02 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2147/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (надалі - ТОВ "Агрозахист Полтава", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.20 №0000660501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за не надання на письмову вимогу (запит) контролюючого органу первинних документів, пов'язаних з предметом податкової перевірки, оскільки відповідачем у запиті не зазначено переліку документів, а лише вказано про необхідність надання пояснень та документів з питань економічної доцільності формування фонду заробітної плати за грудень 2017 року.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 59-60/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення з огляду на невиконання платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, які зобов'язують надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Крім того, зазначав, що ГУ ДПС у Полтавській області визначено перелік запитуваних документів у листі від 29.11.19 №12221/10/16-31-05-07-22. Звертав увагу на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 11.04.19 у справі №804/1188/18.
3. Інші заяви учасників справи.
21.05.20 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 75-78/, у якій представник позивача стверджував про те, що листа ГУ ДПС у Полтавській області від 29.11.19 з вих №12221/10/16-31-05-07-22 не отримував. Крім того, звертав увагу на те, що копія вказаного листа відсутня у додатках до відзиву відповідача. Вказує, що документи зазначені в листі 29.11.19 з вих №12221/10/16-31-05-07-22 надавалися до перевірки, що підтверджується додатком до акта перевірки №25/16-31-05-01-10/38276813 від 9.01.20. Зазначає, що правова позиція Верховного Суду України у постанові від 11.04.19 у справі №804/1188/18 стосується оскарження наказу про проведення перевірки, письмові запити контролюючого органу не містили підстав для їх надання, проте містили перелік запитуваних документів, проте у випадку з ТОВ "Агрозахист Полтава" запит про отримання документів від 26.12.19 №5 не містив печатку контролюючого органу та переліку документів, які пропонується надати.
4. Процесуальні дії у справі.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.04.20 відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
ТОВ "Агрозахист Полтава" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38276813 /а.с. 46-47/.
З 3.07.12 позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Полтаві.
З огляду на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Агрозахист Полтава" Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до пункту 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України надано платнику податків запити від 24.12.19 №1, №2, №3, від 26.12.19 №4 та №5 про надання пояснень та їх документальних підтверджень /а.с. 26, 28, 31, 35, 62/.
27.12.19 посадовими особами контролюючого органу складено акт №1614/16-31-05-01-10/38276813 про ненадання документів в ході проведення перевірки /а.с. 63/.
16.01.20 на підставі зазначеного вище акта Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0000660501 про застосування до ТОВ "Агрозахист Полтава" штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у розмірі 510,00 грн /а.с. 9/.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України /а.с. 37-40/.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.03.20 №10185/6/99-00-08-0505-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000660501 16.01.20, а скаргу - без задоволення /а.с. 43-44/.
Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
У свою чергу, в силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) /пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України/.
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) /пункт 85.8 статті 85 Податкового кодексу України/.
За правилами абзаців першого - п'ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
А відповідно до абзацу двадцятого згаданого пункту, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Визначення поняття "первинний документ" міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною другою статті 9 названого Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З моменту початку проведення перевірки у платника податків виникає обов'язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище положень Податкового кодексу України у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №816/1901/16 та від 10.06.2019 у справі №804/5840/16, що враховуються судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.
Разом з цим, суд також враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 9.12.2019 у справі №826/11830/18 про те, що штрафні санкції не можуть бути застосовані за ненадання документів, обов'язковість ведення яких не встановлена чинним законодавством.
Зі змісту залученого до матеріалів справи копія запиту про надання документів від 26.12.19 №5 про ненадання документів в ході проведення перевірки суд встановив, що висновок про невиконання платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України відповідач дійшов з огляду на не надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу пояснень та копій документів, засвідчених підписом посадової особи та скріплені печаткою з питання економічної доцільності формування фонду заробітної плати у грудні 2017.
Однак, вище перелічені документи не є первинними документами для ведення податкового обліку у розумінні закону, а тому у платника податків відсутній обов'язок щодо їх ведення, зберігання та надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу під час проведення податкової перевірки.
До того ж, суд враховує, що у акті про ненадання копій документів №1614/16-31-05-01-10/38276813 від 27.12.19 відповідачем чітко визначено, копій яких саме документів не було надано, а саме: табелю робочого часу за грудень 2017, відомості про виплату заробітної плати за грудень 2017, платіжного документа установи банку про перерахування сум заробітної плати працівникам, колективного договору чи іншого документа про оформлення трудових відносин, наказу про облікову політику товариства, наказу чи будь-якого іншого документа про виплату додаткової заробітної плати із зазначенням підстав для її нарахування, тоді як запит контролюючого органу від 26.12.2019 №5 вказівки на конкретно визначений перелік документів не містив.
Окрім того, в акті про ненадання копій документів №1614/16-31-05-01-10/38276813 від 27.12.19 всупереч приписам пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України відсутній запис про відмову платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта. Як пояснив представник позивача про вказаний акт товариству стало відомо лише 15.01.20. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Крім того посилання відповідача на той факт, що на адресу ТОВ "Агрозахист Полтава" надсилався лист від 29.11.19 вих.№12221/10/16-31-05-07-22 з переліком запитуваних документів (табелю робочого часу за грудень 2017, відомості про виплату заробітної плати за грудень 2017, платіжного документа установи банку про перерахування сум заробітної плати працівникам, колективного договору чи іншого документа про оформлення трудових відносин, наказу про облікову політику товариства, наказу чи будь-якого іншого документа про виплату додаткової заробітної плати із зазначенням підстав для її нарахування) є необґрунтованими з огляду на таке.
Доказів направлення позивачу вищевказаного листа, як і засвідченої належним чином копії цього листа відповідачем суду не надано. Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством визначена форма, в якій контролюючий орган може запитувати документи у платника податків, зокрема, це письмовий запит про подання інформації (належним чином оформлена письмова вимога контролюючого органу відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
До того ж суд зауважує, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу.
Обов'язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 7.07.2019 у справі №808/553/18 (адміністративне провадження №К/9901/64182/18) та від 20.12.2019 у справі №520/2207/19 (адміністративне провадження №К/9901/23646/19).
Дослідивши залучену до матеріалів справи копію запиту Головного управління ДПС у Полтавській області від 26.11.19 №5 суд встановив, що він не скріплений печаткою контролюючого органу /а.с. 62/.
У свою чергу, відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.
Посилання контролюючого органу про те, що недоліки допущені відповідачем в оформлені письмового запиту не впливають на обов'язок платника податків надати всю необхідну інформацію за запитами контролюючих органів, суд вважає необґрунтованими, оскільки податковим органом при оформленні спірного запиту було порушено пряму вказівку визначену Податковим кодексом України щодо його оформлення. Відсутність печатки на письмовому запиті направленому контролюючим органом на адресу позивача неможливо віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні.
З огляду на зазначене письмовий запит контролюючого органу про надання інформації оформлено з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
З цих підстав суд відхиляє посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.19 у справі №1188/18.
Суд також враховує, що у спірних відносинах мало місце проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків, а матеріали справи не містять доказів перешкоджання позивачем у виконанні посадовими особами контролюючого органу своїх обов'язків, зокрема, щодо безпосереднього дослідження документів та матеріалів за місцем розташування платника податків.
Крім того, суд звертає увагу на посилання позивача на те, що головними державними ревізорами-інспекторами під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.17 по 30.09.19, оформленої актом від 9.01.20 25/16-31-05-01-10/38276813 /а.с. 18-19/, досліджувались, зокрема, накази по підприємству, табелі використання робочого часу, штатний розпис, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати, виписки по рахунках банків.
Суд визнає необґрунтованими посилання позивача на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.04.20 у справі №552/619/20, з огляду на такі обставини.
Предметом спору у цій справі є правомірність прийнятого податкового-повідомлення рішення, яким до ТОВ "Агрозахист Полтава" (як до платника податків) застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.
Приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з частиною першою статті 163-3 Кодексу України про адміністративні порушення невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб податкових органів, перелічених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновки контролюючого органу щодо наявності порушень Податкового кодексу України стосуються ТОВ "Агрозахист Полтава", зокрема, як платника податків. Натомість висновки, викладені у постанові Київського районного суду м. Полтави від 28.04.20 у справі №552/619/20 стосуються дій посадової особи ТОВ "Агрозахист Полтава" відповідно до положень статті 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на це, постанова Київського районного суду м. Полтави від 28.04.20 у справі №552/619/20, якою встановлено відсутність в діях посадової особи ТОВ "Агрозахист Полтава" складу адміністративного порушення, не має преюдиційного значення для розгляду справи адміністративним судом, оскільки не впливає на оцінку спірних відносин та законності дій контролюючого органу під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України.
Оскільки податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, що в силу положень пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі його неправомірності визнається судом протиправним та скасовується, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 16.01.20 №0000660501.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Агрозахист Полтава" задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 21.04.20 №9318 /а.с. 52/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 21.04.20 /а.с. 53/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачений ТОВ "Агрозахист Полтава" судовий збір належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16 січня 2020 року №0000660501.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (код ЄДРПОУ 38276813; вул. Половка, 64 Д, м. Полтава, Полтавська область, 36010).
Відповідач (боржник): Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Кукоба