Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 червня 2020 р. Справа № 520/774/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,
за участю:
представника позивача - Комарової О.М.,
представників відповідача - Коробкової Х.О., Масалітіної Д.Ю.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м.Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (надалі за текстом - АТ «Харківобленерго», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі за текстом - Офіс ВПП ДПС, відповідач), в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000215413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000235413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000205413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000225413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2019 Офісом великих платників податків Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Акціонерного Товариства «Харківобленерго» податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, з 01.06.2015 по 30.06.2018, інших питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018. Встановлені порушення були зафіксовані в Акті перевірки, на підставі якого були складені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2019 №0000215413, №0000235413, №0000205413, 0000225413.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 01.11.2019 №0000215413, №0000235413, №0000205413, №0000225413, якими до АТ «Харківобленерго» застосовано штрафні санкції, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню з підстав наведених у адміністративному позові.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 27.02.2020 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 06.03.2020 від представника Позивача надійшла відповідь на відзив.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 10.03.2020 від представника Позивача надійшли додаткові пояснення.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 24.03.2020 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, письмових поясненнях та наявні матеріали адміністративної справи.
Представники Офісу ВПП ДПС в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що АТ «Харківобленерго» зареєстровано 22.03.2000, № запису 1 480 120 0000 000465, організаційно - правова форма: Акціонерне позивач, податковий номер платника податків: 001319520396; місцезнаходження платника податків згідно з даними ЄДР: 61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 149; взято на облік в контролюючих органах 01.09.2000 за №10, перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків.
03.10.2019 Офісом великих платників податків Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Акціонерного Товариства «Харківобленерго» податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, з 01.06.2015 по 30.06.2018, інших питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.
В акті перевірки №6/28-10-54-13-07/00131954 від 03.10.2019 зафіксовані наступні порушення:
1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), параграфу 7 та параграфу 19 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», параграфу 9 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості», параграфу 9, параграфу 63 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам», параграфу 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання», норми параграфу 15 розділу «Призначення фінансової звітності - Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 2158126,00 грн..
2) п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 510591,00 грн..
3) п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку (форма № 1-ДФ), а саме: подання відомостей у складі податкової звітності про нараховані доходи фізичним особам з помилками в податковому номері фізичної особи (3-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-2 квартали 2018 року), що призвело до несвоєчасного подання достовірних відомостей по окремих фізичних особах.
4) абз. 2 п. 57.1 ст. 57 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 ПК України, а саме: несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб за жовтень, листопад, грудень 2016р., січень-вересень 2017р. на загальну суму 78189481,29 грн..
5) пп. 1.4 п. 16-1 підр. 10р. ХХ, п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за жовтень, листопад, грудень 2016 р., січень - вересень 2017 р. 6435881,81 грн..
Не погоджуючись із висновками Акту перевірки від 03.10.2019 АТ "Харківобленерго" подано до Офісу ВПП ДПС свої заперечення (вих. № 02-16/11524 від 18.10.2019). Відповідно до відповіді контролюючого органу № 6768/10/28-10-54-13-14 від 29.10.2019р. "Про розгляд заперечень АТ "Харківобленерго" від 18.10.2019" висновки Акту перевірки залишено без змін.
На підставі висновків, які були зроблені під час перевірки були складені податкові повідомлення-рішення:
- за № 0000235413 про нарахування штрафу у розмірі 2697657,50 грн.;
- за № 0000215413 про нарахування штрафу у розмірі 548562,50 грн.;
- за № 0000225413 про нарахування штрафу у розмірі 8423249,70 грн.;
- за № 0000205413 про нарахування штрафу у розмірі 695508,23 грн.
Рішенням було збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 12364977,93 грн..
11.11.2019 позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України за №02-16/12323. Рішенням ДПС України № 11786/6/99-00-08-05-03 від 04.12.2019 строк розгляду скарги продовжено до 12.01.2020 (включно). Рішенням ДПС України № 832/6/99-00-08-05-03-06 від 09.01.2020 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга АТ «Харківобленерго» - без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями Офісу великих платників податків Державної податкової служби позивач звернувся до суду з даним позовом за для захисту своїх прав та інтересів.
За податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2019 № 0000235413 суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлені порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), параграфа 7 та параграфа 19 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», параграфа 9 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості», параграфа 9, параграфа 63 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам», параграфа 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання», норми параграфа 15 розділу «Призначення фінансової звітності - Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1, у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 2158126 грн., у тому числі:
- за 9 місяців 2016 року на суму 200222 грн.;
- за 2016 рік на суму 431722 грн.;
- за 1 квартал 2017 року на суму 217841 грн.;
- за І півріччя 2017 року на суму 392290 грн.;
- за 9 місяців 2017 року на суму 854526 грн.;
- за 2017 рік на суму 1340815 грн.;
- за 1 квартал 2018 року на суму 385589 грн.
Опис порушення міститься у розділі 3.1.1.1 Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку Акта перевірки.
Податковий орган вважає, що ця сума заниження податку на прибуток позивачем, полягає в нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантегір», Приватного підприємства «Армакс Харків».
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції) - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Крім того Вищий адміністративний суд України в узагальнюючих приписах, що містяться у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, роз'яснено: «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку». «Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».
Суд зазначає, що Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.
Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Вбачається, що наведена вище правова позиція повністю узгоджується з приписами Європейського суду з прав людини.
Так, у справах товариства «Інтерсплав» проти України (заява № 803/02) та «БУЛВЕС» А.Д. проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 09.01.2007 і 22.01.2009 відповідно зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Суду застосовується в Україні як джерело права.
22.07.2016 між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» був укладений договір поставки М3384.
Відповідно до предмету (п.1.1) вказаного договору Постачальник (ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ») зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити товар, а Покупець (АК «Харківобленерго») зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити такий товар.
Згідно до п.п. 4.1., 4.4 Договору термін поставки кожної партії товару не може перевищувати 30 днів та постачається Покупцю на умовах DDP Інкотермс 2000 (м. Харків, вул. Плеханівська, 126/2).
Розрахунок проводиться шляхом перерахування авансу на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% згідно з кожним окремо наданим рахунком (розділ 5 Договору). Порядок приймання товару визначений розділом 6 Договору.
Усі документи по операціях з ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» були оформлені належним чином, зауважень щодо їх оформлення Акт не містить. Зокрема це підтверджується наступними доказами, а саме: договором поставки від 22.07.2016 № М3384; додатком №1 (Специфікація) до договору 22.07.2016 № М3384;протоколом угоди про договірну ціну (додаток №2) до договору 22.07.2016 №М3384;додатковою угодою до договору 22.07.2016 № М 3384 від 29.12.2016 р.; додатковою угодою до договору 22.07.2016 №М 3384 від 15.03.2017; прибутковим ордером № 1732 від 06.10.2016; видатковою накладною №1 від 06.10.2016 р.; товарно-транспортною накладною №1 від 06.10.2016 р.; прибутковим ордером №2139-Ф від 17.11.2016; видатковою накладною №2 від 16.11.2016 р.; експрес-накладна №59000217865224 від 15.11.2016 р.; прибутковим ордером №2140-Ф від 17.11.2016; видатковою накладною №3 від 16.11.2016 р.; товарно-транспортною накладною №1/1 від 16.11.2016; експрес-накладна №59000217865224 від 15.11.2016р.; прибутковим ордером №2346-Ф від 30.12.2016; видатковою накладною №5 від 30.12.2016 р.; товарно-транспортною накладною №3 від 30.12.2016; прибутковим ордером №2347-Ф від 30.12.2016; видатковою накладною №6 від 30.12.2016; прибутковим ордером №0013 від 10.01.2017; видатковою накладною №1 від 10.01.2017; товарно-транспортною накладною №4 від 10.01.2017 р.; прибутковим ордером №0507 від 27.03.2017; видатковою накладною №2 від 27.03.2017 р.; товарно-транспортною накладною №5 від 27.03.2017 р.; платіжним дорученням №16028 від 24.10.2016 р.; платіжним дорученням №13064 від 01.09.2016р..
Таким чином, Позивач реально сплатив кошти та отримав товари у ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ», на які наявні всі необхідні документи, операції щодо яких належним чином відображені в обліку товариства, та які використовуються у його господарській діяльності. Відтак, позивач правомірно сформувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.
12 липня 2016 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кантегір» було укладено договір поставки М2900.
Згідно до предмету вказаного Договору (п.1.1) постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Продукція, що поставляється визначена в Специфікації (додатку 1) до вказаного Договору.
Термін та умови поставки не можуть перевищувати 15 календарних днів та розрахунок за цим Договором здійснюється в розмірі 100% окремо за кожним фактом поставки товару.
Всі документи по операціях з ТОВ «Кантегір» були оформлені належним чином, зауважень щодо їх оформлення Акт не містить. Зокрема це підтверджується наступними доказами: договір поставки №М 2900 від 12.07.2016р.; додаток №1 до Договору поставки №М2900 від 12.07.2016 р.; прибутковим ордером №0307 від 20.09.2016р.; видаткова накладна №57 від 20.09.2016р.; листом №6 від 20.09.2016р.; паспортом 2СК2 - 2,0/5000; паспортом стропа 1СЦ1-2,0/1500 від 19.06.2016р.; паспортом стропа 2СЦ1-1,6/1500; паспортом стропа 2СЦ1-1,6/3000; паспортом стропа 2 СЦ1-1,6/2000; паспортом стропа 2 СЦ1-2,8/1200; паспортом 4 СК-6,3/2000; паспортом 1СК1-2,5/2500; паспортом СЦ-3,15/1500; паспортом СЦ-2,0/2000; паспортом СЦ 1,12/1500; паспортом 2СК2-3,2/1500; паспортом СКП1-1,6/2000; паспортом СКП1-2,5/1000; паспортом СКП1-2,5/3000; паспортом 1СК1-2,0/1500; паспортом СКП1-1,25/1500; паспортом 1СК1-1,0/1200; платіжним дорученням №14776 від 28.09.2016р.
Позивач реально сплатив грошові кошти та отримав товари у ТОВ «Кантегір», на які наявні всі необхідні документи, операції щодо яких належним чином відображені в обліку Товариства, та які використовуються у його господарській діяльності. Відтак, Товари позивач правомірно сформувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.
Також між Позивачем та ПП «Армакс Харків» були укладені договори підряду Л1542 від 09.09.2015р. та П5816 від 25.10.2017 (щодо виконання робіт з технічного переоснащення), предметом вказаного договору є зобов'язання підрядника (ПП «Армакс Харків») виконати для АТ «Харківобленерго» роботи з технічного переоснащення повітряних ліній, а Замовник (Позивач) прийняти та оплатити такі роботи (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору Замовник сплачує Підряднику аванс у розмірі 50% від загальної вартості договору на виконання робіт, оплата здійснюється протягом 15 банківських днів, при цьому Замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) (п.п.4.1,4.3 Договору). Це підтверджується наступними доказами: договором підряду Л1542 від 09.09.2015р.; пояснювальною запискою до договору №Л1542 від 09.09.2015р.; календарним графіком «Технічного переоснащення (шляхом модернізації) ПЛ 0,4 кв №1ита ПЛ-0,4кВ №2 (інв. №562855) від ЗТП №36; договірною ціною на будівництво технічного переоснащення; підсумковою відомістю; формою №1 мовою оригіналу «локальна смета на строительные работы №2-1-1»; формою №1 «локальна смета на строительные работы №2-1-2»; формою №1 «локальна смета на строительные работы №2-1-4»; формою №1 «локальна смета на строительные работы №2-1-6»; формою №1 «локальна смета на строительные работы №2-1-3»; формою №1 «локальна смета на строительные работы №2-1-5»; формою №1 «локальна смета на строительные работы №2-1-7»; загальновиробничими витратами до об'єкту 2-1; додатковою угодою №1 до договору підряду №Л1542 від 09.09.2015р.; календарним планом графіком; додатковою угодою №2 від 29.06.2016 р.; додатковою угодою №3 від 28.11.2016р.; додатковою угодою №4 від 19.12.2016 р.; договором підряду П5816 від 25.10.2017 р.; договірною ціною; паспортом приєднання; пояснювальною запискою до договору П5816 від 25.10.2017р.; підсумковою відомості ресурсів; загально-виробничими витратами на будову; розрахунками №№1-4 «прямі витрати і загальновиробничі витрати: гірничі роботи/будівельні роботи); кошторисними розрахунком № П-929; локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1; локальним кошторисом на придбання устаткування, меблів та інвентарю №2-1-2; локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-3; локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-4; локальний кошторис на придбання устаткування меблів та інвентарю №2-1-5; локальний кошторис на буд вільні роботи №2-1-6; локальний кошторис на придбання устаткування меблів та інвентарю №2-1-7; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2017р.; актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 р.; актом №1-1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за квітень 2017 р.; підсумковуючою відомістю ресурсів; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017р.; актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 р.; актом №1-1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2017 р.; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-3; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-4; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-6; підсумковуючою відомістю ресурсів; платіжним дорученням № 7414 від 05.05.2017; платіжним дорученням № 19541 від 28.09.2015; платіжним дорученням № 7411 від 05.05.2017; платіжним дорученням № 1 від 05.01.2018 ; платіжним дорученням № 2 від 05.01.2018 р.; платіжним дорученням № 29130 від 28.12.2017; платіжним дорученням № 29060 від 03.11.2017; платіжним дорученням №29059 від 02.11.2017.
Позивач реально сплатив кошти та прийняв роботи у ПП «Армакс Xaркiв», на які наявні всі необхідні документи, операції щодо яких належним чином відображені в обліку Товариства, та які мали прямий зв'язок із господарською діяльністю Товариства. Відтак, позивач правомірно сформувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.
Суд зазначає, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак, господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
В акті перевірки відсутнє жодне рішення суду, яке б встановлювало фіктивність ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ», ТОВ «Кантегір» та ПП «Армакс Харків», чи вчинення протиправної діяльності їхніми посадовими особами.
Відповідно до ч. 6. ст. 78 КАС України в чинній редакції та ч. 4 ст. 72 КАС України в попередній редакції вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Ухвали суду про надання доступу до документів, як і протоколи допиту осіб, не є таким рішенням та не встановлюють жодних обставин і, відповідно, не можуть свідчити про відсутність операції та статус фіктивного (нелегального) підприємства. При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Окрім того, навіть зазначені в Акті перевірки кримінальні провадження №32018220000000157 від 20.07.2018 та № 320192200000000028 від 29.03.2019 відкриті вже значно пізніше часу укладання позивачем та ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» правочину та його виконання, що додатково свідчить про відсутність у Товариства підстав та можливості для встановлення неналежності/невідповідності контрагента.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, постанови Верховного суду України від 27.03.2019 по справі №607/15555/17-ц - «у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків».
Крім того, під час проведення перевірки Офісом ВПП ДПС не були досліджені факти використання АТ «Харківобленерго» у господарській діяльності або наявності на складах отриманих товарно-матеріальних цінностей, не було проведено інвентаризації, згідно до п. 20.1.9 ПК України. Не була проведена і зустрічна звірка з ТОВ «"ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ», що є порушенням Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю від 17.07.2015 № 511. Акт не відповідає встановленій цими методичними рекомендаціями формі. Тоді як аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Зазначену позицію відображено в постанові Вищого адміністративного суду України від 3.02.2013 № К/9991/74156/12.
Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безоплатно надані товари (роботи, послуги) це:
- товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
- роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Договір, укладений з ТОВ «Кантегір», передбачає оплату за товар, тобто стропи, отримані від цього постачальника, не можуть вважатися безоплатно отриманими.
Щодо «ідентичних товарів, а саме трансформаторів в асортименті, отриманих без наявності будь-яких первинних документів» суд зазначає, що:
- цей факт матеріалами Акта не доведений, адже інвентаризацію Відповідачем в рамках перевірки проведено не було, яким чином був встановлений цей факт в Акті не зазначається. Самі тільки матеріали річної інвентаризації, на які є посилання у відповіді на заперечення, без залучення будь-яких інших документів та проведення інших перевірочних заходів не можуть бути доказом отримання матеріалів без наявності будь-яких первинних документів, оскільки в відомостях до річної інвентаризації не передбачено інформації щодо періоду надходження ТМЦ на облік Товариства (вони могли надійти в будь-якому періоді, у тому числі до початку перевіряє мого періоду), їх ціни (по однаковій номенклатурі зазначається середня ціна), джерело надходження (оплатно, чи безоплатно отримані, від кого отримані тощо), посилання на первинний документ, згідно з яким вони оприбутковані;
- «трансформатори в асортименті», як це зазначено в Акті, не можуть бути ідентичними стропам, які були придбані у ТОВ «Кантегір»;
- до перевірки надавались всі первинні документи (що підтверджено Актом та у відповіді на заперечення). По всіх безоплатно отриманих протягом періоду, що перевірявся, активах (ТМЦ, основних фондів тощо), у тому числі за результатами інвентаризації, в обліку позивачем був відображений дохід відповідно до МСБО 18 «Дохід» та Облікової політики підприємства.
Таким чином, факти невідображення позивачем доходів від безоплатно отриманих активів не мають місця.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727: «Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів».
Крім того, як вбачається із означених тверджень Акта, негативні наслідки для АТ «Харківобенерго» податковий орган застосовує на підставі даних зустрічної звірки з ПП «Армакс Xaркiв», проведеної Північно-східним офісом Держаудитслужби.
Як зазначено в Акті, за результатами цієї зустрічної звірки були знайдені факти завищення ціни ПП «Армакс Харків», непідтвердження списання або оприбуткування ТМЦ, обладнання в бухгалтерському обліку ПП «Армакс Xaркiв».
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 (№826/11879/13-а).
Відповідальність за належну якість та процес виконання робіт перед позивачем несе саме підрядник - ПП «Армакс Xaркiв». Отже, АТ «Харкіобленерго» не повинно відповідати за правомірність здійснення господарської діяльності постачальником за «ланцюгами», за неправильне ведення ПП «Армакс Xaркiв» бухгалтерського обліку або за іншими їх діями, за відсутності доведення в установленому законом порядку вини посадових осіб Товариства у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності або ухилення таким чином від сплати податків. Відповідними належними та допустимим доказами цього можуть бути такі, що набрали законної сили вироки суду по кримінальній справі, або рішення суду про визнання договору недійсним. Доказів існування таких рішень суду Відповідачем надано не було.
Згідно з Порядком взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи, затвердженим Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2001 року N 143/514, метою Порядку є встановлення механізму надання органами державної контрольно-ревізійної служби інформації про факти виявлених за результатами ревізій (перевірок) порушень фінансової дисципліни та зворотного інформування органами державної податкової служби щодо вжитих за цими фактами заходів, що стосуються, зокрема, порушень порядку ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про можливе заниження об'єкта та/або бази оподаткування, а також ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто надання Північно-східним офісом Держаудитслужби інформації Відповідачу само по собі не є доказом заниження об'єкта та/або бази оподаткування, а потребує вивчення та перевірки з боку податкового органу.
Завищення ПП «Армакс Харків» вартості робіт не призвело до заниження об'єкту оподаткування, оскільки ним були сплачені податки (ПДВ та податок на прибуток) від всієї суми, зазначеної в актах виконаних робіт, а позивач правомірно відобразило згідно з актами витрати та згідно з податковими накладними податковий кредит. Розбіжності між позивачем та ПП «Армакс Xaркiв» щодо відображення ПДВ у податкових деклараціях відсутні.
Не було проведено податковим органом і зустрічної звірки між АТ «Харківобленерго» та ПП «Армакс Харків» з питань податкового обліку.
Також відсутні підстави для зменшення фактично понесених витрат та податкового кредиту на підставі довідки зустрічної звірки відсутні, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Вищезазначені договори, укладені між позивачем та ПП «Армакс Xaркiв» за своєю правовою природою є договорами підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 Цивільного кодексу України «Підряд».
Як встановлено частиною першою статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною першою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до статті 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (стаття 853 ЦК України).
При цьому, за пунктом 6.1.4 Договорів підряду, що були укладені між позивачем та ПП «Армакс Xaркiв», замовник зобов'язаний прийняти роботу протягом 5 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення Підрядника або надіслати обґрунтовані зауваження з урахуванням пункту 5.18 та пункту 5.19 Договору, в яких зазначено: якщо при здаванні-прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини Підрядника, Замовник не підписує акт виконаних робіт і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням.
Крім того, за приписами статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
ПП «Армакс Xaркiв» належним чином виконував свої зобов'язання за Договорами підряду, а Позивач, як замовник, прийняв виконані роботи без зауважень, оскільки фактів про допущення підрядником відступів від умов Договору чи наявність інших недоліків на час прийняття робіт не було. При оформленні актів виконаних робіт підрядною організацією ПП «Армакс Харків» надавались підтверджуючі документи щодо придбання матеріалів та обладнання. Тобто обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.
Отже, зобов'язання за Договорами підряду сторонами виконані повністю, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, на суму, що не перевищує договірну ціну робіт за договорами.
Виявлені Північно-східним офісом Держаудитслужби порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, але не є первинним документом та не носить обов'язковий характер. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання Товариства зменшити витрати та податковий кредит від відображення в обліку узгоджених і оплачених ним обсягів робіт.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, та від 26.03.2019 у справі №910/26948/15.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Акт ревізії Держудитслужби не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
За результатами Ревізії Держаудитслужби АТ «Харківобленерго» отримало Вимогу від Північно-східного офісу Держаудитслужби від 22.03.2019 № 20-05-25/1925 про усунення порушень законодавства, яка є обов'язковою до виконання. У Вимозі зазначено також і про усунення порушень в частині завищення вартості робіт ПП «Армакс Харків». З метою виконання Вимоги Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства «Армакс-Харків», м. Харків, у якому просить стягнути з останнього збитки в загальному розмірі 641131,25 грн., у т.ч. ПДВ, які виникли внаслідок завищення вартості виконаних робіт відповідачем за договорами підряду від 09.09.2015 № Л1542, від 25.10.2017 № П 5816. Позивач заявило клопотання до суду про залучення Державної фінансової інспекції в Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Розгляд справи №922/1068/19 триває.
Таким чином, ствердження ХУ ОВП ДПС у відповіді на заперечення щодо погодження Товариства з висновками акта ревізії Держудитслужби щодо завищення вартості виконаних робіт є безпідставним, оскільки Позивач звернувся до суду на виконання Вимоги Держаудитслужби, яка є обов'язковою до виконання.
Також, в акті перевірки зазначені порушення АТ «Харківобленерго» вимоги параграфу 9, параграфу 63 МСБО 19, параграфу 15 МСБО 1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, чим завищено показники рядку 2130 «Адміністративні витрати» у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» (Звіт про сукупний дохід) та занижено рядок 02 Декларації з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» за півріччя 2017 року в сумі 532149 грн., за 9 місяців 2017 року в сумі 2714683 грн., за 2017 рік в сумі 4548362 грн., та завищено від'ємне значення показника 02 Декларації з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» за 1 квартал 2018 року в сумі 1747949 грн.». Зокрема, укладання контрактів між АК «Харківобленерго» в особі Голови Наглядової ради з членами Правління АК «Харківобленерго» було здійснено з перевищенням повноважень Наглядової ради, визначених Статутом. З приводу цього суд зазначає наступне.
У період з 02.06.2017 по 13.06.2018 оплата праці членам Правління, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - проводилась на підставі контрактів, укладених між позивачем, які були підписані головою Наглядової ради ОСОБА_6 та вищезазначеними членами Правління Товариства.
15.05.2017 голові Наглядової ради Товариства ОСОБА_7 .М. надійшов лист від Товариства, за підписом заступника голови правління - директора з економіки та фінансів Свиридова О.П., щодо оплати праці за № 02-18/2938. Відповідно до змісту листа, заступником голови правління Свиридовим О.П. було поставлено питання про розгляд на засіданні Наглядової ради умов контрактів з виконуючим обов'язки голови правління Яворським В.Г. та членами Правління Товариства з посиланням на постанову КМУ від 19.05.1999 № 859.
На підставі саме цього листа на засіданні Наглядової ради Товариства, яке відбулося 02.06.2017, було поставлено питання про затвердження умов контрактів з членами Правління. Відповідно до витягу з протоколу засідання Наглядової ради Товариства від 02.06.2017 № 10/2017, членами Наглядової ради прийняте рішення щодо затвердження умов контрактів з усіма членами Правління Товариства, повноваження щодо підписання контрактів було доручено голові Наглядової ради Харіній Н.М.
Крім того, відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються. Така позиція Верховного Суду з питань застосування законодавства визначає, що навіть при відсутності у статуті товариства певних положень, а саме положення стосовно узгодження умов контрактів з членами Правління, необхідно застосовувати положення закону, які чітко встановлюють межі компетенції Наглядової ради з приводу цього питання.
Відповідно до положень, викладених у пп. 8, 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства», до виключної компетенції Наглядової ради відносяться:
- обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу;
- затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу. Встановлення розміру їх винагороди.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності вищезазначеним Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. На підставі вищезазначеного чітко вбачається, що правовий статус Товариства станом на 2017 рік (на момент прийняття рішення Наглядовою радою про узгодження умов контрактів із членами Правління Товариства та їх підписання) визначається Законом України «Про акціонерні товариства».
На правовий статус Товариства на момент підписання контрактів з членами Правління (членами виконавчого органу Товариства) поширювались норми Закону України «Про акціонерні товариства», незважаючи на факт того, що у Статуті Товариства відповідна норма визначена не була. Відсутність такого положення в Статуті Товариства не впливає на дію норми закону, якою передбачено виключну компетенцію Наглядової ради з цих питань. Закони України мають вищу юридичну силу, ніж установчі документи підприємств. У разі якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону, слід керуватися нормами закону, а положення установчих документів не застосовуються.
Таким чином, позивачем у періоді, що перевірявся, була правомірно нарахована заробітна плата, та, відповідно, не були порушені вимоги параграфа 9, параграфа 63 МСБО 19, параграфа 15 МСБО 1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Кодексу, не було завищено показники рядка 2130 «Адміністративні витрати» у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» (Звіт про сукупний дохід) та рядок 02 Декларації з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)».
Висновок ХУ ОВП ДПС стосовно порушень щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати за перевірений період є безпідставним.
Щодо встановленого податковим органом заниження податку на прибуток через завищення витрат з амортизації дисконту суд зазначає наступне.
Згідно параграфу 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання»: фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання; фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є а) контрактним зобов'язанням: i) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання. …»
Згідно параграфу 9 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості» справедлива вартість визначається як ціна, яка була б отримана за продаж активу, або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.
Позивач, як публічне акціонерне товариство відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та спільного листа Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України від 07.12.2011 № 12-208/1757-14830/31-08410-06-5/30523/04/4-07/702 «Про застосування міжнародних стандартів фінансової звітності» веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність на основі Міжнародних стандартів фінансової звітності з датою переходу на МСФЗ 01.01.2012, що відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових документів.
На дату переходу на складання фінансової звітності за МСФЗ, тобто на 01.01.2012, позивач був зобов'язаний застосувати вимоги МСФЗ під час оцінювання всіх визнаних активів та зобов'язань.
Щодо існування зобов'язання, яке вимагало відповідної оцінки на дату переходу на МСФЗ, треба зазначити.
Відповідно до судового рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 у справі № 15/641-03 між ДП «Енергоринок» (Позивач) та АК «Харківобленерго» (Відповідач) затверджено подану сторонами мирову угоду та припинено провадження в частині основного боргу.
Згідно з судовим рішенням сплата заборгованості в розмірі 258953601,11 грн., здійснюється Відповідачем на умовах надання розстрочки, згідно із затвердженим графіком. Погашення основного боргу розстрочене в термін з січня 2011 року по травень 2016 року рівними сумами. Крім того, з АК «Харківобленерго» стягнуто пеню в сумі 7000,0 грн., три відсотки річних в сумі 13 090 398,0 грн., інфляційні витрати в сумі 10 7110 325,0 грн., розстрочивши їх сплату з грудня 2008 року по березень 2018 року.
За судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 у справі № 33/259-07 між ДП «Енергоринок» та АК «Харківобленерго» затверджено подану сторонами мирову угоду, припинено провадження в частині основного боргу та розстрочено сплату основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат. Відповідно до судового рішення сплата заборгованості в розмірі 122 453 563,61 грн. здійснюється Відповідачем на умовах надання розстрочки, згідно із затвердженим графіком. Погашення основного боргу розстрочене в термін з травня 2016 року по листопад 2018 року рівними сумами. Крім того, з АК «Харківобленерго» стягнуто пеню в сумі 3000,00 грн., три відсотки річних в сумі 1904510,00 грн., інфляційні витрати в сумі 9296124,00 грн., розстрочивши їх сплату з березня 2018 року по листопад 2023 року.
Тобто, вищезазначеними рішеннями суду фактично затверджено мирову угоду між ДП «Енергоринок» та позивачем та закріплено основну суму боргу та суми відсотків, пені, інфляційних зі строками погашення.
Відповідно до визначення, наведеного в п. 11 МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», фінансовим зобов'язанням є контрактне зобов'язання (тобто таке, що закріплено угодою) надавати грошові кошти чи інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання. МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» не встановлює додаткових критеріїв, які б заважали визнати існуючу заборгованість (будь-якого складу), зафіксовану угодою сторін, фінансовим зобов'язанням. Відтак, заборгованість у вигляді основної суми боргу та суми відсотків, пені, інфляційних, зафіксована мировою угодою, представляє собою єдиний обов'язок сплатити грошові кошти і відповідає визначенню фінансового зобов'язання.
Погашення фінансового зобов'язання очікувалось протягом періоду, що перевищує 12 місяців. Відповідно до вимог п. 69 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» суб'єкт господарювання класифікує зобов'язання як поточне, якщо:
а) він сподівається погасити це зобов'язання в ході свого нормального операційного циклу;
б) він утримує це зобов'язання в основному з метою продажу;
в) зобов'язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;
г) він не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду.
Суб'єкт господарювання повинен класифікувати всі інші зобов'язання як непоточні.
Відтак, у фінансового зобов'язання у вигляді основної суми боргу та суми відсотків, пені, інфляційних, зафіксованого мировою угодою між ДП «Енергоринок» та АК «Харківобленерго», відсутні ознаки поточності, тому його правомірно було віднесено до довгострокових фінансових зобов'язань.
Відповідно до вимог п. 47 МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (чинний на дату переходу 01.01.2012 року) після первісного визнання суб'єктові господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов'язання за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка за винятком:
а) фінансових зобов'язань за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, які є зобов'язаннями, слід оцінювати за справедливою вартістю, за винятком зобов'язань за похідними фінансовими інструментами, які індексуються щодо (та мають погашатися при прийнятті) інструмента власного капіталу, для якого відсутня ціна котирування на активному ринку для ідентичного інструменту (вхідні дані 1-го рівня), і чию справедливу вартість не можна достовірно оцінити, а отже, слід оцінювати за собівартістю;
б) фінансових зобов'язань, які виникають під час передачі фінансового активу і не кваліфікуються для припинення визнання або обліковуються із застосуванням підходу подальшої участі;
в) контракти фінансової гарантії. Після первісного визнання емітентові такого контракту слід (якщо не застосовується параграф 47 а) чи б) МСБО 39) слід оцінювати за більшою з двох сум:
i) суми, яка була би визнана згідно з МСБО 37,
або
ii) первісно визнаної суми (див. параграф 43) мінус (якщо прийнятно) кумулятивна величина доходу, визнана відповідно до принципів МСФЗ 15.
