02 липня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/890/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Керівника Апарату Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Керівника Апарату Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування наказу Керівника Апарату Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 22 червня 2020 року №125/ка.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України «Про судовий збір». Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 гривні.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, остання містить одну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи наведене, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 840,80 грн (2102,00*0,4).
Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач Чернівецьке УК/м.Чернiвцi/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37978173; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; номер рахунку (IBAN) UA828999980313191206084024002; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Поряд з цим позивач у поданій позовній заяві, посилаючись на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», вказує про те, що він звільнений від сплати судового збору.
Однак такі посилання суд вважає помилковими, виходячи з такого.
Пільги щодо сплати судового збору визначено статтею 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Згідно з указаною нормою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнено учасників бойових дій лише у тих справах, які пов'язані із порушенням їхніх прав, тобто прав як учасника бойових дій.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Частиною другою статті 4 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону №3551-XII.
Частиною другою статті 22 Закону №3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб, з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII.
Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження №14-730цс19).
Водночас, суд зауважує, що серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначеного статтею 12 Закону №3551-XII, немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогою, подібною до тієї, з якою позивач звернувся у вказаній справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Керівника апарату Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 22 червня 2020 року №125/ка, який оскаржує позивач у даному позові, на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
На переконання суду, вказаний індивідуальний акт не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій позивача чи будь-яким іншим чином стосується його соціального і правового захисту як учасника бойових дій.
Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження №11-795заі19).
Виходячи з наведеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у вказаному вище розмірі.
Згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві місцем проживання позивача вказано адресу: АДРЕСА_1 .
Проте доказів реєстрації ОСОБА_1 за зазначеною адресою до позовної заяви не надано.
Наведене, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача по справі є місто Київ, унеможливлює суд перевірити дотримання позивачем правил підсудності (стаття 25 Кодексу адміністративного судочинства), що є обов'язком суду відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Керівника Апарату Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування наказу залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали, враховуючи строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), шляхом подання документа про сплату судового збору та доказів реєстрації позивача за зазначеною у позовній заяві адресою.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк