Іменем України
02 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1898/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
14 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі відповідач), відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність Рубіжанської міської ради Луганської області, виражену у не розгляді на пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області в місячний строк клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність;
- зобов'язати Рубіжанську міську раду Луганської області розглянути на найближчому пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області сьомого скликання питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0. 1.га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 23 березня 2020 року він звернувся до Рубіжанської міської ради Луганської області з заявою № б/н щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з додатками, а саме: копій паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічними матеріалами з бажаним місцем розташування земельної ділянки.
05 травня 2020 на адресу позивача надійшов лист № 013-008/2053 від 21 квітня 2020 року Рубіжанської міської ради Луганської області, в якому відповідач зазначив, що заява позивача б/н від 25.03.2020 розглянута та повідомив про те, що бажане позивачем місце розташування земельної ділянки є вільним від будь - яких споруд та є незабудованим, але протягом березня 2020 року до Рубіжанської міської ради Луганської області надійшли 8 заяв від громадян про надання їм дозволів на розробку проектів землеустрою з метою будівництва приватних будинків поряд із вказаним позивачем бажаним місцем розташуванням земельної ділянки. З огляду на високий попит забудови території, відповідачем вжиті заходи щодо розробки детального плану території по вулиці Миру, район перетину з вул. Генерала Іванова в місті Рубіжне". Відповідний проект рішення Рубіжанської міської ради Луганської області розмішено на офіційному сайті відповідача. Також відповідач запевнив у бажанні всебічно сприяти у реалізації законних прав та свобод громадянина України.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачем умисно порушуються права та законні інтереси людини та громадянина України у сфері земельних відносин, виражені у формі противоправної бездіяльності органів місцевого самоврядування, а саме у не розгляді на пленарному засіданні Рубіжанської міської ради Луганської області в місячний строк клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.
Ухвалою суду від 18.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 27.05.2020 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.06.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.
15.04.2020 відділом архітектури та містобудування Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області було розроблено проект рішення міської ради «Про розроблення детального плану території по вул. Миру, район перетину з вул. Генерала Іванова в м.Рубіжне» та опубліковане для громадського обговорення на офіційному веб-сайті міської ради за посиланням https://rmr.gov.ua/upload/docs/253. 74с917еЬ0с8б2ЬА34с4б71279afa.pdf.
27.05.2020 Рубіжанською міською радою прийнято рішення №111/27 «Про розроблення детального плану території по вул. Миру, район перетину з вул. Генерала Іванова в м.Рубіжне Луганської області». Наразі ведеться робота щодо визначення генерального проектувальника з виготовлення детального плану території по вул. Миру, район перетину з вулицею Генерала Іванова в м.Рубіжне Луганської області.
Про відкладення депутатською комісією розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 було письмово повідомлено листом від 21.04.2020 № 013-008/2055, у якому також було зазначено, що Рубіжанська міська рада просить заявника із розумінням поставиться до вказаної ситуації та не вважати даний лист відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач, запевняє, що вказана заява буде першочергово повторно розглянута постійною комісією з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин та винесення на розгляд сесії Рубіжанської міської ради Луганської області, після закінчення розробки детального плану території по вул. Миру, район перетину з вул. Генерала Іванова в м. Рубіжне Луганської області.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.8-10).
23 березня 2020 року позивач звернувся до Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою № б/н щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Разом з вказаною заявою позивачем було надано копії паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с.11-13,43-46).
Листом № 013-008/2055 від 21 квітня 2020 року на вищевказану заяву позивача Рубіжанська міська рада Луганської області повідомила позивача про те, що бажане позивачем місце розташування земельної ділянки є вільним від будь - яких споруд та є незабудованим, але разом с тим зазначив, що протягом березня 2020 року до Рубіжанської міської ради Луганської області надійшли 8 заяв від громадян про надання їм дозволів на розробку проектів землеустрою з метою будівництва приватних будинків поряд із вказаною позивачем бажаним місцем розташуванням земельної ділянки. Також, зазначено, що беручи до уваги попит на вказану територію з метою забудови, відповідач вважає за необхідне здійснити розробку детального плану забудови території, в тому числі з урахуванням поданої позивачем заяви та бажаного місця розташування земельної ділянки, з метою забезпечення зазначених вище цілей щодо комфортності та безпечності житла. Відділом архітектури та містобудування управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області розроблено проект рішення міської ради «Про розроблення детального плану території по вул. Миру, район перетину з вул. Генерала Іванова в м.Рубіжне» та опубліковано для громадського обговорення на офіційному веб-сайті міської ради за посиланням https://rmr.gov.ua/upload/docs/253. Серед іншого, відповідачем зазначено про те, що заява позивача буде у стислий термін повторно розглянута постійною комісією з питань житлово - комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин та винесена на розгляд сесії Рубіжанської міської ради Луганської області (а.с.14-16,50,51).
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, виходить з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно із приписами статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зі статтею 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно з частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відтак, вказаною вище нормою визначено виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповіно до пункту «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно із частиною першою статті 122 сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами першою та другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем, з урахуванням норм Земельного кодексу України, було подано всі документи для отримання дозволу на розроблення проекту щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.
Згідно відзиву відповідача, вказане позивачем бажане місце розташування земельної ділянки є вільним від буд-яких споруд на значній відстані, тобто є незабудованим.
01.04.2020 проект рішення Рубіжанської міської ради рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (садиба)» було винесено на розгляд постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин (питання 23) та відповідно до протоколу від 01.04.2020 № 139, комісія винесла рекомендації до питання 23, а саме вирішено відкласти на доопрацювання проект рішення та розробити проект рішення для розробки детального плану забудови території (а.с.53-60).
Листом від 21.04.2020 за № 013-008/2055 відповідачем на заяву позивача було повідомлено щодо необхідності здійснення Рубіжанською міською радою розробки детального плану забудови території, після чого вказана заява буде розглянута постійною комісією та винесена на розгляд сесії.
Отже, отримавши заяву позивача від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, вул. Миру, в районі будинку № 46 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідач не прийняв рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи його відмову.
Відсутність належним чином оформленого рішення Рубіжанської міської ради щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки чи відмову в наданні відповідного дозволу свідчить про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Таким чином, заява ОСОБА_1 не була вирішена Рубіжанською міською радою у встановленому законом порядку та строк.
Відтак, суд зауважує, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення ним як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно не розгляду поданої позивачем заяви.
При цьому, лист не є рішенням, що прийнято за належним розглядом заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже, наданий відповідачем лист не може оцінюватись як належна правова відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
За наведених обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення, оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що неприйняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням позивача є протиправним, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на неможливість прийняття відповідного рішення до вирішення питання про розробку детального плану території по вул. Миру, район перетину з вулицею Генерала Іванова, суд вважає необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не визначено такої підстави для неприйняття відповідного рішення у визначений строк.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 грн.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Відповідачем не надано суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
В свою чергу, педставником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію від 07.05.2020 № 02/2020 про сплату позивачем коштів у сумі 3500,00 грн за надання правничої допомоги (консультація та складання позовної заяви), що також вбачається з опису робіт (наданих послуг) (а.с.19,22).
Матеріали справи містять договір б/н від 06.05.2020 (далі Договір) про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Горобець Олексієм Сергійовичем (а.с.17,18,21).
Підпунктом 2.2 пункту 2 Договору визначено, що адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: надати правову консультацію щодо звернення до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії; складання адвокатом позовної заяви.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області (п.п4.3 п.4 Договору).
Згідно з Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10.01.2020 №84, передбачено такий гонорар, зокрема за надання усної консультації з вивченням документів - 500 грн, складання позовної заяви - 4000 грн (а.с.20).
Послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно акта від 07.05.2020 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 06.05.2020, відповідно до якого позивачем прийнято роботи (послуги) за вказаним договором та сплачено гонорар адвокату у сумі 3500,00 грн (а.с.63).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивача доведено належними та допустимими доказами понесенні судові витрати на правничу допомогу у сумі 3500,00 грн.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальній сумі 840,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанської міської ради Луганської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.
Зобов'язати Рубіжанську міську раду Луганської області розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 26023286, пл.Володимирська, 2, м.Рубіжне, Луганська область, 93011) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 26023286, пл.Володимирська, 2, м.Рубіжне, Луганська область, 93011) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян