Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 липня 2020 р. № 520/4702/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання дій протиправними, -
Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить суд: визнати протиправними дії Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо відмови у наданні приватному виконавцю дозволу на реалізацію арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. перебуває виконавче провадження №59132008 з примусового виконання виконавчого листа по справі №644/13077/13-ц, виданого 03.12.2014 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Оскільки, в належній ОСОБА_2 квартирі зареєстровано неповнолітню особу: ОСОБА_3 (дочка боржника), приватний виконавець звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради із запитом про вирішення питання щодо надання дозволу на реалізацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На запит приватного виконавця Департамент відмовив листом, що на думку позивача, перешкоджає примусовій реалізації майна боржників і, як наслідок, є перепоною для виконання відповідного судового рішення, що порушує норми закону та право стягувача на своєчасне та повне виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 24.04.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача, 15.05.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що саме відсутність передбачених законом документів стало підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна, в якому зареєстрована та має право користуватися малолітня дитина, оскільки реалізація квартири могла привести до порушення житлових прав дитини.
Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі відділення №4 ХФ ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №17/08-4, згідно з умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 45000 доларів США, а вона зобов'язалася повернути його у строк до 21.04.2021 року або в день, визначений у п.3.3.11 договору та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 13,8 процентів річних.
З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 30.04.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки №17/08-4 без оформлення заставної, згідно з умовами якого останній надав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Іпотекодавець ОСОБА_5 помер. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом спадкоємцем іпотечного майна - спірної квартири є ОСОБА_2 .
ПАТ «Укргазбанк» звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_2 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.08.2014 року у справі №644/13077/13-ц, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.11.2014 року у справі №644/13077/13-ц, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» - задоволено.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором 17/08-4 від 30.04.2008 року в сумі 61025, 30 доларів США та 194040 грн.46 к. пені звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 17/08-4 від 30.04.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г., зареєстровано в реєстрі за №1482 - квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2009 року ОСОБА_2 , виданого 4 Харківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в КП «Харківське міськБТІ» 12.11.2009 року №24430776 - в межах вартості іпотечного майна.
Рішення суду набрало законної сили 13.11.2014.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. перебуває виконавче провадження №59132008 з примусового виконання виконавчого листа по справі №644/13077/13-ц, виданого 03.12.2014 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Боржником за вказаним виконавчим документом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; стягувачем - ПАТ АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280.
16.05.2019 року було відкрито ВП №59132008 з виконання зазначеного виконавчого листа та накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно: 4-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки. Іпотекодержателем є ПАТ АБ «Укргазбанк».
24.05.2019 року здійснено опис та арешт вказаної квартири.
Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0004211-2019 від 22.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано повнолітню особу: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню особу: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
З огляду на відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_3 є донькою боржника та ОСОБА_6 .
Приватний виконавець звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з запитом щодо надання дозволу на реалізацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в установленому чинним законодавством України порядку. До запиту було надано низку матеріалів виконавчого провадження.
Листом від 10.01.2020 №92/0/202-19, що надійшов на адресу приватного виконавця 03.03.2020, Департамент відмовив у наданні дозволу на реалізацію вказаної квартири, посилаючись на те, що така реалізація приведе до порушення житлових прав малолітньої ОСОБА_3 .
Приватний виконавець вважає, що така відмова є протиправною і необґрунтованою, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави ( частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Відповідно до статті 56 Цивільного кодексу України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН № 44/25 від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).
Відповідно до статті 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини" пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Неприпустимо зменшення або обмеження прав та інтересів дітей при вчинені будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти потрібна попередня згода органу опіки та піклування.
На виконання вимог частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 затверджений Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Так, пунктом 67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.
Районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 177 Сімейного кодексу України.
Повноваження виконавчого комітету визначає закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.
Звернення позивача щодо надання дозволу на реалізацію належної ОСОБА_2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для примусового виконання рішення суду, розглядалось Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради, який відмовив у наданні дозволу на реалізацію вказаної квартири у зв'язку із фактичним проживанням та реєстрацією за вказаною адресою неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд встановив, що реєстрація місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 в кваритирі за адресою, щодо якої є заборона реалізації, підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №11f83ef7-63d4-468d4-8d0a-0053a0e365fb від 13.05.2020.
Основними завданнями Департаменту є:
- реалізація державної політики з питань забезпечення прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень на території міста Харкова;
- створення відповідних умов для реалізації гарантій державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення поширення на території міста сімейних форм виховання дітей;
- координація заходів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності міста Харкова у вирішенні суттєво важливих проблем дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах;
- виконання функцій органу опіки та піклування при розгляді в судах справ, пов'язаних із захистом житлових, майнових та особистих немайнових прав дітей. Здійснення представництва інтересів дітей, бути їх законним представником в органах державної влади, правоохоронних, контролюючих органах, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, а також позивачем, відповідачем, третьою та зацікавленою особою у судах.
Відповідно до п. 67 порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Враховуючи, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, у відповідача були відсутні правові підстави для надання дозволу на реалізацію вказаного майна. В даному випадку відповідач діяв в інтересах дітей, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, позивач не зазначив яким чином порушені саме його права.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України позивачем вважається особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно із частиною третьою статті 6 цього Кодексу суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що цей суб'єкт повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом для отримання судового дозволу. Такі звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.
Спільною ознакою вимог, які можуть бути предметом позову суб'єкта владних повноважень, є правообмежувальний характер. Завдання адміністративного судочинства у таких справах досягається шляхом усунення загрози необґрунтованого втручання та порушення прав з боку суб'єкта владних повноважень.
Для цього виду звернень характерним є встановлення законом чітких умов та підстав, коли повноваження відповідного суб'єкта владних повноважень можуть бути реалізовані шляхом звернення до суду.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить суд визнати протиправними дії Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо відмови у наданні приватному виконавцю дозволу на реалізацію арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Згідно пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Порядок звернення стягнення на нерухоме майно боржника виконавцем визначено розділом VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Закону України «Про виконавче провадження».
Так відповідно до ст. ст. 48, 50, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» в разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Разом з тим, згідно з п. 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 за № 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
Таким чином, вказаною нормою чітко передбачено порядок передачі на реалізацію нерухомого майна та не передбачено право державного виконавця на оскарження рішення щодо відмови у наданні дозволу.
Позивач не навів обґрунтування щодо наявності процесуальної правоздатності щодо звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Суд враховує, що згідно з пунктом 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень не надання такого дозволу не перешкоджає державному виконавцю виконати рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повернути виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, відмова відповідача у наданні приватному виконавцю дозволу на реалізацію арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності, не порушує прав та інтересів позивача - приватного виконавця.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (вул. Чернишевська, буд. 55, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 26489104) про визнання дій протиправними - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов