24 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2572/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Козак А.К.
позивача - ОСОБА_1
представник відповідача - Казмерчук М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 0003325033 від 21.01.2020;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Полтаві Полтавської області висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік у розрахунку із врахуванням податкової знижки з частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за кредитним договором від 12.06.2017 №2233/01400015, на підставі поданої декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, в сумі 21169,04 грн.
Під час розгляду справи суд
21 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 26 травня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с. 81/.
09 червня 2020 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд своєю ухвалою від 09 червня 2020 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с. 94/.
Аргументи учасників справи
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003325033 від 21.01.2020, ГУ ДПС у Полтавській області виходило з того, що позивачем при заповненні податкової декларації за 2018 рік порушено пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України в частині віднесення до суми витрат платника податку, дозволених до включення до податкової знижки, сплачених коштів - суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом в 2018 році.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги протиправністю спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки він має право на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом.
Ним зазначено, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про відсутність у позивача вказаного права у зв'язку з тим, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 є іншою, ніж адреса, за якою знаходиться квартира, що є предметом іпотечного кредитування.
У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 98-99/, відповідач з позовними вимогами не погодився, проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Зокрема, відповідачем акцентовано увагу на тому, що витрати на сплату процентів за користування іпотечним кредитом не підлягають включенню до р. 14 декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки адреса предмету іпотеки ( АДРЕСА_1 ) не співпадає з позначкою у паспорті про зареєстроване місце проживання в 2018 році фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій задекларовано суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку в сумі 21 798 грн 50 коп.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведена камеральна перевірка податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2018 рік, за результатами якої складено акт від 05.12.2019 № 29037/16-31-50-33/2710100976 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 при заповненні податкової декларації порушено пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, в частині віднесення до суми витрат платника податку-резидента, дозволених до включення до податкової знижки з урахуванням обмеження, встановленого п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України, сплачених коштів - суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом в 2018 році.
Вказано, що загальна сума фактично здійснених протягом звітного року витрат, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до статті 166 розділу ІV Податкового кодексу України, зазначена платником у податковій декларації є більшою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету на 21 169 грн 04 коп.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0003325033 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 21 169 грн 04 коп. за основним платежем.
Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до ДПС України, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 24.02.2020, яким податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0003325033 - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Механізм та правила реалізації права платника податку на податкову знижку визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України, платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.
Так, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним (підпункт 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Висновки щодо правозастосування
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір про споживчий кредит (на придбання нерухомості) від 12.06.2017 № 2233/01400015 на купівлю нерухомості, а саме трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 13-24/.
На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором укладено іпотечний договір від 12.06.2017 /а.с. 25-44/.
З метою реалізувати право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, 30.07.2019 позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік.
Для підтвердження права на податкову знижку позивачем до ГУ ДПС у Полтавській області надано довідку про доходи за 2018 рік з місця роботи, копії кредитного та іпотечного договорів, копію договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2017, копії квитанцій про сплату коштів відповідно до кредитного договору від 03.01.2018, 01.02.2018, 01.03.2018, 02.04.2018, 03.05.2018, 01.06.2018, 03.07.2018, 01.08.2018, 04.09.2018, 03.10.2018, 05.11.2018 та від 03.12.2018 /а.с. 51-55/, копії меморіальних ордерів від 05.01.2018, 05.02.2018, 05.03.2018, 05.04.2018, 05.05.2018, ' 05.06.2018, 05.07.2018, 06.08.2018, 05.09.2018, 05.10.2018, 05.11.2018 та від 05.12.2018 про сплату процентів за кредитом на загальну суму 117 605,78грн /а.с.56-67/.
Досліджуючи аргументи відповідача про те, що витрати на сплату процентів за користування іпотечним кредитом не підлягають включенню до р. 14 декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки адреса предмету іпотеки ( АДРЕСА_1 ) не співпадає з позначкою у паспорті про зареєстроване місце проживання в 2018 році фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 175.1 статті 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
Таким чином, Податковим кодексом України визначено позначку в паспорті про реєстрацію як один із можливих, але не виключний спосіб підтвердження основного місця проживання платника податку.
З наданого акту про фактичне місце проживання ОСОБА_1 від 05.07.2019, затвердженого директором КП "ЖЕО-2", та підписаного мешканцями будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підтверджується факт проживання позивача у 2018 році за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 123/.
Суд зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки законодавство пов'язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податкову знижку з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку самостійно житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбавається, як основне місце його проживання.
До того ж, згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний ви6ip місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Враховуючи викладене, відповідач безпідставно розцінив відсутність реєстрації позивача за адресою спірної квартири як підставу для позбавлення його права на податкову знижку.
Натомість, позивачем підтверджено обрання ним житла за адресою: АДРЕСА_1 , як основного місця проживання.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач має право на податкову знижку за наслідками 2018 року з частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за кредитним договором від 12.06.2017 № 2233/01400015 протягом 2018 року в розмірі 21 169 грн 04 коп., які були включені позивачем до податкової знижки для повернення податку на доходи фізичних осіб згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.
Отже, податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 21 169 грн 04 коп. за основним платежем, є безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Полтаві Полтавської області висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача подати висновок до Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про повернення суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік зі врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у розмірі 21 169 грн 04 коп.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681 грн 60 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) задовольнити повністю.
Податкове повідомлення-рішення №0003325033 від 21 січня 2020 року Головного управління ДПС у Полтавській області визнати протиправним та скасувати.
Зобов"язати Головне управління ДПС у Полтавській області подати до Управління Державної казначейської служби у м.Полтаві Полтавської області висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік зі врахуванням податкової знижки з частини суми відсотків за користування житловим іпотечним кредитом на підставі даних поданої декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у сумі 21 169,04 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 1681,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 30 червня 2020 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков