Справа № 500/1242/20
30 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
позивача: ОСОБА_1 ;
представника відповідача: Смика А.Я.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію зі зменшенням пенсійного віку ОСОБА_1 з 24.02.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2020 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проте листом від 05.04.2020 №1900-0321-9/4207 відповідач повідомив останнього, що оскільки ним не виконано умов проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4 років, тому підстав для призначення вказаної пенсії немає.
Однак, позивач не погоджується із таким рішенням відповідача та вказує, що він проживав на території зони посиленого радіологічного контролю з кінця 1988 по 1997 включно, а тому має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою судді від 29.05.2020 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що згідно із записами в трудовій книжці, позивач працював з 11.05.1984 по 27.08.1984 в колгоспі “Україна”, в колгоспі “Нове життя” з 01.02.1989 по 04.01.1990 і з 11.01.1990 по 06.02.1991 в колгоспі “Комуніст”, проте дані періоди роботи не зараховані до страхового стажу, оскільки позивачем не були подані довідки про членство та тривалість роботи в колгоспі із зазначенням інформації про відпрацьований та встановлений мінімум трудової діяльності в господарстві.
Зазначив, що довідкою виданою виконавчим комітетом Заліщицької міської ради №377 від 14.02.2020 року підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю тільки з 24.06.1997 року по даний час, а тому відмова Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначення ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку обґрунтована та законна.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, покази свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.
Судом встановлено, що 24.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
До зазначеної заяви позивач надав наступні документи: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28.02.1984; військовий квиток серія НОМЕР_2 від 24.07.1985; диплом №064789 від 29.02.1984; диплом №735900 від 23.12.1988; довідку виконавчого комітету Заліщицької міської ради про реєстрацію місця проживання особи №377 від 14.02.2020; посвідчення постраждалого від ЧАЕС 4 категорії серія НОМЕР_3 125263 від 03.05.1993.
Розглянувши вказану заяву, відповідач листом від 05.04.2020 №1900-0321-9/4207 повідомив позивача, що підстав для призначення вказаної пенсії немає.
Дане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 не виконано умов проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4 років.
Також періоди з 11.05.1984 по 27.08.1984 коли позивач працював в колгоспі “Україна”, з 01.02.1989 по 04.01.1990 в колгоспі “Нове життя” і з 11.01.1990 по 06.02.1991 в колгоспі “Комуніст” відповідачем не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки ним не були подані довідки про членство та тривалість роботи в колгоспі із зазначенням інформації про відпрацьований та встановлений мінімум трудової діяльності в господарстві.
Не погодившись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, п. 13 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 55 Закону № 796 встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому право на пенсію із зменшенням пенсійного віку мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 року проживали або відпрацювали у зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із записів трудової книжки БТ- НОМЕР_4 №7074762 позивач:
- 20.08.1980 зарахований учнем Заліщицького радгоспу-технікуму;
- на час проходження виробничо-технологічної практики, зарахований робітником радгоспу-технікуму з 01.06.1983;
- 29.02.1984 вибув з радгоспу-технікуму у зв'язку із закінченням навчання;
- з 11.05.1984 по 27.08.1984 працював в колгоспі “Україна”;
- з 01.02.1989 по 08.01.1990 працював в колгоспі “Нове життя” (с.Дорогичівка Заліщицького р-ну);
- з 11.01.1990 по 06.02.1991 працював в колгоспі “Комуніст” (с.Касперівці Заліщицького р-ну).
- з 07.02.1991 року позивач працює в Заліщицькому радгоспі-технікумі (на даний час Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого).
Факт роботи позивача в колгоспі “Нове життя” та в колгоспі “Комуніст” також підтверджуються наявними у матеріалах справи архівними довідками від 06.03.2020 №А-170, від 06.03.2020 №А-169, від 20.05.2020 №А-233, від 20.05.2020 №А-232 (а.с.8-11).
Також, той факт, що позивач постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 (а.с. 21).
При розгляді даної справи суд приймає до уваги покази свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили, що позивач після закінчення навчання постійно проживав в м.Заліщики з кінця 1988 року.
Тому, суд приходить до переконання про наявність доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіологічного контролю з кінця 1988 по 1997 включно та роботи з 07.02.1991 року.
Отже, аналіз вищенаведених законодавчих приписів та фактичних обставин справи свідчать про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому відмова Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області в її призначенні є протиправною та підлягає до скасування.
Тому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію зі зменшенням пенсійного віку ОСОБА_1 з дня звернення із відповідною заявою - 24.02.2020 року.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію зі зменшенням пенсійного віку ОСОБА_1 з 24.02.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.
Реквізити сторін:
Позивач: - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 АДРЕСА_1 ;
Відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14035769, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001.
Головуючий суддя Баранюк А.З.