Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
02 липня 2020 р. справа № 520/5450/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного територіального управління Національної Гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби.
На думку позивача, відповідач фактично ігнорує його законні вимоги, що свідчить про бездіяльність відповідача, а тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач за період проходження військової служби у військовій частині, а також на день звільнення, не звертався з рапортом (заявою) в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.
30.06.2020 позивач надав відповідь на відзив в якій аргументував заперечення по суті відзиву на позовну заяву.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 06.08.2015.
Наказом № 309 по стройовій частині від 08 листопада 2018 року позивача, старшого інструктора групи легкових автомобілів групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення, звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України.
Позивач стверджує, що 08.11.2018 він звернувся до Начальника Східного територіального управління Національної гвардії України з приводу виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби, що підтверджується наявним в матеріалах справи рапортом.
Доказів розгляду відповідачем рапорту матеріали справи не містять.
Сторонами не заперечувалось, що при звільненні з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 позивачу відповідачем здійснено не було.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178).
Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Тобто, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України, отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.
Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Так, на день підписання наказу про звільнення зі служби позивач мав передбачене законодавством право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно можлива на підставі довідки про вартість речового майна, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
В свою чергу, обов'язок відповідача щодо виплати компенсації виникає з моменту реалізації права позивачем шляхом висловлювання побажання щодо їх реалізації. Таким чином зазначені гарантії реалізуються за відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Відповідачем не спростовано того факту, що ОСОБА_1 має право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Суд зазначає, що вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплатати позивачу грошової компенсації, позивач звернувся до суду із цим позовом, при цьому сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
З огляду на такі обставини не є обґрунтованими аргументи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду у зв'язку із його звільненням зі служби 08.11.2018.
В матеріалах справи міститься рапорт ОСОБА_2 про виплату йому компенсації вартості за неотримання речового майна за час проходження військової служби. Вказаний рапорт підписаний позивачем та командиром окремого загону спеціального призначення Східного територіального управління. Суд в рамках дослідження змісту рапорту та його повноти не ставить під сумнів його підписання зазначеними особами. Проте, рапорт не містить жодних відміток про реєстрацію рапорту відділенням документообігу Східного територіального управління Національної гвардії України, що унеможливлює встановлення обставин про його отримання відповідною військовою частиною або відповідачем.
Отже, з огляду на принцип юридичної визначеності у межах спірних правовідносин, суд зважає за необхідне констатувати, що із заявою (рапортом), оформленою (ним) відповідно до вимог пункту 4 Порядку №178, позивач до уповноваженого органу не звертався.
Доказів протилежного до суду не надано.
30.06.2020 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме:
- витребувати у Східного територіального управління Національної гвардії України документи, згідно яких покладались обов'язки полковника ОСОБА_3 за дату 08.11.2018;
- витребувати у Східного територіального управління Національної гвардії України довідку про вартість неотриманого речового майна, що належала позивачу до видачі за період його служби.
Суд зазначає, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, додається до відомості щодо виплати грошової компенсації на підставі відповідного наказу, необхідність додавати таку довідку до рапорту або заяви про виплату грошової компенсації чинним законодавством не передбачена.
Суд встановив наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористане речове майно, при цьому наявність у матеріалах справи довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, не вирішує питання про відсутність звернення позивача із заявою або рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно до Східного територіального управління Національної гвардії України.
Щодо витребування документів якими покладалися обов'язки на полковника ОСОБА_3 за дату 08.11.2018, то суд зазначив вище, про відсутність сумнівів у відповідності підписів зазначеним у рапорті підписантам. Натомість, витребування запитуваних документів не надасть змоги встановити обставини подання рапорту (заяви) до відповідача, що стало би підставою для вирішення рапорту Начальником Східного територіального управління Національної гвардії України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем не порушено право позивача, передбачене ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою КМУ №178 від 16 березня 2016 року, у зв'язку із тим, що грошову компенсацію позивачу за неотримане речове майно позивачу не виплачено, оскільки із рапортом (заявою) у порядку п.4 Порядку №178 позивач до відповідача не звертався, а тому у суб'єкта владних повноважень не виникло обов'язку на виплату такої грошової компенсації.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов