Справа № 500/2566/19
30 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Гонти М.С., представника відповідача - Олексюка Р.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.01.2019 №00000091306 та №00000101306,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №00000091306 та №00000101306.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням ДФС в Тернопільській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт, від 16.10.2018. Також відповідачем, з питань, що стали предметом оскарження у запереченні на акт від 16.10.2018 документальної планової виїзної перевірки складено акт від 30.11.2018.
На підставі порушень зафіксованих в акті перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №00000091306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 189336,25 грн та №00000101306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 15956,64 грн.
Позивач не згоден з висновками перевірки, оскільки вона проводилась без врахування пояснень і зауважень суб'єкта перевірки, а викладені в акті висновки суперечать наявній у позивача первинній документації. Зокрема, вказував, що перевіркою не встановлено фактів відображення в Книзі обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат, які документально не підтвердженні та не встановлено фактів здійснення нею будь-якої господарської діяльності, доходів від якої не відображенні в Книзі, тому висновок контролюючого органу про порушення пункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України та вимог Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат є помилковим. А відтак вважає, що зазначені податкові повідомленням-рішенням були прийняті відповідачем протиправно без належних підстав.
Також зазначено, що з метою встановлення правильності визначення чистого оподаткованого доходу від здійснення господарської діяльності за період 2015-2017 роках ФОП ОСОБА_1 укладено договір на надання консультаційних послуг з ТОВ "Аудиторська фірма "Профвізіо-Аудит". Відповідно до Звіту про фактичні результати правильності визначеного чистого оподаткованого доходу від здійснення господарської діяльності встановлено, що отриманні доходи від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 співпадають з даними в Книзі обліку доходів і витрат та наданими первинними документами.
Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду окремої письмової заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням причин поважності такого пропуску та надання відповідних доказів на підтвердження цього (том 1, аркуш справи 157-159).
Позивач на виконання вимог ухвали від 11.11.2019 подав 21.11.2019 заяву (том 1, аркуш справи 162).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 поновлено пропущений процесуальний строк звернення до суду та прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
Відповідач подав 12.12.2019 відзив на позовну заяву (том 1, аркуш справи 187-192) в якому зазначає, що проведеною перевіркою встановлено неналежне ведення Книги обліку доходів та витрат у 2015-2017 роках, чим порушено п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 та вимоги Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування, встановлений наказом Міндоходів України від 16.09.2013 №481. Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 встановлено заниження всього в сумі 151 445,00грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 52590,48 грн, за 2016 рік в сумі 31443,23 грн та за 2017 рік в сумі 67411,29 грн.
Ухвалою суду від 06.02.2020 проголошеною в судовому засіданні та занесеної до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк розгляду справи до 90 днів.
Ухвалою суду від 25.02.2020 проголошеною в судовому засіданні та занесеної до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк розгляду справи до 120 днів.
Ухвалою суду від 11.03.2020 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, а також заслухавши показання свідка, судом встановлено такі обставини.
Як випливає із матеріалів справи, відповідно до інформації щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка міститься у інформаційній системі "Податковий блок. Облік платників податків", а саме: розділ "Реєстраційні дані", зазначено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець станом на 02.09.2010 за кодами ВЕД: 50.30.3 - "Посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям"; 52.48.9 - "Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань"; 01.30.0 - "Змішане сільське господарство" (основна) та взята на облік Тернопільською ДПІ станом на 06.09.2010 за номером 37727 з присвоєнням стану платника податків "о" - платник податків за основним місцем обліку".
Працівниками контролюючого органу на підставі наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області про проведення документальної планової виїзної перевірки 22.03.2018 №671 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 . щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
Результати перевірки оформлено актом від 16.10.2018 №2291/19-00-13-02/2807914861 (том 1, аркуш справи 52-62).
Із висновками даного акту перевірки позивач не погодився та направив до Головного управління ДФС у Тернопільській області письмові заперечення до акту від 16.10.2018 (том 1, аркуш справи 49-51).
В ході розгляду даних заперечень, постійною комісією з розгляду спірних питань Головного управління ДФС у Тернопільській області з метою обґрунтованого розгляду заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на акт перевірки від 16.10.2018 №2291/19-00-13-02/2807914861 прийнято рішення про необхідність призначення позапланової документальної виїзної перевірки відповідно до вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, про що ФОП ОСОБА_1 було повідомлено листом від 15.11.2018 №3649/6/19-00-13-02-13/23728 (том 1, аркуш справи 48).
У період з 19.11.2018 по 23.11.2018 працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1. з питань, що стали предметом оскарження у запереченні на акт документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1., за результатами якої складено акт від 30.11.2018 №2517/19-00-13-02/2807914861 (том 1, аркуш справи 37-47).
У акті перевірки від 30.11.2018 №2517/19-00-13-02/2807914861 зафіксовано наступні порушення:
- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, а саме: неналежне ведення книги обліку доходів та витрат у 2015-2017;
- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-У1 із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 151445,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 52590,48 грн за 2016 рік в сумі 31443,23 грн та за 2017 рік в сумі 67411,29 грн;
- п.п. 1.2 п. 16 1 Підрозділу 10. Інших перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: занижено податкові зобов'язання з військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою всього в сумі 12765,31 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 4527,44 грн за 2016 рік в сумі 2620,27 грн та за 2017 рік в сумі 5617,60 грн;
- ч.4 п.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-УІ, а саме: звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік- звіт не подано; за 2012 рік- звіт не подано; за 2013 рік- звіт не подано; за 2014 рік - звіт не подано;
- пункт 1 частини 2 статті 6, пункти 2,3 частини 1, частину 3,4,5 статті 7, частину 11 статті 8, частину 1,2,3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого було дораховано всього 205792,11 грн. єдиного внеску, в тому числі: за 2013 рік в сумі - 1218,76 грн; за 2014 рік в сумі 2535,90 грн; за 2015 рік в сумі 88643,214 за 2016 рік в сумі 38232,62 грн; за 2017 рік в сумі 75161,71 грн.
- п.1. ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1996 із змінами та доповненнями, а саме, непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи (том 1, аркуш справи 47).
На підставі вищевикладених висновків, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесені податкові повідомлення рішення від 02.01.2019:
- №00000091306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 189336,25 грн;
- №00000101306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 15956,64 грн.
Позивач подала скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДФС України (аркуш справи 25-27).
За результатом адміністративного оскарження ДФС України прийняло рішення про результати скарги від 26.02.2019 №9372/6/99-99-11-05-02-75, яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін (том 1, аркуш справи 23-24).
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з приписами пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пунктів 177.1-177.3 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Це означає, що по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображаються у періоді отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.
Відповідно до п.177.3 ст.177 Кодексу для особи, зареєстрованої у якості платника податку на додану вартість, не включаються до доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 177.3.1. п. 173.1 ст.177 Кодексу не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів з 01.01.2017.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп.1.1 -1.3 п.16-1 платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. N22755-VI із змінами та доповненнями "До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177-4-3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до вищенаведеного, до складу валових витрат повинні бути включені тільки ті витрати, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу протягом періоду, що перевіряється.
Як випливає із матеріалів справи, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Кодексу та сплачувала до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема, на підставі первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених такими документами. Обов'язок зі збереження цих документів, а також документів, пов'язаних із виконанням: вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі відповідно до п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 та п. 44.3 ст.44 Кодекс покладено на платників, які зобов'язані забезпечити зберігання документів не менш як 1095 днів з дня податкової звітності, для складення якої використовуються такі документи.
Декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017 роки до Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області подані своєчасно у встановлений законодавством термін.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Кодексу фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та маги підтверджуючі документи щодо походження товару.
Також, згідно пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 Кодекс платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Одночасно суд зазначає, що обов'язки стосовно ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства, а також своєчасного надання податкових декларацій, інших необхідних відомостей для нарахування податків (обов'язкових платежів), сплати податків (обов'язкових платежів) в порядку і в розмірах, встановлених законом, визначено також п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ.
Ведення Книги обліку доходів і витрат фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування встановлений наказом Міндоходів України від 16.09.2013 №481. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п.5 Порядку).
Відповідно до п.6 Порядку записи заносять до Книги обліку доходів і витрат в такому порядку:
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, в касу платника податків та/або отримано готівкою;
3) у графі з вказується сума повернутих коштів за товар (роботи,послуги) та або повернутої передплати;
4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності та сумою повернутих коштів за товар (роботи/послуги);
5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;
6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками робочого дня;
7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих працівників, понесені у звітному місяці;
8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7;
9) у графі 9 зазначається сума чистого оподаткованого доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності.
Як випливає із матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено неналежне ведення Книги обліку доходів та витрат у 2015-2017, чим порушено п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 та вимоги Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування, встановлений наказом Міндоходів України від 16.09.2013 №481.
Так, в порушення зазначених вимог, платником у графі 2 не відображені суми доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, зокрема суми коштів, що відображені в додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017рік.
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відображених в додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, встановлено їх заниження всього в сумі 847710,33 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 298518,56 грн., за 2016 рік в сумі 174684,63 грн. та за 2017 рік в сумі 374507,14 грн.
Контролюючий орган, з врахуванням документів наданих для проведення перевірки (товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), документи що підтверджують оплату наданих послуг, тощо), встановив, що документально підтверджено витрати, пов'язані з господарською діяльністю:
- у 2015 році становили 236 285,44 гри., в тому числі інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг ( оплата за зберігання, скасування, очистку продукції переробки, тощо) 236 285,44 грн. (оплата здійснювалась у готівковій формі);
- у 2016 році становили 225 715,37 грн., в тому числі інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг ( оплата за зберігання, скасування, очистку продукції переробки, тощо) 225 715,37 грн. (оплата здійснювалась у готівковій формі);
- у 2017 році становили 104 955,86 грн., в тому числі інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг ( оплата за зберігання, скасування, очистку, продукції переробки, тощо) 104 955,86 грн. (оплата здійснювалась у готівковій формі).
Згідно з п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи ФО - підприємця, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Відповідно до пп. 177.5.3 п.177-5 ст. 177 Податкового кодексу України у остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними у річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, встановлено його заниження всього в сумі 847 710,33 грн в тому числі за 2015 рік в сумі 298 518,56 грн, за 2016 рік в сумі 174 684,63 грн та за 2017 рік в сумі 374 507,14 грн.
Згідно з п.177.1 ст.177 Кодексу доходи ФО - підприємця, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у п. 167.1 ст.167 Кодексу.
Відповідно до пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 Кодексу остаточний розрахунок податки на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними у річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 встановлено заниження всього в сумі 151 445,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 52 590,48 грн, за 2016 рік в сумі 31 443,23 грн та за 2017 рік в сумі 67 411,29 грн.
Як випливає із матеріалів справи, позивач 08.10.2018 надала до відповідача пояснення, в яких зазначено, що відхилення даних доходу та витрат, відображених у деклараціях про одержані доходи від підприємницької діяльності за 2015-2017 роки, виникло по причині проведення неправильного підрахунку. Це призвело до розбіжностей між фактичними доходами і витратами та задекларованими у зазначених деклараціях (том 1, аркуш справи 51).
Також, позивач подала заперечення на акт перевірки від 16.10.2018 на підставі якого відповідачем з метою обґрунтованого розгляду заперечення на акт перевірки проведено позапланову документальну виїзну перевірку відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
З приводу цього, суд зазначає, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Як випливає із матеріалів справи та підтверджується поясненнями свідка - ОСОБА_3 , який проводив безпосередньо перевірку ФОП ОСОБА_1 , що в ході проведення позапланової перевірки платником не надано контролюючому органу будь-яких документів згідно з вимогами ст. 44 Податкового кодексу України, для підтвердження обставин, викладених у запереченнях на акт документальної планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 16.10.2018 №2291/19-00-13-02/2807914861 то відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Також в судовому засіданні суд встановив, що позивач не подавав уточнюючі розрахунки до відповідача, а також не надав до суду жодних доказів, якими би спростовувалися зазначені вище факти, зафіксовані контролюючим органом у акті перевірки.
Крім того, суд не приймає до уваги наданий позивачем звіт про фактичні результати аналізу правильності визначення чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 у 2015-2017 роках від здійснення підприємницької діяльності, виходячи з наступного.
У звіті встановлено, що отриманні доходи від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 співпадають з даними в Книзі обліку доходів і витрат та наданими первинними документами.
Суд зауважує, що відповідачем не заперечується факт, що отримані доходи від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 співпадають з даними в Книзі обліку доходів і витрат та наданими первинними документами, а зазначає, що міститься відхилення між фактичними доходами та витратами та відображеними у деклараціях про одержанні доходи від підприємницької діяльності за 2015-2017 роки. Зокрема, таким даним у звіті не надавалося належної оцінки.
Також у звіті зазначено, що вони не висловлюють впевненості стосовно стану фінансової звітності на 31.12.2015, 31.12.2016 та 31.12.2017, з врахуванням наведеного, суд не вважає даний Звіт належним доказом у справі.
Суд зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем пункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України та вимог Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, є обґрунтованими.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.01.2019 №00000091306 та №00000101306 прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управлінні ДФС у Тернопільській області від 02.01.2019 №00000091306 та №00000101306, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
-Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач:
-Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 ЄДРПОУ 43142763;
Головуючий суддя Осташ А.В.