30 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7
представника потерпілої - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12019100000000179 стосовно -
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого
ТОВ «Готель Менеджмент», консьєржем, неодруженого,
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_11 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року,-
Цим вироком ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 30 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовлено.
Також, цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суд визнав доведеним, що ОСОБА_10 23 лютого 2019 року, приблизно о 06 годині 43 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_1 (литовської реєстрації), рухався проїзною частиною вулиці Алма-Атинської, зі сторони вулиці Рогозівської, у напрямку вулиці Макаренка, в місті Києві, зі швидкістю 80,64 км/год.+ 3. 23 км/год, яка перевищувала максимально допустиму на даній ділянці дороги 50 км/год., наближався до заокруглення проїзної частини вліво. У салоні вказаного автомобіля, серед інших пасажирів, на задньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цей час, на зупинці громадського транспорту «вулиця Рогозівська», розташованій справа від проїзної частини, за ходом руху вищевказаного автомобіля, біля будинку № 105/2, за вулицею Алма-Атинська, у м. Києві перебувала пішохід ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_1 (литовської реєстрації), відволікся від керування транспортним засобом, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, рухаючись зі швидкістю, яка значно перевищувала максимально дозволену 50 км/год., наближаючись до заокруглення проїзної частини вліво, не зміг відповідно зреагувати на зміну конфігурації дороги, щоб зупинити транспортний засіб в межах її видимості, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого, навпроти будинку №150/2, за вулицею Алма-Атинська, у м. Києві, загрожуючи життю та здоров'ю громадян, виїхав за межі проїзної частини на зупинку громадського транспорту «вулиця Рогозівська», де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 та в подальшому автомобіль рухаючись у неконтрольованому стані, скоїв наїзд на електроопору міського освітлення, розташовану справа від проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КМКЛШМД, а пасажир автомобіля ОСОБА_12 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер у кареті швидкої медичної допомоги дорогою до лікувального закладу.
При дослідженні трупа громадянина ОСОБА_12 , знайдені такі тілесні ушкодження: переломи 2-9 ребр праворуч та 2-11 ребр ліворуч за декількома анатомічними лініями, крововилив у клітковину середостіння , розрив просвіту грудної аорти, крововиливи в тканину легень, двобічний гемоторакс (1900 мл.), розрив діафрагми ліворуч, крововилив в жирову капсулу лівої нирки. Крововиливи в брижі кишечника. Садно на передній поверхні правого колінного суглоба. Вказані ушкодження, як такі, що мають ознаки небезпеки для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_12 . Дата утворення ушкоджень відповідає 23.02.2019р. Розташування та морфологічні особливості зовнішніх та внутрішніх ушкоджень вказують на те, що вони виникли при контактах тіла постраждалого з тупими предметами, якими можуть бути елементи оздоблення салону автотранспортного засобу «Ауді» у момент його зіткнення з перешкодою внаслідок інерційних рухів тіла постраждалого та можливих стиснень грудної клітини деформованими поверхнями автотранспортного засобу. До смерті ОСОБА_12 призвела травма грудної клітини у вигляді множинних переломів ребр з ушкодженням аорти та внутрішніх органів. На це вказують виявлені ушкодження, а також малокрів'я органів, об'єми крововтрати та слабка вираженність трупних плям. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_12 знайдений етиловий спирт у концентрації 2.03 проміле. Зазначена концентрація етилового спирту вказує на те, що перед настанням смерті ОСОБА_12 міг перебувати у стані легкого алкогольного сп'яніння.
Під час дослідження медичної документації ОСОБА_13 виявлено прооперований перелом правої великогомілкової кістки, що загоюється. Перелом виник від дії тупого предмету, можливо при обставинах та у час зазначений в «Ухвалі», має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості не має зв'язку із причиною настання смерті ОСОБА_13 . Смерть ОСОБА_13 , 1945 року народження, настала від захворювання: хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком серцевої недостатності. Причина настання смерті не перебуває у причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями отриманими нею під час дорожньо-транспортної пригоди.
У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Ауді -А4» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.1 та 12.4 ПДР України. З технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «Ауді -А4» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимогам пункту 12.1 ПДР України.
Виходячи з даних відео файлу «1.mp4» та технічних характеристик автомобіля «Audi А4», швидкість автомобіля «Audi А4» д.н.з. НОМЕР_1 складає 80, 64 км/год. + 3. 23 км/год.
Порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_11 , посилаючись на незаконність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року в частині призначеного ОСОБА_10 покарання, просить його скасувати в частині звільнення ОСОБА_10 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та виключити з вироку застосування щодо нього вимог ст. 75 КК Укрїни, а також змінити цей вирок в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 моральної шкоди і стягнути з останнього на її користь моральну шкоду в сумі 50 000, 00 грн. В іншій частині вирок залишити без зміни.
