ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 липня 2020 року місто Київ №826/835/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа Фонду), в якому просив:
- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича включити ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 190 760,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року у цивільній справі №761/3152/16-ц на користь позивача зі Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю стягнуто грошову суму у розмірі 192 667,28 грн, на підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця від 31 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження, в рамках якого було встановлено, що наявність у боржника рахунку, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк», на який неможливо накласти арешт, у зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації у Банку.
01 листопада 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою, в якій просив включити його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, листом від 24 листопада 2016 року №2-3-2-2/1059-ЛК-ОГ Уповноважена особа Фонду повідомила про відмову у задоволенні вимог позивача.
Вважаючи дії відповідача щодо не включення даних про позивача до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у письмових запереченнях проти позову послався на те, що позивач не вкладником банку у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ним не було укладено з банком договору банківського вкладу, а також на його ім'я не відкрито будь-яких поточних рахунків у Банку.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 05 квітня 2018 року жодна зі сторін не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від представника сторін надійшли заяви щодо того, що останні просять провести розгляд справи у письмовому провадженні.
Враховуючи викладене вище та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, відповідному у судовому засіданні судом, згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
05 липня 2016 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №761/3152/16-ц про стягнення зі Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 192 667,89 грн, з яких 190 760,28 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1907,61 грн судових витрат по сплаті судового збору.
На підставі вказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52065591 від 31 серпня 2016 року.
Як вбачається з наданої суду копії листа Уповноваженої особи Фонду від 19 липня 2016 року №2-3-4-2/567-ВА-БТ станом на 13 червня 2016 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 (валюта 980), відкритого на ім'я боржника - Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк», обліковуються грошові кошти у розмірі 501321,73 грн, а також повідомлено про запровадження у банку тимчасової адміністрації.
01 листопада 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду з заявою, в якій просив включити його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 190 760,28 грн.
Листом від 24 листопада 2016 року №2-3-2-2-/1509-ЛК-ОГ Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про відсутність правових підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку з тим, що між банком та позивачем не укладались договори банківського вкладу та банківського рахунку, а також позивача повідомлено про те, що строк для заявлення вимог кредиторів банку був встановлений з 23 липня 2016 року по 22 серпня 2016 року включно.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо відкриття на ім'я позивача будь-якого рахунку у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк», проте, наявні докази відкриття банківського рахунку на ім'я Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк».
Крім того, судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/170-puat-fidobank/4355-zaprovadzheno-tymchasovu-administratsiiu-u-puat-fidobank).
10 червня 2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 09 червня 2016 року № 959 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у неплатоспроможному Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» з 20 червня 2016 року до 19 липня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича з 20 червня 2016 року до 19 липня 2016 року включно(http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/170-puat-fidobank/4633-prodovzhenotymchasovu -administratsiiu-v-puat-fidobank).
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265, «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку Олександру Володимировичу з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, а на підставі рішення від 02 липня 2018 року № 1836 строки здійснення процедури ліквідації продовжено до 19 липня 2020 року включно http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/170-puat-fidobank/38383-prodovzheno-strok-zdiisnennia-protsedury-likvidatsii-puat-fidobank(http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/170-puat-fidobank/5058-rozpochato-protseduru-likvidatsii-puat-fidobank-ta-delehovano-povnovazhennia-likvidatora-banku, http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/170-puat-fidobank/38383-prodovzheno-strok-zdiisnennia-protsedury-likvidatsii-puat-fidobank).
Вказані обставини в силу вимог частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються судом загальновідомими та не підлягають доказуванню.
Не погоджуючись з діями бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду щодо не включення даних про позивача до списків вкладників Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).
За визначенням Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У відповідності до частин першої-третьої статті 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У відповідності до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Тобто, поточні та вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особа (клієнта Банку) за умови надання відповідних документів, можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази відкриття банківського рахунку у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» на ім'я саме ОСОБА_1 , проте, судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі факт відкриття рахунків на ім'я Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а не на ім'я позивача, тобто, доказів щодо зміни власника саме рахунків, на яких розміщені грошові кошти позивачем суду надано не було.
Тому, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що після набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року він набув статусу вкладника в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI.
Так, на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року позивачем можуть бути заявлені кредиторські вимоги в межах процедури ліквідації банку. Вважати позивача вкладником названого банку за відсутності документального підтвердження відповідного статусу у вставленому законом порядку - немає правових підстав.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не є вкладником Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI.
За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх документальних докази, якими підтверджується протиправність дій відповідачів, в той час, як відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, враховуючи обставини, встановлені судом у даній адміністративній справі та з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Літвінова А.В.