ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
за наслідками провадження за виключними обставинами
17 червня 2020 року м. Київ № 640/18269/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Літвінової А.В., Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 у даній справі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просить переглянути та скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.219 та прийняти судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.05.2020 відкрито провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Вказаною ухвалою запропоновано учасникам справи подати до суду відзив чи письмові пояснення стосовно заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення чи пояснення.
Представником Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надано до суду відзив, в якому Центр проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2019 за виключними обставинами заперечує та просить залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2019 без змін.
Представником Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано до суду відзив, в якому Департамент проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2019 за виключними обставинами заперечує, просить залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2019 залишити в силі.
Інші учасники справи будь-яких письмових пояснень стосовно заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами не надали.
Заявник та сторони (їх представники) у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами сторони повідомлені належним чином.
Згідно вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання, призначеного на 03.06.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття заявника та інших учасників (їх представників), не перешкоджає судовому розгляду.
Розглянувши матеріали заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та додані до неї документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, 05.11.2018 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України якому просила суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової державної грошової допомоги до 5 травня у 2018 році у розмірі, який не відповідає статті 13 Закону України «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову державну грошову допомогу до 5 травня у 2018 році відповідно до ч.5 статті 13 Закону України «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (№ 3551-XXII 22.10.1993 року в редакції №367-XIV від 25.12.1998) виходячи з 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком (14520 грн.), з урахуванням проведених виплат (3685 грн.);
- встановити порядок виконання рішення, за яким стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік у розмірі 10835 грн., провести за рахунок коштів Державного бюджету України Державною казначейською службою шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 або її представника за довіреністю з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є інвалідом І групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Зазначає, що відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон), інваліди війни мають право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, проте всупереч вимогам вказаного Закону у 2018 році позивачу виплатили допомогу у розмірі 3686,00 грн., тобто, не в повному обсязі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 без змін.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019, зокрема вмотивоване тим, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі Закон №3551-XII).
Виплата разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій врегульована статтею 12 Закону №3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 наведені зміни визнані неконституційними.
Таким чином, починаючи з 22.05.2008, відновлено дію частини 5 статті 12 Закону №3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги особам, які мають статус учасника бойових дій, мав становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VІІІ (далі Закон №79-VІІІ), яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно із яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Визначаючи питання пріоритетності закону, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд виходив із Рішення Конституційного Суду України від 03.10.97 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
У судовому рішенні, про перегляд якого позивачем подана заява, суд виходив з того, що Закон №79-VІІІ прийнятий пізніше за Закон №3551-XII та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Отже, за висновками суду, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону №79-VІІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Постанова №223) передбачено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).
Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1200 гривень.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з винятковими обставинами позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №640/18269/18, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин 1,2,4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з п.1 ч.5 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В силу приписів частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Таким чином, суд зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) - окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, саме з 27.02.2020 втратили чинність положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування були чинними із дня набрання чинності Законом №79-VІІІ до 27.02.2020, зокрема і в 2018 році.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави визнавати протиправними дії відповідачів, вчинені на виконання нормативно-правових актів, які були чинними станом на дату вчинення таких дій.
Оскільки, як на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судом першої інстанцій, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та Постанови №223 діяли, отже відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) виключною обставиною для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 у даній справі.
Визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є територіальним органом соціального захисту населення, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому він не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду 17.12.2019 у справі №808/2492/18. У вказаному судовому рішенні зазначено, що із тексту імперативних приписів п.1 ч.5 ст.361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п.1 ч.5 ст.361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.4 ст.368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241 - 243, 369 Кодексу адміністративного судочинства суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Головуючий суддя В.П. Шулежко
Судді А.В. Літвінова
І.М. Погрібніченко