01 липня 2020 року справа № 2340/3133/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у в письмовому порядку заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік;
3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2020, ухваленим в письмовому порядку, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 114 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1 600 грн.
Через канцелярію до суду надійшла заява представника позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення про стягнення всіх судових витрат понесених позивачем з дати подання позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки судове рішення було постановлено в письмовому порядку, суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в письмовому порядку.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені ст.244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.
Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення у разі вирішення питання про право, є обов'язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи залежно від того, яке рішення приймається судом.
Судові витрати, передбачені ст.132 КАС України, є комплексним поняттям, що охоплює два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Суд звертає увагу позивача на те, що питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання до Черкаського окружного адміністративного суду позову у розмірі 2 114 грн 40 коп. та стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1 600 грн вирішене судом у рішенні від 01.06.2020.
Щодо інших судових витрат пов'язаних з розглядом справи, суд вказує на таке.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У наданому до матеріалів справи розрахунку судових витрат пов'язаних з розглядом справи, представник позивача вказує, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу за складання апеляційної скарги становлять 2000 грн, за складання касаційної скарги - 5000 грн та за складання відповіді на відзив на позовну заяву під час нового розгляду справи - 1600 грн. Вказані витрати підтверджуються актами приймання-передачі від 11.01.2019, від 24.04.2019 та від 14.04.2020.
Інших доказів на підтвердження вказаних судових витрат до матеріалів справи не надано.
Досліджуючи надані позивачем акти приймання-передачі від 11.01.2019, від 24.04.2019 та від 14.04.2020, суд вбачає, що в них не міститься інформації про надання послуг по справі №2340/3188/18, відтак, не визначення змісту та обсягу конкретної діяльності унеможливлює прийняття актів приймання-передачі, як доказу який підтверджує витрати на правничу допомогу саме по цій адміністративній справі на стадії апеляційного та касаційного провадження та нового розгляду справи судом першої інстанції.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з цією справою на стадії подання апеляційної, касаційної скарги та нового розгляду справи.
Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача, що понесені ним у розмірі 8600 грн (за складання апеляційної скарги становить 2000 грн, за складання касаційної скарги - 5000 грн та за складання відповіді на відзив на позовну заяву - 1600 грн під час нового розгляду справи).
Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8600 грн (за складання апеляційної скарги становить 2000 грн, за складання касаційної скарги - 5000 грн та за складання відповіді на відзив на позовну заяву - 1600 грн під час нового розгляду справи).
Аналогічна правова позиція Верховним судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 та від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17.
Щодо понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, суд зазначає таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
За наслідками часткового задоволення касаційної скарги позивача постановою Верховного Суду від 02.03.2020 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до наданого розрахунку судових витрат пов'язаних з розглядом справи, позивачем за подання апеляційної скарги на рішення суду від 12.12.2018 сплачено судовий збір в розмірі 3171 грн 60 коп. та за подання касаційної скарги 3524 грн, що підтверджується квитанцією від 11.01.2019 № 31615 та від 31.05.2019 №0.0.1369111758.1.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.
Суд зазначає, що вирішення даного адміністративного спору по суті відбулось шляхом ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом рішення від 01.06.2020, яким позов задоволено повністю, а тому розподіл судових витрат, в тому числі щодо сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має бути здійснений за загальними правилами розподілу судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №800/234/17, від 22 лютого 2019 року справа №826/14412/17, від 16 липня 2019 року у справі №821/449/18.
При цьому слід зазначити, що порядок розподілу понесених учасниками адміністративного процесу судових витрат урегульовано главою 8 розділу I Кодексу адміністративного судочинства України, загальний аналіз якої свідчить про те, що вирішення питання щодо розподілу вказаних витрат вирішується під час ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи, та у відповідних випадках - після його ухвалення в порядку ст.252 КАС України.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених норм права та висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, підлягають розподілу судом в загальному порядку при ухваленні рішення по суті справи, та у випадку, коли такий розподіл не було здійснено під час ухвалення судового рішення, такий розподіл здійснюється на підставі відповідної заяви шляхом ухвалення додаткового судового рішення у відповідності до положень ст.252 КАС України.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3171 грн 60 коп. та за подання касаційної скарги в сумі 3524 грн.
Щодо понесених позивачем судових витрат зі сплати суми комісії банку за сплату судового збору та судових витрат понесених у зв'язку з відправленням поштової кореспонденції, суд зазначає таке.
Суд зауважує на тому, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
-на професійну правничу допомогу;
-сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
-пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
-пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
-пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України).
Відтак, комісія банку за сплату судового збору та витрати понесені у зв'язку з відправленням поштової кореспонденції не відноситься до судових витрат згідно приписів ст. 132 КАС України, тому відшкодуванню не підлягає.
З огляду на вказане, суд вважає частково обґрунтованою заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в зв'язку з чим її належить задовольнити частково.
Керуючись ст. 132, 139, 167, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3171 (три тисячі сто сімдесят одна) грн 60 коп. та за подання касаційної скарги в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Копію додаткового рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Гарань