23 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2821/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Кукульник Я.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бєрьозки Ю.В., представника відповідача-1 Рижова Ю.М., представника відповідача-2 Копитко О.В., розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі та різниці у середньому заробітку за час затримки виконання судового рішення після підвищення оплати праці,
встановив:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та Міністерстав юстиції України в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року № 540/1642/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 р., з відрахуванням до бюджету обов'язкових платежів в сумі 36141,91 грн.; невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 р. та яка не стягнута за період з 02.06.2018 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 5807,97 грн., з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, за період з 01.01.2019 р. по 06.11.2019 року в розмірі 8336,61 грн., з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, встановити судовий контролю за виконанням рішення суду, стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 № 3088/к позивача звільнено з посади. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 наказ про звільнення скасовано та поновлено позивача на займаній посаді. Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання. 07.12.2016 було видано виконавчий лист. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі №821/858/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді виконана лише 20.01.2020 року. За затримку виконання рішення суду в період з 23.11.2016 по 31.07.2018 в судовому порядку рішенням по справі № 2140/1510/18 вже стягнуто 183957,76 грн. середнього заробітку. В період з 01.08.2018 по 31.03.2019 в судовому порядку рішенням по справі № 540/654/19 стягнуто 73319,68 грн. середнього заробітку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 р., залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 р. у справі № 540/954/19, стягнуто середній заробіток після його коригування в сторону збільшення за період з 01.01.2017 р. по 31.07.2018 р. в розмірі 35509,20 грн. з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів. За рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 р. у справі № 540/1642/19, стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.04.2019 року по 05.11.2019 року у сумі 9351,67 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, а також невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року у сумі 38499,17 грн. Крім того зазначив, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11.01.2020 р. № 605/к, позивачу присвоєно черговий 5 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 02.06.2018 р., тобто у період часу, коли рішення не виконувалось. Постановою КМУ від 18.01.2017 р. № 15 затверджено «Розмір надбавок посадових окладів за ранги державних службовців, відповідно до якого розмір надбавки до посадового окладу за 5 ранг державного службовця складає 600 грн.». Отже, у зв'язку із тим, що середній заробіток та невиплачена різниця у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення стягнуті судами по 06.11.2019 включно, позивач звернувся до суду з даним позовом який просить задовольнити.
Ухвалою від 28.12.19 у справі відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.01.2020 р.
17.01.2020 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач-1 вказує на те, що суду необхідно врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у подібних спорах, а саме необхідно враховувати, що позивач за спірний період працює в іншій установі, отримує дохід за новим місцем роботи, а також отримував допомогу по безробіттю. Відповідач-1 послався на постанову Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/62784/14 від 13.05.2015, ухвалу ВАСУ у справі №К/800/20182/17 від 21.06.2017, постанову Верховного Суду у справі №814/709/16 від 11.04.2018, ухвали ВАСУ у справах №К/800/43455/15 від 29.03.2017; №К/800/48632/15 від 13.09.2017, постанову Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №813/6551/15, постанови Верховного Суду України від 22.11.2018 у справі №340/41/17, від 12.12.2018 у справі №805/5003/15-а. Відповідач-1 вважає, що Верховний Суд затвердив прецедентне правило - для правильного вирішення спору, який виник на підставі 236 статті КЗпП, звертати увагу суду на наявність отриманої заробітної плати позивача за новим місцем роботи. В разі отримання заробітної плати за новим місцем роботи, соціальної допомоги, отримані доходи підлягають зарахуванню при присудженні позивачу заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо сума отриманого доходу за новим місцем роботи перевищує суму позовних вимог, позов про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення за таких обставин є безпідставним. Середній заробіток повинен стягуватись за період до моменту працевлаштування позивача на іншій роботі чи отримання доходу від підприємницької діяльності. Водночас, статтею 236 КЗпП регламентовано оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №821/858/16 від 23.11.2016 одночасно з поновленням ОСОБА_1 на роботі, з ГТУЮ у Херсонській області, на підставі ст.235 КЗпП, вже стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Звертає увагу суду, що Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області не вчиняє жодних дій, які б порушували або якимось чином перешкоджали позивачу у його можливості заробляти собі на життя працею. Відповідач-1 вважає, що перебуваючи на іншій посаді та отримуючи заробітну плату за новим місцем роботи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку з ГТУЮ у Херсонській області є фактично зловживанням своїми правами на отримання компенсації (за рахунок коштів державного бюджету).
24.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої проти посилань зазначених у відзиві позивач заперечує, на задоволенні позовних вимог наполягає.
27.01.2020 року на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що наказом ГТУЮ у Херсонській області від
Ухвалою від 25.02.2020 року продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30 днів та оголошено в підготовчому засіданні перерву до 19.03.2020 року.
Ухвалою суду від 19.03.2020 року провадження у справі зупинено до 14.04.2020 р.
Ухвалою від 14.04.2020 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 14.04.2020 року провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою від 19.06.2020 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 19.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 22.06.2020 року.
Ухвалою від 22.06.2020 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляд справи у зв'язку із необхідністю надати додаткові пояснення.
Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.
В судове засідання з'явився позивач та представник позивача, на задоволенні позовних вимог, з урахуванням поданих уточнень, наполягали. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання з'явились представники відповідача-1 та відповідача-2, проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши вступне слово представників сторін по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №3088/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 27.05.2016 за власним бажанням, відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про державну службу".
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3088/к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області", наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області №1244/1 від 27.05.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_1 ", вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 27.05.2016 р. та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880 грн.
Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання, 07.12.2016 було видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено Мінюст України.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі №2140/1510/18 від 12.11.2018 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 23.11.2016 по 31.07.2018 в сумі 183 957,76 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 р. у справі № 540/654/19 стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 73319,68 грн. за період з 01.08.2018 р. по 31.03.2019 р.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 р., залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 р., у справі № 540/954/19 стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення: за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року в розмірі 35509,20 грн., з відрахуванням до сплати податків та зборів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 р. у справі № 540/1642/19 стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі із розрахунку 439,04 грн. за кожен робочий день з урахуванням різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01.04.2019 року по 05.11.2019 року у сумі 9351,67 грн. , з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, а також невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення за період з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року у сумі 38499,17 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.
Наказом ГТУЮ у Херсонській області від 20.01.2020 року ОСОБА_1 оголошено наказ Міністерства юстиції України від 13.01.2020 р. № 177/к «Про поновлення» в якому п.2 зазначено: вважати ОСОБА_1 таким, що фактично приступив до роботи з 20.01.2020 року, п.3 - скасовано наказ ГТУЮ у Херсонській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 27.05.2016 року № 1244/1.
Наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2020 року № 605/к ОСОБА_1 присвоєно черговий 5 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 02.06.2018 р.
Так, з урахуванням вищевикладеного, позивач зазначає, що середній заробіток та невиплачена різниця у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення стягнуті судами по 06.11.2019 року включно, з урахуванням поновлення його на роботі 20.01.2020 року, позивач знову звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду , а також про стягнення невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України).
Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Враховуючи, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано фактично 20.01.2020 року, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі у період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 року.
Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок № 100). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Постановою КМУ від 18.01.2017 року № 15 затверджено «Розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців», відповідно до якого розмір надбавки до посадового окладу за 5 ранг державного службовця складає 600 грн.
Позивачем обчислений середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 (49 днів), з урахуванням надбавки за 5 ранг, в сумі 36141,91 грн., виходячи з середньоденної зарплати 439 грн. 04 коп. (розмір середньоденної заробітної плати вказаний у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16) х 1,68 (коефіцієнт збільшення середнього заробітку) = 737,59 грн.
Суд, погоджується з даним розрахунком, так як довідкою про заробітну плату позивача від 16.06.2016 № 227 ГТУЮ у Херсонській області підтверджено заробітну плату з березня 2016 року в сумі 7917 грн. 66 коп. та квітня 2016 року - 10961 грн., та враховуючи 22 робочих днів у березні 2016 року та 21 робочих днів у квітні 2016 року.
Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає: 49 робочих днів * 737,59 грн. =36141,91 грн.
Крім того, суд зазначає, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_2 може бути стягнута лише з Міністерства юстиції України, а не з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Згідно норм статті 236 Кодексу законів про працю України, фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення. Саме Міністерство юстиції є боржником у справі про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Слід відмітити, що відповідно до п.9 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, начальники Головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем Міністерства юстиції України.
Таким чином, винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Херсонській області є обов'язком Міністерства юстиції України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 821/858/16 повинно нести Міністерство юстиції України.
Враховуючи обов'язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 07.11.2019 р. по 19.01.2020 р.
Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Отже, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ГТУЮ у Херсонській області та з Міністерства юстиції України на користь позивача невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 р. та яка не стягнута за період з 02.06.2018 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 5807,97 грн., з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, за період з 01.01.2019 р. по 06.11.2019 року в розмірі 8336,61 грн., з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, суд зазначає, що відповідно до п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Згідно із відповіддю Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 18.04.2019 року № 13.1-30/2689 та витягами із штатних розписів Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на 2016 та 2019 роки розмір посадового окладу начальника головного територіального управління юстиції складав відповідно у 2016 році 6892,00 грн., у 2017 році - 7100 грн., у 2018 році - 10400,00 грн., у 2019 році - 10990,00 грн.
Тобто, на день звільнення (27.05.2016 року) посадовий оклад позивача становив 6892,00 грн. та протягом 2018 - 2019 років двічі підвищувався, з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 р..
Позивачем зроблено розрахунок різниці у середньому заробітку після його коригувань у сторону збільшення за період вимушеного прогулу, з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 р., який судом перевірено та з яким суд погоджується.
Різниця у середньому заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, яка не стягнута за рішеннями судів з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 р., за період з 02.06.2018 року до 31.12.2018 року (147 робочих днів х 39,51 грн.) = 5807,97 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,09), за період з 01.01.2019 р. по 06.11.2019 р. (211 робочих днів х 39,51 грн.) = 8336,61 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,09).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю, та вимоги позивача зобов'язати ГТУЮ у Херсонській області та Міністерству юстиції України у 30-денний строк подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду про стягнення грошових коштів з центрального органу влади буде тривалий час невиконане, враховуючи, та в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Відтак, дане клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає, що згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: договір про надання правничої допомоги №б/н від 02.12.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №34 від 02.12.2019 року на суму 5000 грн.
Суд, зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, які позивачем суду не надані, а отже з урахуванням того, що суд не може встановити співмірність заявлених до стягнення судових витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, в зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
23.06.2020 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі та різниці у середньому заробітку за час затримки виконання судового рішення після підвищення оплати праці - задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток в сумі 36141,91 грн. (тридцять шість тисяч сто сорок одна грн. 91 коп.) за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року № 540/1642/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 р., з відрахуванням до бюджету обов'язкових платежів.
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 р. та яка не стягнута за період з 02.06.2018 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 5807,97 грн. (п'ять тисяч вісімсот сім грн. 97 коп.), з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, за період з 01.01.2019 р. по 06.11.2019 року в розмірі 8336,61 грн. (вісім тисяч триста тридцять шість грн. 61 коп.), з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", від 02.04.2020 року Розділ VІ Прикінцевих положень КАС України доповнено п. 3 відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 липня 2020 р.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 106030000