г) зобов'язання надати позику за ставкою відсотка, нижче ринкової. Після первісного визнання емітентові такого зобов'язання (якщо не застосовується параграф 47 а) МСБО 39) слід оцінювати його за більшою з двох сум:
i) суми, визначеної згідно з МСБО 37;
ii) первісно визнаної суми (див. параграф 43 МСБО 39) мінус (якщо прийнятно) кумулятивна величина доходу, визнана відповідно до принципів МСФЗ 15.
Фінансове зобов'язання у вигляді основної суми боргу та суми відсотків, пені, інфляційних, зафіксоване мировими угодами між ДП «Енергоринок» та позивачем, не відноситься до жодного з вищенаведених виключень, тому відповідно до вимог МСФЗ має бути оцінено за амортизованою вартістю.
Відтак, очевидними представляються правомірність визнання єдиного фінансового зобов'язання у вигляді заборгованості позивача перед ДП «Енергоринок», що оцінюється за амортизованою вартістю.
Ця думка також підтверджується листом Аудиторської фірми «Де Визу», яка є членом Міжнародної асоціації бухгалтерів та консультантів PrimeGlobal.
Також, слід зазначити, що сума штрафних санкцій (пеня), за якими в подальшому було укладено мирову угоду, нараховані Кредитором ДП «Енергоринок» Боржнику АТ «Харківобленерго» (виникли у Боржника перед Кредитором) на підставі ст. 4 договору купівлі-продажу електроенергії від 03.12.1998 № 461/02, ст. 5 договору купівлі-продажу електроенергії від 04.06.2003 № 1523/01 та Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996. Тобто такі умови якраз визначені умовами договору (контракту відповідно до Міжнародного стандарту) та встановлюють виникнення фінансового зобов'язання Боржника та активу у Кредитора.
Щодо 3 % та інфляційних необхідно зауважити, що, як зазначено самим податковим органом, за змістом ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні витрати на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (положення містяться у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).
З цього необхідно зробити висновок, що інфляційні втрати є нічим іншим, як засобом встановлення справедливої вартості майна (придбаної за вказаними договорами електричної енергії), яка була б отримана за його продаж у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. У свою чергу, 3% річних є визначеною на законодавчому рівні платою за користування чужими коштами, яка також приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання (ДП «Енергоринок») та фінансового зобов'язання у іншого (АТ «Харківобленерго»).
Окрім того, в подальшому договором про реструктуризацію заборгованості від 30.09.2011 № 7654/02/6/30/09 сторони додатково підтвердили такі фінансові зобов'язання та визначили їх порядок виконання. Вказане додатково свідчить про безпідставність висновків податкового органу, що «інфляційні та 3% річних (штрафні санкції), пеня - не підпадають під визначення фінансового інструменту».
19 червня 2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 390 «Деякі питання проведення аудиту суб'єктів господарювання державного сектору економіки», згідно з якою затверджено критерії, за якими залучаються аудиторські фірми до проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності деяких суб'єктів господарювання державного сектору економіки, починаючи із звітності за 2013 рік до переліку яких належить позивач.
За інформацією АПУ, станом на 31.12.2014 за умови відповідності критеріям, затвердженим постановою № 390, до проведення аудиту суб'єктів господарювання державного сектору економіки першої групи можуть бути залучені лише 6 аудиторських фірм, які є світовими лідерами у наданні аудиторських послуг.
З метою здійснення аудиту річної фінансової звітності позивача на предмет відповідності вимогам МСФЗ було обрано шляхом проведення процедури відкритих торгів одну з вказаних аудиторських фірм: ТОВ «БДО», яка здійснювала перевірку фінансової звітності позивача за 2013-2017 роки. Перевірку фінансової звітності за 2018 рік здійснювала Аудиторська фірма «Капітал груп».
Перевірками незалежних аудиторів встановлено, що фінансова звітність відображає достовірно, в усіх аспектах фінансовий стан позивача та його фінансові результати і грошові потоки відповідно до МСФЗ, зауважень щодо амортизації дисконту в висновках немає.
Таким чином, позивачем не були порушені параграф 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання», параграф 9 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості», п. 134.1.1 ст. 134, Кодексу, не занижено показник р. 2250 Форми № 2 та показники рядка 02 Декларації з податку на прибуток.
Висновок Відповідача щодо порушень з цього питання є безпідставним.
За податковим повідомленням-рішенням № 0000215413 слід зазначити наступне.
Згідно з п. 2 висновків Акта (стор. 196) перевіркою встановлені порушення позивачем п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 510 591 грн.
Зокрема податковим органом було визначено те, що позивачем сформований податковий кредит по податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) пізніше, ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. З приводу цього суд зазначає наступне.
По-перше, Законом України від 24.11.2015 № 812-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України (далі Кодекс) щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу та забезпечення стабільності розрахунків підприємств енергетичної галузі», який набрав чинності з 01.01.2016, підрозділ 2 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу доповнений п. 44, згідно з яким платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Основним видом діяльності позивача у періоді, що перевірявся, є розподіл електричної енергії та торгівля електричною енергією. Таким чином, починаючи з 01.01.2016 позивач визначає податкові зобов'язання за касовим методом.
Згідно з п. 14.1.266 Кодексу касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит (суми податку сплачені та нараховані в результаті здійснення операцій) визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). При цьому зміст цієї норми не змінювався, починаючи з моменту набрання Кодексом чинності і діє до цього часу.
Зі змісту цієї норми слідує, що звітним періодом для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, є період, у якому здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відтак, у періодах з лютого по листопад 2017 року по податкових накладних, зазначених у додатку 13.1 до Акта, по яких ХУ ОВП ДПС вбачає порушення позивачем норм Кодексу, позивача правомірно включало до податкового кредиту суми ПДВ у тих періодах, у яких була здійснена оплата поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Тобто у відповідних звітних періодах.
По-друге, згідно з редакцією п. 198.6 ПК України, яка діяла до 01.01.2017:
«…У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних;
для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку….».
Згідно з редакцією п. 198.6 ПК України, яка діяла з 01.01.2017 до 03.12.2017:
«…У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу…».
З цих двох редакцій чітко видно, що зміни полягали лише в доповненні правил щодо зупинки реєстрації та виключення норми для платників, які застосовують касовий метод, щодо терміну 60 днів на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ стосовно тих податкових накладних, які були зареєстровані у ЄРПН з порушенням строку реєстрації.
Проте податкові накладні, зазначені у додатку 13.1 до Акта, були зареєстровані контрагентами позивача своєчасно. Тобто у періодах з лютого по листопад 2017 року, позивач не включав до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації.
По-третє, з наведених вище норм, які діяли як до 01.01.2017, так і після 01.01.2017, вбачається, що законом встановлено обмеження відповідним строком права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту лише у випадках:
якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних,
якщо податкові накладні (розрахунки коригування до таких податкових накладних), на підставі яких платник податків включає відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації. При цьому в такому випадку для платників податків, які застосовують касовий метод, до 01.01.2017 такий строк становив не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, а з 01.01.2017 - не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Втім такі обмеження не стосуються загальних правил віднесення платником податку, який застосовує касовий метод, сум податку на додану вартість до податкового кредиту, за умови дотримання постачальниками строків реєстрації податкових накладних, на підставі яких формується податковий кредит платника податку відповідного звітного періоду.
Отже, позивач включав до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зазначених у дод. 13.1 до Акта, у періоді оплати поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Тобто у відповідних звітних періодах. позивач не здійснював включення до складу податкового кредиту сум на підставі накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації. Таким чином, відсутні встановлені в Акті порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, Кодексу.
По-четверте, пунктом 198.6 ПК України у редакціях, що діяли у 2010-2017 роках, встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Протягом 2012-2017 років цей абзац п. 198.6 не змінювався.
Наказом від 16.02.2012 № 127 ДПСУ затверджена узагальнююча податкова консультація, яка діяла до 31.12.2017, згідно з якою:
«…з дати набрання чинності Кодексом платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, в таких випадках:
1. Податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів ( тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року), - загальне правило;
2. Податкові накладні, отримані протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, незалежно від дати отримання від постачальника товарів/послуг, але з урахуванням строків давності, - для платників, які застосовують касовий метод …»..
При цьому Податкова консультація затверджена на підставі ст. 52 Кодексу та стосується по-перше, норм самого Кодексу, а не лише тих підзаконних актів, на які посилається ХУ ОВП ДПС у відповіді на заперечення.
Крім того, листом від 02.02.2016 № 2054/6/99-99-19-19-02-15 ДФС на запит позивача була надана податкова консультація, за якою підприємству запропоновано користуватись листом ДФС від 22.01.2016 № 2055/7/99-99-19-03-02-17, згідно з яким також, як і в узагальнюючій консультації № 127, для касового методу діє особливий порядок відображення податкового кредиту:
«… при формуванні податкового кредиту за касовим методом слід приймати до уваги, що за правилами, встановленими пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), але не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.
Суми податку на додану вартість, сплачені/нараховані до 1 січня 2016 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг, включаються до складу податкового кредиту за правилами, які були діючими до вказаної дати, на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати їх складання».
Тобто загальна думка податкового органу є такою, що строк на відображення податкового кредиту 365 днів з моменту складання податкової накладної застосовується для платників, які відображають податкові зобов'язання за загальним правилом (правило першої події), а для платників, які застосовують касовий метод, податковий кредит відображається у звітному податковому періоді, тобто у періоді сплати.
На час відображення податкового кредиту у 2017 році ці дві податкові консультації були чинними.
Згідно з п. 39 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, індивідуальна податкова консультація, надана контролюючим органом у письмовій або електронній формі до 31 березня 2017 року (включно), звільняє платника податків (податкового агента та/або його посадову особу) від відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеню), за діяння, що містять ознаки податкового правопорушення, вчинені до 31 грудня 2017 року (включно).
У додатку 13.1 до Акта зазначені лише податкові накладні, які були складені у періоді дії для позивача касового методу. Усі податкові накладні були віднесені до податкового кредиту до 31.12.2017, тобто у періоді дії узагальнюючої податкової консультації та податкової консультації, отриманої позивачем. Таким чином, крім того, що позивач правомірно в податковій звітності за періоди лютий 2017 року - грудень 2017 року податкові накладні у звітному податковому періоді згідно з Кодексом, позивач ще є таким, що звільнений від відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеню) на підставі зазначених вище податкових консультацій.
Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію щодо порушення позивачем п. 198.6 Кодексу, посилається на лист ДФС від 26.11.2018 № 36849/7/99-99-15-03-02-17.
Проте, цей лист не має жодного правового статусу. Він не є узагальнюючою податковою консультацією. Крім того, він не розміщений в жодній з доступних платникам податків інформаційних баз даних та інформаційних ресурсах, у тому числі тих, що належать ДФС. Ознайомитись з його змістом позивач не має змоги.
Крім того, дата цього листа - 26.11.2018. Зважаючи на вищезазначені консультації, які діяли у 2017 році, ДФС могло змінити свою думку лише у 2018 році. Проте, в Акті йде мова щодо порушення у періоді - 2017 рік.
Таким чином, висновок податкового органу щодо порушень з цього питання є безпідставним.
Стосовно завищення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ПП «Армакс Xaркiв» слід зазначити наступне.
Так, податковий орган зазначив, що АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит на загальну суму 106856 грн., в тому числі: вересень 2015 у сумі 3509 грн., за квітень 2017 року на суму 9194 грн., за листопад 2017 року на суму 70758 грн., за грудень 2017 року на суму 23395 грн.».
Згідно з п. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як було показано вище, первинні документи, надані позивачем до перевірки, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт складені чинним образом, мають всі необхідні реквізити, мають на меті реальне настання правових наслідків та мають юридичну силу первинних документів, пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Відтак податковий кредит був відображений позивачем правомірно.
Згідно з п. 192.1 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проте, як зазначалось вище, зміна компенсації вартості робіт по виконаних роботах не зменшувалась, оскільки ПП «Армакс Харків» не погоджувалось зменшити обсяги виконаних робіт, через що Позивач звернувся до суду.
Таким чином, підстав для зменшення податкового кредиту на даний час Позивач не має.
Крім того, ХУ ОВП ДФС вже проводила документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з ПП «Армакс Харків», у тому числі за квітень 2017 року, за результатами якої був складений Акт від 28.12.2017 №111/28-10-50-08-12/00131954 та винесені ППР від 22.01.2018 № 0000195008, 0000235008, в яких також було зазначено про порушення позивачем п. 198.3 Кодексу. У результаті адміністративного оскарження ППР були скасовані ДФС.
Кодексом забороняється проведення документальних позапланових перевірок, у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені в ході попередніх перевірок платника (п. 78.2 ПК України).
Таким чином, податкова накладна від 20.04.2017 № 45 на суму ПДВ 9193,81 грн. вже була перевірена, з приводу неї вже були застосовані штрафні санкції.
Повторне проведення перевірки та нарахування штрафів за її результатами суперечить закону.
Таким чином, висновок Відповідача щодо порушення позивачем п. 198.3 Кодексу є безпідставним та передчасним.
Відносно завищення податкового кредиту по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» та ТОВ «Кантегір» суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено те, що за перевіряємий період, перевіркою встановлено нереальність придбання АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» товарів у ТОВ "ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ" та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися, що призвело до завищення податкового кредиту. на загальну суму 214650 грн., у тому числі за вересень 2016 року на суму 47773 грн., за жовтень 2016 року на суму 166877 грн.
Обґрунтування безпідставності висновку податкового органу щодо нереальності придбання АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» товарів у ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» та неправомірності документального оформлення взаємовідносин, що нібито фактично не здійснювалися, наведено, де зазначено, що Позивач реально сплатив кошти ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ», отримало товари, на які наявні всі необхідні документи, операції щодо яких належним чином відображені в обліку Товариства, та які використовуються у його господарській діяльності, що повністю підтверджує реальність виконання господарських операцій з зазначеними контрагентами.
З огляду на це, стосовно завищення податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Податковий кредит був сформований позивачем та задекларований у відповідних деклараціях на підставі належним чином оформлених податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Податкові накладні, не зареєстровані у ЄРПН позивачем до податкового кредиту не відносились, що підтверджено матеріалами перевірки.
Зауважень щодо форми і змісту податкових накладних, які були віднесені позивачем до податкового кредиту, Акт на містить.
Статтею 198 Податкового Кодексу України визначені суми, які відносяться до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій , як визначається звітний період податкового кредиту, його нарахування та інш.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, втрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, як вони повинні відповідати.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як було викладено вище, первинні документи, надані позивачем до перевірки, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, складені чинним образом, мають всі необхідні реквізити, мають на меті реальне настання правових наслідків та мають юридичну силу первинних документів.
Чинне законодавство України, зокрема, Кодекс, не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів (ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.06.2015 по справі № К/9991/63643/12).
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, Податковий кодекс України не пов'язує право платника податків на включення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту з правильністю відображення зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та фактичною сплатою податків постачальником товару та, навіть не містить вимоги фактичного використання придбаних товарів робіт (послуг) та основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Єдиними вимогами, що дають право на відображення податкового кредиту відповідно до Податкового кодексу України, є наявність правильно оформленої і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на придбання або виготовлення товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Перевіркою не враховано будь-яку іншу правову базу, яка б підтверджувала протиправності здійснених операцій підприємством. Акт не містить доказів:
1) неможливості реального здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання умов договорів;
2) фактичного нездійснення ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» діяльності саме в період постачання ТМЦ Товариству;
3) відсутності у Товариства взаємозв'язку між укладеним із ТОВ «ГЛАЗГО ГРУП ІНВЕСТ» договором та господарською діяльністю платника податків;
4) здійснення спірних господарських операцій Товариства без належної обачності або при наявності узгоджених дій із контрагентом з метою отримання податкової вигоди.
Також перевіркою не наведено даних, які б засвідчували відсутність потреби на укладання правочинів.
Стосовно висновку податкового органу щодо завищення податкового кредиту на суму невідкоригованого ПДВ за товари/послуги, які не були оплачені протягом терміну позовної давності, суд зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено порушення АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму невідкоригованого ПДВ за товари/послуги які не були оплачені протягом терміну позовної давності, на загальну суму ПДВ 71166 грн., в т.ч.:
Кредиторська заборгованість (крім ТОВ «Промснабінвест») утворилась за надані товариству послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, на підставі договорів про спільне використання технологічних електричних мереж. Усі договори передбачають оплату за послуги на підставі рахунку. Факти надання послуг підтверджуються актами прийому-передачі наданих послуг. Отримані послуги були використані у господарській діяльності Товариства з метою провадження основних видів діяльності: постачання та передачі електричної енергії.
Заборгованість ТОВ «Промснабінвест» утворилась за відвантажені товари на підставі договору купівлі-продажу електролічильників від 23.09.2014 № И1551, який також передбачав здійснення оплати. Право власності на товари перейшло до Товариства на підставі видаткових накладних, отримання ТМЦ підтверджено довіреностями та іншими первинними документами. Придбані електролічильники також були використані з метою провадження основних видів діяльності: постачання та передачі електричної енергії.
Згідно з п. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Щодо «придбання товарів» слід відмітити, що Кодексом не встановлюється поняття «придбання». Як було зазначено раніше, Позивач придбав товари за договором купівлі-продажу у ТОВ «Промснабінвест». Таким чином, купівля та продаж є прямо пов'язаними поняттями. Згідно з підп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Передача прав власності на електролічильники підтверджена видатковими накладними та іншими первинними документами. Тобто факт придбання товарів підтверджений. Договір купівлі-продажу передбачає оплату за продані товари. позивачем правомірно відображений податковий кредит за отримані ТМЦ, порушення п. 198.3 ПК України не має місця.
Щодо надання послуг: згідно з підп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Факт надання послуг підтверджений актами прийому-передачі наданих послуг. Укладені договори про спільне використання технологічних електричних мереж передбачають оплату за послуги. позивачем правомірно відображений податковий кредит за надані послуги, порушення п. 198.3 ПК України не має місця.
Оскільки договорів дарування, інших договорів, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів/послуг, Позивач із зазначеними у додатку 13.2 до Акта підприємствами не укладав, то придбані товари, отримані послуги не відносяться до безоплатно отриманих. Посилання ХУ ОВП на підп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПКУ є безпідставним.
Інших вимог щодо відображення або зменшення податкового кредиту п. 198.3 Кодексу не містить. Таким чином, висновок ХУ ОВП ДПС щодо порушення позивачем п. 198.3 Кодексу є безпідставним.
Стаття 192 ПК України «Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту)» стосується випадків, коли сторони здійснюють будь-яку зміну суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Так, згідно з п. 192.1 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, ст. 192 визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.
При визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги, та у продавця не виникає обов'язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов'язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.
Підтвердженням цього є відповідь ДФС у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», у якій зазначено: «…Випадки, коли податковий кредит підлягає коригуванню, визначені п. 192.1 ст. 192 ПКУ.
Враховуючи те, що при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником - нерезидентом за які не проведено, не змінюється сума компенсації вартості товарів та не відбувається повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів, то підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, не виникає».
Слід зазначити, що за інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДФС, робота ЗІР направлена на забезпечення суспільства своєчасною, достовірною і повною довідковою інформацією. Інформаційне наповнення ЗІР здійснюється на підставі функціональних повноважень ДФС, з урахуванням результатів всебічного аналізу інформації про потреби клієнтів, які звертаються до Контакт-центру та з метою мінімізації витрат часу представників бізнесу на спілкування з державою.
Твердження, що ст. 192 визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а в разі відсутності операції у переліку не дає права для коригування, підтверджується також індивідуальними податковими консультаціями, які були отримані позивачем: від 16.05.2018 № 2186/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 14.05.2018 № 2117/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 25.02.2019 № 732/6/99-99-15-05-02-15/ІПК .
Таким чином, твердження Відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить ст. 192 ПК України.
Висновок Акта щодо порушення позивачем ст. 192.1 Кодексу є безпідставним.
За податковим повідомленням-рішенням № 0000225413, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4 висновків Акта (стор. 197) перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 2 п. 57.1 ст. 57, підп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 Кодексу, а саме: несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб за жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень - вересень 2017 року. Тобто встановлено порушення строків перерахування до бюджету податку на дохід фізичних осіб саме по несвоєчасно сплаченій заробітній платі.
Як було зазначено у позовній заяві, Позивач є податковим агентом як при виплаті заробітної плати своїм працівникам, так і при виплаті доходу іншим фізичним особам, які не є працівниками підприємства.
Зокрема це передбачено п.18.1 ст.18 , п.п.171.1, 171.2 ст.171 ПК України, де зазначено про те, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі (п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України).
Згідно з пунктом 18.1 Кодексу: податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно до ст.171 ПК України, особами, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету визначені особи, відповідальні за сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб:
відповідно до п. 171.1. особою, що є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до п. 171.2. ПК України особою, що є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Статтею 168 ПК України передбачено умови нарахування та виплати оподаткованого доходу на користь платника податків.
Зокрема, згідно з п. 168.1.1. вказаної статті податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 168.1.2. податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з п. 168.1.4. ПК України, якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Згідно з п. 168.1.5. якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з п. 168.1.6. для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Крім того, окремий порядок існує для виплати матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності (лікарняних) працівникам підприємства.
Так, згідно зі ст. 22 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 34 Закону України № 1105 страхувальник (Позивач) відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам (працівникам). Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Згідно зі ст. 32 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Згідно з п. 9. Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12 після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника (у нашому випадку Позивач), останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону.
Таким чином порядок сплати ПДФО, встановлений законодавством, є специфічним:
- строк сплати у кожному випадку виплаченого доходу є різним;
- ПДФО сплачується від імені та за рахунок коштів платника податку (коштів фізичної особи у випадку сплати позивачем доходу такій фізичній особі, коштів Фонду соціального страхування у випадку сплати лікарняних тощо);
- джерелом коштів, як у випадку з матеріальним забезпеченням за рахунок коштів Фонду соціального страхування, можуть бути цільові державні кошти, витрачати які на інші потреби, у тому числі на погашення кредиторської заборгованості заборонено.
Тому і податковий борг розрізняється за видами таких утримань з доходу і повинен обліковуватись окремо за кожним з видів виплат. Підтвердженням цього є те, що в податкових органах існує дві окремі картки особового рахунку: «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» код бюджетної класифікації 11010100, «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата» код бюджетної класифікації 11010400. Податок за різними кодами бюджетної класифікації сплачується на різні бюджетні рахунки.
Зараховування коштів, сплачених за одним видом бюджетної класифікації в рахунок сплати іншого у Податковому Кодексі не передбачено.
Крім того, у картках особового рахунку підприємства, яка обліковується податковими органами відсутня така інформація як податковий борг. В ній рахуються лише перераховані підприємством кошти. Тобто визначити суми податкового боргу згідно з даними картки особового рахунку податковий орган не має можливості, а тому не може за картками особових рахунків визначити і хронологію його погашення.
Як зазначалось вище, ХУ ОВП ДПС в Акті перевірки встановлено порушення строків перерахування до бюджету податку на дохід фізичних осіб лише по несвоєчасно сплаченій заробітній платі. По ПДФО, утриманому по інших видах доходів порушень не встановлено.