В обґрунтування своїх вимог потерпіла ОСОБА_11 зазначила, що попередня поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 , характер його дій, як під час так і після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також його відношення до наслідків, явно свідчить про те, що виправлення останнього без ізоляції від суспільства неможливе, а призначена судом міра покарання не забезпечить попередження вчинення нових злочинів ОСОБА_10 .
Вважає, що суд безпідставно залишив поза своєю увагою той факт, що згідно інформації ГУ НП у м. Києві за даними Бази «Адмінпрактика» було виявлено сім випадків притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за перевищення дозволеної швидкості за ст. 122 КУпАП, а також за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів за ст. 44 КУпАП, при цьому останній раз за порушення Правил дорожнього руху України він був притягнутий до адміністративної відповідальності 10.12.2018 року за ст. 124 КУпАП, а вже в лютому 2019 року ОСОБА_10 нехтуючи життям та здоров'ям своїх пасажирів і оточуючих громадян, знову проігнорував ПДР України та в результаті значного перевищення швидкості руху вчинив дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими наслідками, після чого, намагаючись уникнути відповідальності, діючи холоднокровно, зник з місця пригоди.
На переконання потерпілої, вчинення ОСОБА_10 дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками, є неминучим результатом антисоціальної поведінки останнього, його зневажливого ставлення до правових і соціальних норм, байдужістю до можливої загрози заподіяння його діями шкоди майну, життю та здоров'ю громадян.
Також апелянт вказала, що факти, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи і реальним показанням обвинуваченого ОСОБА_10 під час його допиту в судовому засіданні, а зміст вироку, в цій частині, є формальним відтворенням змісту обвинувального акту. Крім того, частково задовольнивши цивільний позов про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 30 500, 00 грн., суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував свого рішення.
На вказану апеляційну скаргу захисник ОСОБА_9 подав свої заперечення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілої і просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, думку прокурора, який не заперечував проти апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_11 , дослідивши дані, що характеризують особу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження № 12019100000000179 та апеляційні доводи, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_10 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_13 та смерть потерпілого ОСОБА_12 за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і щиро покаявся та даних про його особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегією суддів не перевіряються.
Згідно положень ст. cт. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_11 ,колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_10 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який неодружений, працює, за місцем роботи та військової служби характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, що суд обґрунтовано визнав обставиною, яка пом'якшує покарання та за відсутністю обставин, що обтяжують покарання, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_10 без ізоляції його від суспільства та застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Проте, на думку колегії суддів, прийняте судом першої інстанції рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 положень ст. 75 КК України, не можна визнати обґрунтованими і правильними, оскільки призначене йому покарання зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, а тому не може бути визнане необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, про що вірно зазначає потерпіла у своїй апеляційній скарзі.
При цьому, як слушно зазначила потерпіла в апеляційній скарзі, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, суд першої інстанції не надав належної оцінки конкретним обставинам вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення і даним про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за перевищення дозволеної швидкості руху, в тому числі 10.12.2018 року ОСОБА_10 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а вже в лютому 2019 року, в результаті перевищення швидкості руху вчинив дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими наслідками та зник з місця пригоди.
Вказані обставини свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки як особи обвинуваченого, так і вчиненого ним діяння та спростовують висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 в умовах застосування до нього положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Згідно вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Таким чином, стаття 75 КК України застосовується лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Однак, як вбачається з оскаржуваного вироку, звільняючи обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, суд першої інстанції взагалі не обґрунтував прийняте рішення, не зазначив підстав, за наявності яких він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та не мотивував свого рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому рішення суду про застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 положень ст. 75 КК України, не можна визнати обґрунтованими і правильними, оскільки призначене йому покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням.
Що стосується апеляційних тверджень потерпілої ОСОБА_11 про те, що суд першої інстанції частково задовольнивши цивільний позов про стягнення моральної шкоди в сумі 30 500, 00 грн., жодним чином не обґрунтував свого рішення, то вони не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Згідно ст. 1167 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами та враховує за яких обставин і якими діями вона завдана, якою є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла та цивільний позивач вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
З наявної в матеріалах провадження заяви на приймання переказу від 04.10.2019 року вбачається, що ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди перерахував ОСОБА_11 - 21 100 гривень 00 копійок.
Отже, враховуючи вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж та з урахуванням обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 при визначенні розміру моральної шкоди та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 на її користь 30 500 грн., і цей висновок є належним чином обґрунтованим і вмотивованим.
За викладеним, апеляційна скаргапотерпілої ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 в частині застосування положень ст. 75 КК України - скасуванню, з постановленням вироку апеляційним судом у відповідності з вимогами п.3 ч.1 ст. 407, п.4 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12019100000000179 стосовно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в частині застосування положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням скасувати та вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту його фактичного затримання у зв'язку з виконанням даного вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з дня йогопроголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3