до якого пред'явник посвідчення є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського військового комісара з заявою від 15.08.2018, в якій просив направити документи для розгляду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності. Згідно з відміткою заяву прийнято посадовою особою військового комісаріату 15.08.2018. Згідно з переліком додатків до заяви додавались: копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності; копія постанови 9 ВЛК Міністерства оборони України; копія довідки про причини та обставини поранення; копія сторінок паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; картка реквізитів банківського рахунку; витяг з наказу Лубенського-Оржицького МВК про звільнення в запас.
Листом від 23.08.2018 №12/1952 Полтавським обласним військовим комісаріатом повідомлено про відсутність права на призначення одноразової грошової допомоги.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 в адміністративній справі №440/328/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено позовні вимоги: визнано протиправною та скасовано відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 в складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлену листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2018 №12/2733; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти за заявою ОСОБА_1 від 15.08.2018 висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та направити висновок до Міністерства оборони України.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 29.05.2019 Другим апеляційним адміністративним судом повернуто скаргу. Рішення суду набрало законної сили 29.05.2019.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
У пункті 19 протоколу зазначено:
майору в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 26.04.2004 звільнено з військової служби та 29.09.2005 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 7-66ВЛ від 29.09.2005 №0107985);
відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;
заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2005 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до Конституції України: держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (у редакції, чинній на день встановлення інвалідності ІІ групи - 15.11.2012) визначалось, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на час встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи - 29.09.2005) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
У протоколі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88 зазначено, що довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 7-66ВЛ від 29.09.2005 №0107985 позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії. Про вказану обставину зазначено позивачем у позовній заяві.
На думку суду, помилковими є доводи представника відповідача щодо виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення 29.09.2005 ІІІ групи інвалідності, позаяк статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачалось державне обов'язкове страхування.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача щодо виплати йому страхової винагороди, відсутні докази того, що позивач був застрахований, виплату йому страхової винагороди, сторонами про відповідні обставини суд не повідомлено, клопотань з цього приводу не заявлено.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на час встановлення позивачу другої групи інвалідності - 15.11.2012) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд, надаючи тлумачення положенню статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у різних редакціях у спорах щодо права на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що пов'язана з проходженням служби, висловив правову позицію, за якою право на отримання такої допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення. Застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Також Верховний Суд зазначив, що законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. "Обов'язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (наприклад, постанова 13.05.2020 справа №750/2282/17).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (в редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 15.11.2012, Порядок №499).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою (пункт 2). При цьому виплата страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01.01.2007, мала бути завершена відповідно до "Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №488, одноразової грошової допомоги - відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284.
Судом уже вказувалось про неподання сторонами доказів того, що позивач був застрахований і йому виплачена страхова винагорода, відсутні також докази про виплату позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284.
За змістом підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
У пункті 2 Порядку №499 також передбачалось, що в разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на наведене правове регулювання, з урахуванням правових позицій Верховного Суду в подібних спорах, суд доходить висновку про помилковість доводів відповідача щодо непоширення на позивача положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на час встановлення позивачу другої групи інвалідності - 15.11.2012) щодо права на отримання одноразової допомоги в разі встановлення інвалідності, що пов'язана з проходженням військової служби. При цьому судом ураховано, що Порядком №499 передбачалась виплата одноразової допомоги в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. На думку суду, та обставина, що позивачу не було виплачене страхове відшкодування внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності 29.09.2005 не може бути підставою для висновку про непоширення на нього наведених положень Порядку №499 в зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності з 15.11.2012. Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності 15.11.2012 виникло у позивача з цієї дати.
Як убачається зі змісту рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №440/328/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.08.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою (вх. №К-487/3 від 15.08.2018), у якій просив направити його документи на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки йому встановлена інвалідність другої групи внаслідок війни.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), за якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд визнає наведену обставину щодо часу звернення позивача з заявою про отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідністю такою, що не потребує доказування в даній справі. Наведена обставина також підтверджується доданою позивачем заявою від 15.08.2018, яка містить розписку про отримання її 15.08.2018 посадовою особою Полтавського обласного комісаріату. Судом також ураховано, що ОСОБА_1 був стороною в адміністративній справі №440/328/19, водночас матеріали адміністративної справи, що розглядається судом, не містять доказів протилежного або таких доказів, які б ставили під сумнів наведену обставину.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI (набрав чинності з 01.01.2014) Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено, зокрема статтею 16-3, пунктом 4 якої встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Тобто стаття 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції до 01.01.2017) не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності особі було встановлено вищу групу інвалідності.
Оскільки на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 15.11.2012, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством не було передбачено, відповідно на позивача не може поширюватись обмеження встановлене абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо не здійснення виплати одноразової грошової допомоги в разі зміни групи інвалідності в понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (наприклад, постанова Верховного Суду від 30.09.2019 №825/1380/18).
Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги зазначено пропуск позивачем трирічного строку.
Суд зазначає, що наведена підстава не вказана в протоколі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88. Водночас, з урахуванням встановлених обставин щодо дати визначення позивачу ІІ групи інвалідності - 15.11.2012, дати реєстрації заяви позивача про виплату одноразової допомоги у військовому комісаріаті - 15.08.2018), суд вважає за необхідне дати правову оцінку наведеній підставі для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 04.07.2012 №5040-VI набрав чинності з 01.01.2014) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Суд констатує, що позивачем не дотримано трирічного строку щодо реалізації права на звернення про отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звернувся з відповідною заявою 15.08.2018, тобто з пропущенням трирічного строку встановленого пунктом 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності з 01.01.2014.
Однак, у даному випадку, суд керується правовими висновками Верховного Суду. Надаючи тлумачення пункту 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Верховний Суд вказав, що наведене положення не може поширюватися на спірні відносини (наприклад, постанови від 29.04.2020 справа №295/2741/17, від 10.04.2020 справа №751/9773/16-а, 30.01.2020 справа №806/5205/15). У цих справах інвалідність встановлено до 01.01.2014. Доходячи такого висновку, Верховним Судом взято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99, в якому надано тлумачення статті 58 Конституції України та зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За висновком Верховного Суду, в силу приписів статті 58 Конституції України, пункт 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 01.01.2014 не поширюється на спірні правовідносини.
За такої судової практики Верховного Суду, необґрунтованими є доводи відповідача про пропуск позивачем трирічного строку щодо реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про протиправність пункту 8 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88, оскільки зазначені в цьому протоколі підстави для відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги визнані судом необґрунтованими.
Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На думку суду, позивачем не обґрунтовано протиправності дій Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Зокрема, позовна заява не містить підстав, які б доводили протиправні дії зазначеного департаменту.
Позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок поранення, контузії, їх наслідків та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому "Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.
Абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (набрала чинності з 01.01.2014) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги - допомога що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
За висновком суду, право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності в позивача виникло 15.11.2012.
Пунктом 3 Порядку №499 (чинного на час виникнення в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності) передбачалось: особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Статтею 16-4 Закону України "Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 04.07.2012 №5040-VI, набрав чинності з 01.01.2014) також встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги".
Необхідність додання до заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження передбачено також пунктом 11 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (чинного, на час звернення позивача з відповідною заявою, Порядок №975).
Пунктом 11 Порядку №975 також передбачено подання: заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завіреної копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Судом установлено, що позивач звернувся до Полтавського військового комісара з заявою від 15.08.2018, до якої додавались: копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності; копія постанови 9 ВЛК Міністерства оборони України; копія довідки про причини та обставини поранення; копія сторінок паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; картка реквізитів банківського рахунку; витяг з наказу Лубенського-Оржицького МВК про звільнення в запас.
Наведені обставини встановлені також рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №440/328/19, які суд на підставі частини четвертої статті 78 КАС України визнає преюдиційними.
У протоколі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88 не надано оцінки довідці МСЕК серії 10 ААА №171009 від 21.11.2012, якою позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, постанові 9 ВЛК Міністерства оборони України та не зазначено про наявність чи відсутність документа на підтвердження того, що причини та обставини контузії позивача не пов'язані з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
На думку суду, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум зобов'язана була надати оцінку всім документам, які подані заявником на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між проходженням служби та встановленою ІІ групою інвалідності, наявністю чи відсутністю обставини, які виключають виплату одноразової грошової допомоги.
З огляду на те, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена повноваженнями встановлювати наявність чи відсутність підстав щодо права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності, не надано оцінку поданим заявником документів, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.08.2018 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Під час повторного розгляду не можуть бути підставою для відмови в призначенні та нарахуванні одноразової допомоги: пропущення позивачем трирічного строку, встановленого пунктом 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; пункт 4 статті 16-3 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким передбачено, що в разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється; висновок про непоширення на позивача статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 15.12.2012.
Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги під час повторного розгляду необхідно надати оцінку та врахувати: довідку МСЕК серії 10 ААА №171009 від 21.11.2012 про безтермінове встановлення позивачу ІІ групу інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку; довідці без номера та дати, виданої старшому лейтенантові ОСОБА_1 , в якій зазначено про отримання ним 16.06.1987 контузії (струс мозку з незначними клінічними проявами) під час виконання бойового завдання та про перебування на стаціонарному лікуванні у військовій частині № НОМЕР_2 з 16.06.1987 по 19.06.1987; свідоцтво про хворобу від 29.12.2003 №3675/1135, яке затверджене 16.01.2004 постановою 9 військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.
Суд не вбачає необхідності виходити за межі позовних вимог для скасування протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки висновок суду в мотивувальній частині рішення про протиправність пункту 19 протоколу від 05.07.2019 №88 та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача є достатнім для захисту прав, інтересів позивача щодо вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, позаяк є особою з інвалідністю II групи (посвідчення серії НОМЕР_4 від 28.01.2013). Оскільки сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу і присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 січня 1991 року №2011-ХІІ (зі змінами) у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.
У задоволенні решти позову відмовити.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець