Справа № 420/4140/20
01 липня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст. 262 ч. 5 КАС України, матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо затримки виплати ОСОБА_1 належним сум при звільненні; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на його користь середній заробіток у розмірі 116 358,32 гривень за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з посади завідувача юридичного сектору Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області по день фактичного розрахунку, тобто з 13.06.2019 року по 15.04.2020 року включно.
Ухвалою суду від 09.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
23.06.2020 року через канцелярію суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Приписами ч. 6 ст. 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що представником відповідача у поданому до суду клопотанні не було обґрунтовано необхідності проведення судового засідання та не повідомлено суду обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Крім того суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі №420/4140/20 не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Додатково суд зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відтак, суд доходить висновку, що проведення розгляду справи в порядку, визначеному ст. 262 ч. 5 КАС України без виклику сторін, не позбавляє права сторін у справі надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів шляхом надання до суду передбачених КАС України заяв по суті справи.
Крім того відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку («Аксен проти Німеччини»), заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01.
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19.
Суд зазначає, що ним було створено для учасників належні умови для ознайомлення з рухом справи №420/4140/20 шляхом надсилання сторонам копій процесуальних документів, та наданням учасникам справи можливостей надати до суду заяви по суті справи, письмові докази та письмові пояснення. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, визначені статтею 44 та іншими статтями КАС України.
Бажання відповідача у справі викласти під час публічних слухань аргументи, які висловлені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відзиві на адміністративний позов позивача, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Суд також враховує, що постановою Кабінетів Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами внесеними постановою Кабінетів Міністрів України від 17 червня 2020 року №500) з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін є необґрунтованим, невмотивованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 12, 241, 243, 248, 256-263, 294 КАС України, суд,-
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду у справі оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.