02 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/1921/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач) /а.с. 1-2/, у якому позивач просив скасувати вимогу від 12.02.20 про сплату боргу (недоїмки), якою його повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 11672,72 грн. та зобов'язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що податковим органом неправомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.20 №Ф-6618-50 зі сплати єдиного внеску за період з 2017-2019 рік, адже ФОП ОСОБА_1 нараховував самостійно та своєчасно сплачував єдиний внесок за спірний період.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 54-57/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку в ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДПС у Полтавській області як платник єдиного внеску, самостійно визначив розмір єдиного внеску у поданих звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018, 2018 роки, а тому мав сплатити єдиний внесок за спірний період.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 2.11.05 зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 2.11.05 взятий на облік як платник єдиного внеску у ДПІ у м. Полтаві /а.с. 59/.
З 1.01.12 по 31.12.16 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (2 група), а з 1.01.07 на загальній системі оподаткування.
12.02.20 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6618-50, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску у розмірі 11672,72 грн /а.с. 58/.
Зазначену вимогу отримано позивачем 31.03.20, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3600207578329 /а.с. 58/.
Не погодившись з вимогою Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.02.20 №Ф-6618-50 про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні відносини урегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 8.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Слід зауважити, що Закон №2464-VI передбачає обов'язок по сплаті єдиного внеску незалежно від отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності як для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, так і для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.
Отже, наявність у фізичної особи-підприємця платника податку обов'язку по сплаті єдиного внеску жодним чином не залежить від виду системи оподаткування, на якій перебуває така особа.
Абзацом першим частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.2015 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Системний аналіз наведених вище положень Закону №2464-VI свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов'язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема від 5.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 6.05.2020 у справі №400/1622/19, від 19.05.2020 у справі №560/1959/19.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.19 у справі №440/1501/19, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.18 №Ф-6618-50У задоволено. Визнано протиправною та скасовано Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.11.18 №Ф-6618-50У.
Вказаним рішенням суду встановлено, що протягом 2017 року позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 8448,00 грн.
31.01.2018 позивачем до ДПІ поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок зазначено 8448,00 грн, але за формою, передбаченою для ФОП, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Протягом 2018 року позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 9828,72 грн.
04.01.2019 позивачем до ДПІ поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік у загальному розмірі 9828,72 грн, за формою, передбаченою для ФОП на загальній системі оподаткування.
За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А тому суд вважає за необхідне врахувати при розгляді справи 440/1921/20, обставини, які встановлені судом у справі №440/1501/19.
Таким чином, позивачем у спірний період за 2017, 2018 роки сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в обсязі та у строки, що визначені чинним законодавством.
Щодо сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2019 році, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що 04.02.2020 ФОП ОСОБА_1 до ДПІ подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік у загальному розмірі 11016,72 грн, за формою, передбаченою для ФОП на загальній системі оподаткування. Щоквартальна сума нарахованого єдиного внеску становить 2754,18 грн.
На підтвердження сплати сум нарахованого єдиного внеску у 2019 році позивачем надано до суду банківські квитанції: від 22.01.19 №4414 на суму 950,00 грн, від 20.02.19 №4746 на суму 950,00 грн, від 20.03.19 №11620 на суму 918,06 грн, від 19.04.19 №20913 на суму 918,06 грн, від 20.05.19 №11522 на суму 918,06 грн, від 20.06.19 №4480 на суму 918,06 грн, від 19.07.19 №11807 на суму 918,06 грн, від 20.08.19 №24148 на суму 918,06 грн, від 19.09.19 №24315 на суму 918,06 грн, 21.10.19 №25012 на суму 918,10 грн, 18.11.19 №18085 на суму 918,10 грн; 19.12.19 №18409 на суму 918,10 грн. /а.с. 14-18/.
Крім того, відповідачем у розрахунку, наданому до відзиву зазначено у графі "сплата", що ФОП ОСОБА_1 здійснював сплату єдиного внеску щомісячно протягом 2019 року.
Суд звертає увагу, що порядок сплати позивачем єдиного внеску за 2019 щомісячно, не вплинув на факт своєчасної сплати ним щоквартальних внесків (2754,18 грн за кожен квартал), терміном сплати 19.04.19, 19.07.19, 21.10.19, 20.01.20. Вказаний порядок сплати не спричинив настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету. У підсумку зобов'язання зі сплати єдиного внеску на кінець I, II, II, IV кварталів 2019 року виконано позивачем вчасно, сума до зарахування єдиного внеску становила загалом 2754,18 грн на кінець кожного кварталу.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оспорювана вимога про сплату боргу (недоїмки) не містить відомостей про нараховані штрафні санкції та пеню. Однак, витягом з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 підтверджено, що станом на дату формування податкової вимоги у суму боргу 11672,72 грн входять суми нарахованих штрафних санкцій та пені.
Враховуючи недоведеність відповідачем несплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску в обсязі нарахувань за 2017, 2018, 2019 роки суд дійшов висновку про безпідставність формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.20 №Ф-6618-50, якою позивача повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску загалом у розмірі 11672,72 грн., як і про відсутність обов'язку сплати штрафних санкцій та пені за спірний період, що відображені у витязі з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - ФОП ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені, суд зазначає таке.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника єдиного внеску відомостей щодо нарахування та сплати зобов'язань створює певні наслідки для такого платника та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).
За таких обставин, зважаючи на те, що оспорювана вимога не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, її належить визнати протиправною та скасувати, зобов'язавши відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені, а позов ФОП ОСОБА_1 - задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір за подання позову у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 9.04.20 №7177 та у розмірі 2102,08 грн №8900 /а.с. 41/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 42-43/.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-6618-50, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 11672,72 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2942,88 грн (дві тисячі дев'ятсот сорок дві гривні вісімдесят вісім копійок).
Позивач (стягувач): фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач (боржник): Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За змістом пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя О.О. Кукоба