23 червня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/905/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пуленко М.І.
та представників сторін:
від позивача - Магда В.А.,
від відповідача - Захаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" (надалі - ТОВ "Чорнухинський край", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6.02.20 №000380501.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки при формуванні податкового кредиту та нарахуванні залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. За твердженням позивача, здійснення господарських операцій між ТОВ "Чорнухинський край" та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки. Посилання контролюючого органу на факт неподання податкової звітності ТОВ "Компанія "Реалтранс" з квітня 2017 року позивач вважає безпідставними, оскільки добросовісний платник податків не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів чи їх інших суб'єктів господарювання у ланцюгах постачальників. Крім того, зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про фіктивність укладених договорів між позивачем та ТОВ "Компанія "Реалтранс". Наголошує, що дефекти у заповненні товарно-транспортних накладних не може свідчити про факт порушення правил перевезень.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /том 1, а.с. 218-220/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 22.10.19 №1290/16-31-05-01-10/39534633 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Чорнухинський край". Зокрема, зазначив, що перевіркою встановлено не належне оформлення товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, отриманих позивачем від постачальників послуг. Крім того, вказував, що відносно ТОВ "Компанія "Реалтранс" відкрито кримінальні провадження. Вид і обсяг наданих послуг ТОВ "Ю.Р.С." встановити не видається за можливе.
3. Інші заяви учасників справи.
27.03.20 судом одержано відповідь на відзив, аналогічну змісту позовної заяви /том 2, а.с. 2-5/.
30.03.20 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, аналогічні за змістом відзиву на позов /том 2, а.с. 9-11/.
4. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.03.20 о 10:00.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.20 у судовому засіданні оголошено перерву до 12:00 7.04.20.
1.04.20 від представника ГУ ДПС у Полтавській області та від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання 7.04.20 не відбулося з огляду на неявку представників сторін у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7.04.20 провадження у цій справі зупинено до відміни карантину та завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 3.06.20 клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі задоволено. Провадження у справі №440/905/20 поновлено. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.06.20 об 11:30.
У судове засідання 11.06.20 з'явилися представники сторін. Протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати судом оголошено перерву перед дослідженням доказів до 12:30 23.06.20.
У судовому засіданні 23.06.20 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" (код ЄДРПОУ 39534633) зареєстровано як юридична особа 8.12.14, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 581 102 0000 000362 /том 1, а.с. 208/.
Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби та у спірний період був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.
Основним видом діяльності ТОВ "Чорнухинський край" за КВЕД ДК 009:2010 є 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /том 1, а.с. 208 зворот/.
ГУ ДПС в Полтавській області, відповідно до підпункту пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Чорнухинський край" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного - за період з 1.01.16 по 30.06.19, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 8.12.14 по 30.06.19.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.19 №1290/16-31-05-01-10/39534633 /т. 1, а.с. 6-22/, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.5 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) всього у сумі 1064646,00 грн, в тому числі за червень 2019 року всього у сумі 1064646,00 грн.;
- пп. 1201.2 статті 120, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено не реєстрацію податкових накладних у ЄРПН в терміни встановлені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в сумі 499156 грн.
На підставі акта перевірки від 22.10.19 №1290/16-31-05-01-10/39534633 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення рішення від 21.11.19 № 000380501 та №000381501.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України /том 1, а.с. 23-27/.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 31.10.20 №3911/6/99-00-08-05-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення №000380501 в частині встановленого перевіркою заниження податкового зобов'язання на суму 499156,00 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення №000381501, скаргу задоволено частково /том 1, а.с. 28-31/.
На підставі акта перевірки від 22.10.19 №1290/16-31-05-01-10/39534633 ГУ ДПС у Полтавській області та з урахуванням рішення ДПС України від 31.10.20 №3911/6/99-00-08-05-01-06 сформовано податкове повідомлення рішення від 6.02.20 №000380501 /том 1, а.с. 232/, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565490 грн.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до суду.
Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас абзацом першим пункту 198.6 цієї статті передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Верховний Суд у своїх постановах у справах даної категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.18 у справі №808/2447/17, від 19.11.19 у справі №№826/16304/17, від 4.02.20 у справі №826/3729/15) зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Спірним у цій справі є факт придбання ТОВ "Чорнухинський край" у січні - березні 2017 року транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Компанія Реалтранс" загальною вартістю 2580749,00 грн, у тому числі ПДВ - 430124,90 грн. та у грудні 2018 року, січні-лютому 2019 року послуг із перевезення вантажів у ТОВ "Ю.Р.С." загальною вартістю 1072934,22 грн, у тому числі ПДВ - 178822,37 грн.
Так, до матеріалів справи залучено копію договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №26-092018-13 від 26.09.18 /том 1, а.с. 33-34/.
За умовами цього договору Виконавець (ТОВ "Ю.Р.С.") від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ "Чорнухинський край") забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом. Виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок, що подаються Замовником. Місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення (доставки вантажу) визначаються додатковими угодами до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу встановлюються в додатковій угоді до Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
За твердженням представника позивача, ТОВ "Чорнухинський край" упродовж грудня 2018 року, січня, лютого 2019 року отримано від ТОВ "Ю.Р.С." послуги із перевезення вантажів (кукурудзи).
Факт здійснення перевезення вантажу (кукурудзи) підтверджено копіями: актами надання послуг, актами зважування, товарно-транспортних накладних за спірний період /том 1, а.с. 36-165/.
ТОВ "Ю.Р.С." складені податкові накладні від 5.12.18 № 147, від 6.12.18 №148, від 9.12.18 №149, від 10.12.18 №150, від 11.12.18 №151, №152, від 18.12.18 №163, від 21.12.18 №164, від 23.12.18 №165, від 24.12.18 №166, від 13.01.19 № 1, від 12.02.19 №5 /том 1, а.с. 16/.
Відповідачем не заперечується, що зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та те, що вони зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
На момент складення згаданих податкових накладних ТОВ "Ю.Р.С." у визначеному законом порядку було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні.
Розрахунок за вказані послуги позивачем здійснено у безготівковій формі, заборгованість перед ТОВ "Ю.Р.С." за послуги з перевезення вантажів за грудень 2018, січень-лютий 2019 року відсутня /том 1, а.с. 16, зворот/.
Крім того, до матеріалів справи залучено копію договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.11.16 №15-11/16ЧК /том 1, а.с. 166-167/.
За умовами цього договору Виконавець (ТОВ "Компанія "Реалтранс") зобов'язується надати Замовнику (ТОВ "Чорнухинський край") транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з навантаженням, сертифікацією і відправкою зернових вантажів з усіх відділень залізниць "Укрзалізниці" за реквізитами останнього. Виконавець зобов'язується здійснювати оформлення перевізних документів згідно з "Правилами перевезень вантажів", а також Інструкціями Замовника, отримувати і надавати Замовнику всі необхідні документи на вантаж, в тому числі податкові накладні, акти зачистки, оригінали всіх рахунків, за якими були проведені платежі. Умови оплати і вартість послуг погоджуються сторонами в Додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною.
За твердженням представника позивача, ТОВ "Чорнухинський край" упродовж січня - березня 2017 року отримано від ТОВ "Компанія "Реалтранс" транспортно-експедиційні послуги, що полягали у сертифікації і відправці кукурудзи.
Факт здійснення перевезення вантажу (кукурудзи) підтверджено копіями: актами виконаних робіт, залізничних накладних за спірний період /том 1, а.с. 172-207/.
ТОВ "Компанія "Реалтранс" складені податкові накладні від 6.01.17 №26, від 10.01.17 №28, від 16.01.17 №64, №65, від 23.01.17 №164, від 30.01.17 №206, від 13.02.17 №59, від 14.02.17 №71, від 16.02.17 №87, від 28.02.17 №143, від 6.03.17 №109 /том 1, а.с. 14/.
Відповідачем не заперечується, що зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та те, що вони зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
На момент складення згаданих податкових накладних ТОВ "Компанія "Реалтранс" у визначеному законом порядку було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні.
В акті перевірки зазначено, що розрахунок за вказані послуги позивачем здійснено у безготівковій формі, заборгованість перед "Компанія "Реалтранс" за транспортно-експедиційні послуги за січень-березень 2017 відсутня /том 1, а.с. 14/.
Посилання відповідача на той факт, що товарно-транспортні накладні та залізничні накладні, виписані ТОВ "Компанія Реалтранс" та ТОВ "Ю.Р.С." містять неточності, недоліки у заповненні суд вважає безпідставними, адже певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Суд зауважує, що відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та завданням діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Водночас суд враховує, що за результатами здійснення господарських операцій з придбання послуг з перевезення та транспортно-експедиційних послуг позивач отримав економічну вигоду. Крім того замовлення поставки, перевезення, транспортування кукурудзи в межах господарської діяльності позивача є тим видом господарських відносин, що так чи інакше пов'язаний з основним видом діяльності, яку здійснює ТОВ "Чорнухинський край", а саме вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Щодо посилання відповідача у акті перевірки на те, що відносно ТОВ "Компанія "Реалтранс" здійснюється досудове розслідування по тьом кримінальним провадженням, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що вироки, які набрали законної сили по вищевказаним кримінальним провадженням суду не надано.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №808/1507/16 зазначив, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
За таких обставин, оскільки в силу положень частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, висновки відповідача про завищення ТОВ "Чорнухинський край" від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суд визнає такими, що ґрунтуються на припущеннях, а утому відхиляються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірного рішення. За відсутності належних доказів, що свідчили б про безтоварність здійснених господарських операцій, суд підтверджує правомірність формування позивачем витрат у спірній частині.
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
При цьому суд виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 5.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача стосовно не звітування ТОВ "Компанія "Реалтранс" з квітня 2017 року.
Також суд визнає безпідставними доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Ю.Р.С." необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів тощо, як підстави неможливості реального здійснення спірних господарських операцій, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагентів укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, а також перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд дійшов висновку про те, що зібраними у справі письмовими доказами загалом підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за спірний період.
Натомість висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 6.02.20 №000380501, а позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 8482,35 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 13.02.20 №23 /том 1, а.с. 211/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /том 1, а.с. 212/.
З огляду на задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, вказані судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 6 лютого 2020 року №000380501.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8482,35 грн (вісім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні тридцять п'ять копійок).
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" (код ЄДРПОУ 39534633; вул. Центральна, 35, смт Чорнухи, Чорнухинський район, Полтавська область, 37100).
Відповідач (боржник): Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, пунктом 3 Прикінцевих положень, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 2 липня 2020 року.
Суддя О.О. Кукоба