Проте, серед платежів, зазначених в Додатку 16 до Акту, є платежі, які були утримані з фізичних осіб, у тому числі тих, що не є працівниками Товариства, та своєчасно сплачені позивачем до бюджету, а саме:
1 - позивачем був своєчасно сплачений податок на доходи фізичних осіб за договорами купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з енергії випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства, який був своєчасно перерахований позивачем до бюджету під час виплати доходу фізичним особам у загальній сумі 143281,17 грн. за кодом бюджетної класифікації 11010400. Податковий орган же зарахував їх як сплату ПДФО із заробітної плати за кодом бюджетної класифікації 11010100 (реєстр платежів та акти приймання-передавання електричної енергії додавалися разом з позовною заявою);
2 - також мали численні випадки, коли на суми податку на доходи фізичних осіб, утриманий із заробітної плати працівників товариства при звільненні, який також був своєчасно перерахований до бюджету у день звільнення працівників, у сумі 124390 грн. (додаткові платіжні доручення та розрахункові листи працівників додаються), були нараховані штрафні санкції. Оскільки ПДФО сплачується до бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (у даному випадку звільненого працівника), то сплачувати цими коштами борг з ПДФО по інших працівниках - неправомірно, адже надходження коштів від звільненого працівника на даному підприємстві більше не відбудеться.;
3 - у перевіряємому періоді також мали місце факти утримання із заробітної плати працівників доходів, наданих у не грошовій формі, податок від яких у сумі 107000 грн., своєчасно перераховувались до бюджету протягом строків, встановлених п. 168.1.4., які відрізняються від строків, встановлених для виплати заробітної плати (додаткові платіжні доручення та перелік співробітників додаються).
4 - позивач своєчасно утримував та сплачував ПДФО у сумі 623173,76 грн. за рахунок сум матеріального забезпечення, які надходили від Фонду соціального страхування на спеціальний рахунок, відкритий у банківській установі, з метою компенсації працівникам днів тимчасової непрацездатності. Податкова ж безпідставно врахувала ці кошти у рахунок погашення боргу з ПДФО по несвоєчасно сплаченій заробітній платі, тоді як використовувати ці кошти не за призначенням заборонено Законом № 1105 (платіжні доручення додаються).
Відповідальність, передбачена п. 126.1 ПК України, передбачає порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань. Але по-перше, у всіх цих випадках Позивач своєчасно сплачував податкові зобов'язання з ПДФО відповідно до п. 54.2 ПК України та розділу IV ПК України, по-друге, в акті перевірки, на підставі якого винесено ППР та нараховані штрафні санкції, фактів несвоєчасної сплати ПДФО з доходів, відмінних від заробітної плати, не було встановлено. Таким чином застосування штрафних санкцій, передбачених п. 126,1 ПКУ є безпідставним.
Крім того, в Акті та Додатку № 16 до Акта перевірки зазначені платежі, термін сплати яких припадав на вихідні дні, зокрема, 30.07.2017 у сумі 22390 грн., 30.09.2017 у сумі 3060 грн. позивачем же перерахування податку відбулось у перший же робочий день після вихідного - 31.07.2017, 02.10.2017, відповідно.
Законодавством не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний (святковий) день. Також Кодекс не містить норми, яка б забороняла вважати граничним терміном сплати податків перший же робочий день, що настає за вихідним або святковим днем, у разі якщо останній день строку сплати припадає на вихідний день. Таким чином, за вищезазначеними датами позивачем своєчасно сплатило податок на доходи фізичних осіб у сумі 25450 грн..
Згідно з підп. 87.3.8. п. 87.3 ст. 87 Кодексу не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
Проте, в період, коли підприємство мало нестачу обігових коштів, з рахунків Товариства у примусовому порядку ХУ ОВП Д/ФС неправомірно примусово стягувались кошти за самостійно прийнятим рішенням від 07.03.2017 № 2 щодо стягнення сум з рахунків Товариства у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ. У тому числі були стягнуті кошти, які Позивач планував спрямувати на виплату заробітної плати та в оплату податку з доходів фізичних осіб. Неправомірність рішення № 2 була визнана постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 (справа № 820/1423/17) та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017. Але такі неправомірні дії податкового органу призвели до того, що Позивач змушений було несвоєчасно сплатити заробітну плату та податок з доходів фізичних осіб.
Таким чином, висновок Акта про несвоєчасну сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб є безпідставним.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000205413, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 5 висновків Акта (стор. 197) перевіркою встановлено порушення позивачем підп. 1.4 п. 161 підр. 10 р. ХХ, підп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень - вересень 2017 року.
Опис порушення міститься у розділі 3.1.4.3 Перевірка повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету військового збору та Додатку № 17 до Акта. Аналогічно з податком на доходи фізичних осіб ХУ ОВП ДПС встановлено порушення строків перерахування до бюджету військового збору по несвоєчасно сплаченій заробітній платі.
Висновки щодо порушення позивачем норм Кодексу в частині своєчасної сплати військового збору, є неправомірними з таких підстав.
На підставі Закону України від 31.07 2014 р. № 1621-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» були внесені зміни до Податкового кодексу України та з 03.08.2014 року було запроваджено військовий збір. Об'єктом оподаткування військовим збором згідно п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу є доходи визначені ст. 163 цього Кодексу (доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4 п. 161 підр.10 р. ХХ Кодексу).
В Акті та Додатку № 17 до Акта перевірки зазначені платежі, термін сплати яких припадав на вихідні дні, зокрема, 30.07.2017 у сумі 1770 грн.. позивачем же перерахування податку відбулось у перший же робочий день після вихідного 31.07.2017.
Законодавством не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний (святковий) день. Також Кодекс не містить норми, яка б забороняла вважати граничним терміном сплати податків перший же робочий день, що настає за вихідним або святковим днем, у разі якщо останній день строку сплати припадає на вихідний день. Таким чином, за вищезазначеними датами позивачем своєчасно сплатило військовий збір у сумі 1770 грн.
Також серед платежів, зазначених в Додатку 17 до Акту аналогічно із ПДФО, про що було викладено вище, є платежі, які були утримані з фізичних осіб та своєчасно сплачені позивачем до бюджету:
1.- військовий збір за договорами купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з енергії випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства, який був своєчасно перерахований позивачем до бюджету під час виплати доходу фізичним особам у загальній сумі 11940,07 грн. (реєстр платежів та акти приймання-передавання електричної енергії додавалися разом з позовною заявою);
2 - військовий збір, утриманий із заробітної плати працівникам товариства при звільненні, який також був своєчасно перерахований до бюджету у день звільнення працівників, у сумі 10650 грн. (додаткові платіжні та розрахункові листи працівників додаються);
3 - у перевіряємий період також мали місце факти утримання із заробітної плати працівників доходів, наданих у не грошовій формі, військовий збір від яких у сумі 9150 грн. своєчасно перераховувався до бюджету протягом строків, встановлених п. 168.1.4. (додаткові платіжні доручення та список співробітників додається).
4 - Позивач своєчасно утримував та сплачувало військовий збір у сумі 49929,54 грн. за рахунок сум матеріального забезпечення, які надходили від Фонду соціального страхування на спеціальний рахунок, відкритий у банківській установі, з метою компенсації працівникам днів тимчасової непрацездатності. Податкова ж безпідставно врахувала ці кошти у рахунок погашення боргу з ПДФО по несвоєчасно сплаченій заробітній платі, тоді як використовувати ці кошти не за призначенням заборонено Законом № 1105 (платіжні доручення додаються).
Згідно з підп. 87.3.8 п. 87.3 ст. 87 Кодексу не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
Проте, в період, коли підприємство мало нестачу обігових коштів, з рахунків Товариства у примусовому порядку ХУ ОВП Д/ФС неправомірно примусово стягувались кошти за самостійно прийнятим рішенням від 07.03.2017 № 2 щодо стягнення сум з рахунків Товариства у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ. У тому числі були стягнуті кошти, які Позивач планував спрямувати на виплату заробітної плати та в оплату військового збору. Неправомірність рішення № 2 була визнана постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 (справа 820/1423/17) та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017. Але такі неправомірні дії податкового органу призвели до того, що Позивач змушений був несвоєчасно сплатити заробітну плату та військовий збір.
Таким чином, висновок Акта про несвоєчасну сплату позивачем військового збору є безпідставним.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі та скасуванню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000215413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000235413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000205413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0000225413 видане Офісом великих платників податків Державної податкової служби.
Стягнути на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) сплачену суму судового збору в розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 липня 2020 року.
Суддя Ю. О. Супрун