16 червня 2020 року справа № 580/3667/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ковтун Л.Б.,
позивача ФОП ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача ФОП ОСОБА_1 - Лисака О.О. (за довіреністю),
представника відповідачів Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради - Кирмана В.О. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.01.2020, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення повідомлення про прийняття рішення про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019 № 4548-01-14;
- визнати дійсним та діючим паспорт прив'язки тимчасової споруди від 24.10.2016 №590 щодо розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_3 ;
- визнати протиправною та скасувати відмову в продовженні позивачу паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171, що була розташована по АДРЕСА_2;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1389 "Про демонтаж тимчасової споруди біля житлових будинків № АДРЕСА_3 та № АДРЕСА_4";
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1388 "Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2";
- стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що спірне рішення про анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019 № 4548-01-14 та рішення від 26.11.2019 №1388 та №1389 є протиправними, оскільки прийняті усупереч положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задовольнити.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів заперечує проти задоволення позову та зазначає, що підставою для анулювання паспорту прив'язки №590 від 24.10.2016 по АДРЕСА_3 є недотримання позивачем вимог п.2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а саме: розміщення тимчасової споруди без дотримання паспорту прив'язки (відсутнє мощення «ФЕМ», ліхтар, урна та виносні кашпо, встановлено виносній стіл зі стільцями). На підставі недотримання позивачем вимог вказаного Порядку. У зв'язку з встановленими порушеннями, 11.11.2019 Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради складено повідомлення №4548-01-14 ФОП ОСОБА_1 про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруд від 24.10.2016 № 590.
Також листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 30.05.2018 №27358-ТС2 позивача повідомлено, що при розгляді заяви про продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 №171 по АДРЕСА_2, було встановлено, що тимчасова споруда знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій (газопровід середнього тиску та каналізація). Позивач при поданні заяви про продовження вказаного паспорту не додала документів, які б підтверджували отримання погодження на встановлення тимчасової споруди від організації, які експлуатують ці комунікації.
Щодо правомірності рішень про демонтаж тимчасових споруд, у відзиві зазначено, що відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Таким чином, підстави для визнання протиправними рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1389 «Про демонтаж тимчасової споруди біля житлових будинків № АДРЕСА_3 та № АДРЕСА_4 » та № 1388 «Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2» відсутні.
У судовому засіданні представник відповідачів підтримав позицію викладену у відзиві на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі.
З метою проведення підприємницької діяльності позивачу Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради видано паспорт прив'язки тимчасової споруди від 24.10.2016 № 590 по АДРЕСА_3.
17.10.2019 спеціалістами відділу інспектування управління інспектування Черкаської міської ради проведено перевірку тимчасових споруд на дотримання вимог паспортів прив'язки ТС, які були оформлені в Управлінні планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради. У ході перевірки виявлено, що тимчасова споруда «Drink&Go» встановлена у АДРЕСА_4 з відхиленням від паспорту прив'язки тимчасової споруди від 14.12.2016 № 590, виданого ФОП ОСОБА_1 , а саме відсутнє мощення «ФЕМ», ліхтар, урна та виносні кашпо, встановлено виносній стіл зі стільцями.
11.11.2019 Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради складено повідомлення №4548-01-14 ФОП ОСОБА_1 про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруд від 24.10.2016 № 590.
26.11.2019, враховуючи пропозиції управління інспектування Черкаської міської ради та акт від 17.10.2019, Виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення №1389, яким доручено робочій групі з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд і рекламних засобів ( ОСОБА_2 ): до 31.12.2019 із залученням підрядної організації організувати та провести демонтаж тимчасової споруди «Drink&Go» встановленої у АДРЕСА_3 та № АДРЕСА_4, власник - ФОП ОСОБА_1 .
Також з матеріалів справи встановлено, що Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради позивачу видано паспорт прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 № 171 по АДРЕСА_2. Паспорт прив'язки дійсний до 04.06.2018.
17.04.2018 позивачем до Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської подано заяву про продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 № 171.
30.05.2018 листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №27358-ТС2 позивача повідомлено, що при розгляді заяви про продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 №171 по АДРЕСА_2, було встановлено, що тимчасова споруда знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій (газопровід середнього тиску та каналізація). Позивач при поданні заяви про продовження вказаного паспорту не додала документів, які б підтверджували отримання погодження на встановлення тимчасової споруди від організації, які експлуатують ці комунікації.
26.11.2019 враховуючи пропозиції управління інспектування Черкаської міської ради, Виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення №1388, яким доручено робочій групі з впорядкування території м. Черкаси, підготовки та проведення демонтажу тимчасових споруд і рекламних засобів ( ОСОБА_2 ): до 31.12.2019 із залученням підрядної організації організувати та провести демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2, власник - ФОП ОСОБА_1 .
Вважаючи вказані рішення та повідомлення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 (далі - Порядок №244) затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (п.1.1 Порядку).
Пунктом 1.3 Порядку №244 визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно п.1.7 наведеного Порядку №244 розміщення окремих ТС здійснюється згідно з цим Порядком.
Пунктами 2.1-2.7 цього Порядку №244 передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1).
Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П. І . Б., адреса, контактна інформація).
Цей перелік документів є вичерпним.
Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п'ятнадцять робочих днів.
Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.
Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Судом встановлено, що 17.04.2018 позивач звернулася до Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської із заявою про продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 № 171, до якої додано договір пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою від 05.06.2013 №477, примірник паспорта прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 №171, що містить погодження на встановлення тимчасової споруди від організацій, які експлуатують ці комунікації, зокрема і погодження ВАТ «Черкасигаз».
Проте, листом від 30.05.2018 Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №27358-ТС2 позивача повідомлено, що при розгляді заяви про продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 №171 по АДРЕСА_2, було встановлено, що тимчасова споруда знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій (газопровід середнього тиску та каналізація). Позивач при поданні заяви про продовження вказаного паспорту не додала документів, які б підтверджували отримання погодження на встановлення тимчасової споруди від організації, які експлуатують ці комунікації.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що у передбачений п.п.2.4-2.5 Порядку №244 строк позивача було письмово повідомлено про визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, або надано аргументовану відмову щодо реалізації намірів розміщення ТС.
При цьому, відповідачами не було надано будь-яких доказів про те, що позивач був повідомлений про прийняте рішення за його заявою.
В матеріалах справи наявна копія листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 30.05.2018 №27358-ТС2, який складений у відповідь на заяву позивача від 17.04.2018 за вхідним номером №27352-ТС2, однак він також не містить ні визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС, ні аргументованої відмови. Хоча даний лист датовано 30.05.2018, однак в матеріалах справи відсутні докази вручення вказаного листа позивачу в зазначений термін, що також свідчить про пропуск передбаченого п.п.2.4-2.5 Порядку строку.
Тому безпідставними є твердження представника відповідачів, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною вимогою щодо визнання протиправною та скасувати відмови в продовженні позивачу паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171.
Крім того, п. 2.11 Порядку №244 паспорт прив'язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Відповідно до п. 2.13 Порідку №244 при оформлені паспорта прив'язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним
погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.
Згідно з п.2.14 Порядку №244 паспорт прив'язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.
Ненадання паспорта прив'язки з інших підстав не допускається.
Як вже зазначено вище, позивач звернувся із заявою для продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди від 07.06.2013 №171 по АДРЕСА_2, тому необгрунтованими є твердження відповідачів, що позивач мав повторно отримувати погодження на встановлення тимчасової споруди від організації, які експлуатують ці комунікації, оскільки такі вимоги ним були дотриманні в червні 2013 року при первинному поданні документів на отримання вказаного паспорту тимчасової споруди.
А отже суд приходить до висновків про протиправність відмови в продовженні позивачу паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171, що була розташована по АДРЕСА_2.
Частина 3 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
В силу ч.2 ст.21 вищезазначеного Закону до малих архітектурних форм, як елементів декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою, належать, зокрема, альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Частинами 1, 5, 7 ст.26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті.
Дозвіл видається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
У разі якщо в установлений частиною п'ятою цієї статті строк не видано дозвіл або відмову в його видачі, право виконання на об'єкті благоустрою земляних та ремонтних робіт виникає на десятий робочий день з дня закінчення зазначеного строку, а дозвіл вважається виданим.
Таким чином, враховуючи, що позивачем було подано до відповідача заяву із визначеними п.2.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності документами, перелік яких є вичерпним, а відповідного повідомлення про відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, будівельним нормам або аргументованої відмови щодо реалізації намірів розміщення ТС позивачу у визначений законодавством строк надано не було, суд приходить до висновку, що дії Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради суперечать вимогам Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, порушують права позивача на своєчасне оформлення паспорта прив'язки або оскарження відмови відповідача, а також перешкоджають здійсненню позивачем передбаченої в заяві діяльності.
В подальшому Виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення від 26.11.2019 № 1388 «Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2» та №1389 «Про демонтаж тимчасової споруди біля житлових будинків № АДРЕСА_3 та № АДРЕСА_4».
Згідно пп.7 п. «а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», згідно ч.2 якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»; 14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
При вирішенні даного спору суд зауважує, що відповідно до пп. 1,2,10 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд зазначає, що рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 №1388 та №1399 про демонтаж тимчасових споруд, що належать ФОП ОСОБА_1 , є такими, що прийняті не на підставі, у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Частинами 1, 3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.59 наведеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд.
На підставі зазначеного, оскільки Виконавчий комітет Черкаської міської ради при прийнятті рішення №1388 та № 1399 від 26.11.2019 діяв поза межами своїх повноважень, наявність чи відсутність факту порушення позивачем вимог паспорту прив'язки не має правового значення для вирішення спору, у зв'язку із чим суд доходить висновку про доцільність визнання їх протиправним та скасування.
З огляду на те, що Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради складено повідомлення про анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019 №4548-01-14, вказане повідомлення, з огляду на взаємопов'язаність з вказаними вище рішеннями, також підлягає визнанню таким, що порушує права та законні інтереси позивача. У зв'язку із тим, що вказане повідомлення містить ознаки акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, так як ним вирішено питання щодо анулювання паспорту прив'язки, суд, з огляду на зазначені обставини справи, доходить висновку про доцільність його скасування.
Натомість суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання дійсним та діючим паспорта прив'язки тимчасової споруди від 24.10.2016 №590 щодо розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу позивачем до позову надані договір про надання правової допомоги від 18.11.2019, квитанція до приходного касового ордеру від 21.01.2020 та «калькуляцію оплати послуг по наданню правової допомоги», які пов'язані з розглядом справи у сумі 20 779 грн 00 коп.
Судом встановлено, що 18.11.2019 між адвокатом Єфімовою Л.Я. та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги від 18.11.2019.
Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі 18 350 грн.
Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Відповідно до калькуляції оплати послуг по наданню правової допомоги, витрати, які позивач поніс складають 20 779 грн 00 коп.
Суд зазначає, що наведені в даному розрахунку витрати не підтверджені матеріалами справи.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доказів інших понесених позивачем судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про прийняття рішення про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди від 11.11.2019 № 4548-01-14.
Визнати протиправною та скасувати відмову в продовженні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 паспорта прив'язки тимчасової споруди № 171, що була АДРЕСА_2 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1389 «Про демонтаж тимчасової споруди біля житлових будинків № АДРЕСА_3 та № АДРЕСА_4».
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.11.2019 № 1388 «Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 01.07.2020.
Суддя С.М. Гарань