Справа № 168/961/19
Провадження № 1-кп/169/63/20
02 липня 2020 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, є особою з інвалідністю з дитинства другої групи, має базову загальну середню освіту, неодружений, є громадянином України, раніше не судимий,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 186, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України, та угоду про визнання винуватості, укладену між начальником Старовижівського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 ,
ОСОБА_6 27 жовтня 2019 в період часу з 1 години 00 хвилин по 3 годину 00 хвилин, перебуваючи на площі Миру в селищі міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області поруч із недіючим фонтаном, через відкриті двері автомобіля з корисливих мотивів умисно відкрито викрав у ОСОБА_7 , яка в цей час знаходилась на передньому пасажирському сидінні з правого боку в легковому автомобілі марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Lenovo А7000», ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , чорного кольору, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора Приватного акціонерного товариства «Київстар», абонентський номер НОМЕР_4 , сім-карта мобільного оператора Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», абонентський номер НОМЕР_5 , та флешкарта пам'яті марки «Kingston» формату «micro SD», ємністю 2 Gb.
У подальшому ОСОБА_6 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, переніс його до залізничної станції «Вижва», що знаходиться по вулиці Вокзальній,6 в селищі міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області, де воно було вилучене працівниками поліції.
ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 1653 гривні 33 копійки.
Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 186 Кримінального кодексу України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Крім того, ОСОБА_6 27 жовтня 2019 в період часу з 1 години 00 хвилин по 3 годину 00 хвилин, перебуваючи на площі Миру в селищі міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області, заволодівши мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_7 , умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виражаючи своє зневажливе ставлення до елементарних правил поведінки, моралі, добропристойності через відкриті двері автомобіля марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , руками витягнув із вказаного автомобіля ОСОБА_7 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні з правого боку, тримаючи за волосся, верхні та нижні кінцівки ОСОБА_7 , всупереч її волі, тягнув останню по асфальтному покриттю проїжджої частини площі Миру в селищі міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області не менше 6 метрів в напрямку супермаркету «Наш Край», що знаходиться на площі Миру в селищі міського типу Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в ділянці верхніх та нижніх кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України, як хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
У судовому засіданні прокурор надав суду укладену 2 липня 2020 року з обвинуваченим угоду про визнання винуватості.
За змістом угоди обвинувачений взяв на себе зобов'язання беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 186, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України, сторони узгодили, що покарання обвинуваченому за вчинення вказаних злочинів призначається у виді штрафу: за частиною першою статті 186 Кримінального кодексу України - в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України - в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; обвинувачений та його законний представник погоджуються з такими видом і мірою покарання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши учасників судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди з таких мотивів.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частиною п'ятою статті 469 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до частини третьої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Судом встановлено, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до частини четвертої статті 12 Кримінального кодексу України є нетяжкими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_6 про підозру під час судового провадження, потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_7 надала письмову згоду прокуророві на укладення угоди про визнання винуватості, узгоджена сторонами міра покарання за кожен злочин у виді штрафу в розмірі 100 та 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян передбачена санкціями частини першої статті 186, частини першої статті 296 Кримінального кодексу України (станом на час вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів), визначена на підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточна міра покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим Кримінальним кодексом України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Угода про визнання винуватості укладена за ініціативою обвинуваченого в присутності законного представника обвинуваченого.
Вимоги пункту 9 частини другої статті 52 Кримінального процесуального кодексу України щодо обов'язкової участі захисника у разі укладення угоди про визнання винуватості дотримані.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені частиною другою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде йому призначено у разі затвердження угоди судом.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим відсутні чи останній не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечував у судовому засіданні обвинувачений та його законний представник.
Умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інкриміновані обвинуваченому злочини підпадають під категорію злочинів, щодо яких передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Старовижівського районного суду Волинської області від 18 листопада 2019 року, слід скасувати.
Керуючись статтями 370, 374, 469-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 2 липня 2020 року між начальником Старовижівського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 186, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання
за частиною першою статті 186 Кримінального кодексу України - у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;
за частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України - у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази:
мобільний телефон марки «Lenovo А7000», ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , сім-карту мобільного оператора Приватного акціонерного товариства «Київстар», абонентський номер НОМЕР_4 , сім-карту мобільного оператора Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», абонентський номер НОМЕР_5 , флешкарту пам'яті марки «Kingston» формату «micro SD», ємністю 2 Gb, залишити у володінні потерпілої ОСОБА_7 ;
шкіряні штани чорного кольору, які знаходяться у чорному поліетиленовому пакеті на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області, повернути потерпілій ОСОБА_7 ;
купюру номіналом 20 (двадцять) гривень, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження (спецпакет № 0008615), повернути ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 758 (сімсот п'ятдесят вісім) гривень 5 (п'ять) копійок.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Старовижівського районного суду Волинської області від 18 листопада 2019 року на мобільний телефон марки «Lenovo А7000», ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , сім-карту мобільного оператора Приватного акціонерного товариства «Київстар», абонентський номер НОМЕР_4 , сім-карту мобільного оператора Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», абонентський номер НОМЕР_5 , флешкарту пам'яті марки «Kingston» формату «micro SD», ємністю 2 Gb, що належать на праві власності ОСОБА_7 , купюру номіналом 20 (двадцять) гривень, що належить на праві власності ОСОБА_6 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий