30 червня 2020 року м. Київ
справа № 755/16890/17
провадження № 22-ц/824/3118/2020
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони :
позивач - Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , «Дитячо-юнацька спортивна школа «Столиця-Спорт», приватний нотаріус Литвин Анастасія Сергіївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року у складі судді Галаган В.І, повний текст складений 03.12.2019 року,
встановив:
У листопаді 2017 року позивач ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ДК «Укроборонпром», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У грудні 2018 року ДП «НДІ Квант» також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , «Дитячо-юнацької спортивної школи «Столиця-Спорт», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Литвин А.С., третя особа - ДК «Укроборонпром», про визнання протиправними дій нотаріуса, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Каштанове місто» 21 грудня 2009 року було укладено Договір оренди № 4771 нерухомого майна, яке належить до державної власності, за умовами якого РВ ФДМУ по м. Києву передав, а ТОВ «Каштанове місто» прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення водно-спортивної бази «Імпульс» загальною площею 231,7 кв.м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та які перебувають на балансі ДП «НДІ Квант», яке відповідно до постанови КМУ від 06 квітня 2011 року № 374 включено до складу ДК «Укроборонпром», є підприємством оборонно-промислового комплексу та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Далі позивач зазначив, що під час проведення інвентаризації нерухомого майна на території водно-спортивної бази «Імпульс» комісією ДП «НДІ Квант» виявлено ряд об'єктів нерухомого майна, які не перебувають на обліку ДП «НДІ Квант», зокрема, житловий будинок площею 258,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який набуто відповідачем ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2010 року, та на підставі цього рішення здійснено державну реєстрацію права власності на вказане майно.
Позивач зазначає, що дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,24 га, яка рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07 липня 1964 року за № 928 відведена організації п/с 24, правонаступником якої є ДП «НДІ Квант» на Трухановому острові в Подільському районі для влаштування водно-спортивної бази «Імпульс». Дозволи на будівництво від місцевих органів влади та від землекористувача, а також на набуття права власності на зазначений будинок відповідачу ОСОБА_1 не надавалися.
Вказує, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2017 року скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну нерухомість. Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підприємству стало відомо, що спірне нерухоме майно за Договором купівлі-продажу від 13 грудня 2013 року № 4538, відповідачем ОСОБА_1 було передано у власність відповідачу ОСОБА_2 .
Також з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що спірне нерухоме майно за Договором купівлі-продажу від 23 квітня 2014 року № 2732, відповідачем ОСОБА_2 було передано у власність відповідачу «Дитячо-юнацькій спортивній школі «Столиця-Спорт».
Таким чином, з огляду на неправомірність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірний будинок, позивач, з урахуванням уточнень, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.12.2013 року № 4538, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.12.2013 року на ім'я ОСОБА_2 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, оскільки самочинне будівництво спірного будинку є незаконним, побудовано без дозволу уповноважених органів та без дозволу позивача як користувача земельної ділянки, на якій розташовано будинок, ДП «Квант» також просив суд визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. щодо державної реєстрації права власності від 24.04.2014 року за номером запису № 5448630 на об'єкт самочинного будівництва, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , на власника «ДЮСШ «Столиця-Спорт» та скасувати державну реєстрацію права власності від 24.04.2014 року на ім'я «ДЮСШ «Столиця-Спорт», вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.04.2014 року № 2732, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., та зобов'язати ОСОБА_1 здійснити знесення самочинно побудованого ним нерухомого майна, житлового будинку площею 258,6 кв.м., за власний рахунок.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року, позов ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ДК «Укроборонпром», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, частково задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності від 13 грудня 2013 року за номером запису 3844057 на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 4538 від 13 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. В решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року до участі у справі за позовом ДП «НДІ «Квант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ДК «Укроборонпром», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, залучено «Дитячо-юнацьку спортивну школу «Столиця-Спорт», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, визначено порядок розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Крім того, Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року вказану цивільну справу за позовом ДП «НДІ «Квант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - ДК «Укроборонпром» та «ДЮСШ «Столиця-Спорт» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, об'єднано в одне провадження із цивільною справою за позовом ДП «НДІ «Квант» до ОСОБА_2 , «ДЮСШ «Столиця-Спорт», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Литвин А.С., третя особа - ДК «Укроборонпром», про визнання протиправними дій нотаріуса, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі залишено без задоволення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року позовні вимоги ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності від 13 грудня 2013 року за номером запису 3844057 на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_2 , проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 4538 від 13.12.2013 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С.
Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. щодо державної реєстрації права власності від 24.04.2014 року за номером запису № 5448630 на об'єкт самочинного будівництва, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , на власника «Дитячо-юнацьку спортивну школу «Столиця-Спорт».
Скасовано державну реєстрацію права власності від 24 квітня 2014 року за номером запису 5448630 на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я «Дитячо-юнацької спортивної школи «Столиця-Спорт», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 2732 від 23.04.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та «Дитячо-юнацькою спортивною школою «Столиця-Спорт».
Зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самочинно побудованого ним нерухомого майна житлового будинку площею 258,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що пред'явлені позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2013 року та скасування державної реєстрації права власності від 13 грудня 2013 року та 24 квітня 2014 року на житловий будинок не відновлює права позивача на користування самовільно зайнятою земельною ділянкою, та перебувають у площині іншого правового регулювання, а тому не підлягають задоволенню.
ОСОБА_2 також зазначає, що судом не було досліджено до якого типу річок відноситься річка Десенка (Чорторій), що на думку відповідача, є необхідною умовою для визначення розміру прибережної захисної смуги. Разом з тим, окрема документація із землеустрою, яка б визначала розмір прибережної захисної смуги вздовж річки Десенка (Чорторій) в Дніпровському районі м.Києва відсутня. Не було встановлено на якій відстані від берега річки знаходиться спірний будинок, таким чином суд фактично не досліджував це питання, вказавши що встановлення даного факту не є предметом розгляду справи та не підлягає дослідженню, про що і зазначив у своїй ухвалі про відмову в призначенні відповідної експертизи.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 вважає, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу від 23 квітня 2014 року приватним нотаріусом Литвин А.С. було дотримано всіх правових норм, передбачених чинним законодавством в сфері регулювання відносин з оформлення права власності та нотаріального посвідчення договорів, не було допущено порушень при реєстрації права власності.
Апелянт також звертає увагу на те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка на її думку, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Від ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує, що відновлення становища, яке снувало до порушення прав підприємства, як законного землекористувача, потребує скасування реєстраційних записів, які були зроблені на підставі нікчемних правочинів (договорів купівлі-продажу житлового будинку від 13 грудня 2013 року та 23 квітня 2014 року) та подано позов про знесення самочинно збудованого будівництва.
Позивач також зауважує, що знаходження самовільно збудованого будинку в прибережній захисній смузі є встановленим фактом і доказуванню не потребує.
Крім того, позивач вважає доводи апелянта про те, що розгляд судом даної справи повинен був проводитись за правилами загального, а не спрощеного позовного провадження є безпідставними, оскільки заперечень від відповідачів щодо такого розгляду не надходило. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, просив задовольнити скаргу.
Представник позивача ДП «НДІ «Квант» та представник третьої особи ДК «Укроборонпром» проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.
Представники відповідачів ОСОБА_1 , «ДЮСШ «Столиця-Спорт», приватного нотаріуса Литвин А.С. також підтримали апеляційну скаргу, просили рішення скасувати, в позові відмовити.
Крім того, представник відповідача «ДЮСШ «Столиця-Спорт» зазначив, що «ДЮСШ надав позивачу пропозицію про укладення мирової угоди між сторонами, про що надав до матеріалів справи відповідні докази. Пояснив, що факт набуття «ДЮСШ «Столиця-Спорт» права власності на нерухоме майно, виключає можливість знесення такого об'єкту нерухомості в порядку, установленому для самочинно побудованих об'єктів, адже факт набуття права власності на нерухоме майно, навіть якщо будівництво такого майна було самочинним, дозволяє зробити висновок про втрату правового режиму такого майна, як самочинного, тому суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин статтю1 Першого протоколу до Конвенції виходячи з порушенням справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на добросовісного власника «ДЮСШ «Столиця-Спорт».
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено, що земельна ділянка 1,24 га за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності державі та у відповідності до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 928 від 7 липня 1964 року знаходиться у постійному користуванні ДП «Науково-дослідний інститут «Квант», як правонаступника підприємства «Поштова скринька 24» з цільовим призначенням для влаштування водно-спортивної бази. На балансі позивача знаходиться водно - спортивна база «Імпульс», у складі якої знаходився гостьовий будинок, загальною площею 231,7 кв м. (лит.А) (т.1 а.с.11-31, 117).
За Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 року, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву передано, а ТОВ «Каштанове місто» приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення водно-спортивної бази «Імпульс» загальною площею 231,7 кв.м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та які перебувають на балансі ДП «НДІ «Квант» (т.1 а.с.34-35, т.3 а.с.43-45).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2010 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на двоповерховий житловий будинок, загальною площею 258,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7).
З технічного паспорту будинку, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації від 07.12.2009 року вбачається, що його збудовано у 2008 році (т.1 а.с.38-41).
13.12.2013 року на підставі зазначеного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2010 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. було здійснено реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 (т.1 а.с.37).
На підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. зареєстровано перехід права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на нового власника ОСОБА_2 (т.1 а.с.36).
23.04.2014 року на підставі Договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладеного між ОСОБА_2 та «Дитячо-юнацькою спортивною школою «Столиця-Спорт», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. зареєстровано перехід права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на нового власника «Дитячо-юнацька спортивна школа «Столиця- Спорт » (т.2 а.с.46-57).
Листом від 22.08.2016 року № 170-838 ДП «НДІ «Квант» звернувся до Київського міського голови із проханням призупинити дії «Дитячо-юнацької спортивної школи «Столиця Спорт» щодо оформлення в користування земельної ділянки, кадастровий номер 66:438 по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд дитячо-юнацької спортивної школи (т.3 а.с.53).
08.09.2016 року постійною комісією з питань освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту (протокол засідання № 18), враховуючи звернення ДП «НДІ Квант», прийнято рішення про відхилення проекту рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки «Дитячо-юнацькій спортивній школи «Столиця Спорт» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд дитячо-юнацької спортивної школи» 9т.3 а.с.54-56).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 року було скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2010 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на двоповерховий житловий будинок, загальною площею 258,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 » та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права власності (т.1 а.с.8).
Вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 року встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 66:438, що належить на праві власності державі та знаходиться в користуванні ДП «Квант» для влаштування водно-спортивної бази, у технічному паспорті на будинок також вказано, що документи на відведення земельної ділянки не подані, об'єкт не прийнятий в експлуатацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси в БТІ не подано, дозвільна документація на будівництво в БТІ не подана (т.1 а.с.8).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі про часткове задоволення позову ДП «НДІ «Квант», виходив з нікчемності договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 13.12.2013 року № 4538 та від 23.04.2014 року № 2732, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. щодо самочинно побудованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тому дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішень про державну реєстрацію права власності на вказаний будинок від 13.12.2013 року та від 23.04.2014 року.
Також суд дійшов висновку про наявність в діях приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. порушень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки під час посвідчення оспорюваного правочину щодо відчуження спірного будинку, нотаріус не звернула увагу на те, що житловий будинок збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріусом не враховано, що технічний паспорт на будинок містить дані про те, що документи про відведення земельної ділянки в БТІ - не подані, об'єкт в експлуатацію - не прийнято, розпорядження про присвоєння поштової адреси будинку в БТІ - не подано, дозвільна документація в БТІ - не подана.
Суд першої інстанції, виходячи з того, що спірний житловий будинок побудовано відповідачем ОСОБА_1 без належних документів, на земельній ділянці державної власності, прибережної захисної смуги, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, тому вказаний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, проти визнання права власності на який заперечено позивачем, як користувачем земельної ділянки, дійшов висновку про зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самочинно побудованого ним спірного житлового будинку.
З зазначеним висновком суду першої інстанції, судова колегія не може погодитись з наступних підстав.
Так, позивач ДП «НДІ «Квант» заявив позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі продажу спірного будинку та скасування державної реєстрації з підстав порушення його законного права, як користувача земельною ділянкою, а тому правовідносини між ним та іншими особами у даній справі потрібно розглядати з точки зору землекористування та підстав позовних вимог з точки зору законності забудови належної позивачу на праві користування земельної ділянки.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного будинку не відновлює становище позивача, як користувача земельної ділянки.
Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 11.09.2019 року у даній справі.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у справах за позовом до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна позивача. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
У даному випадку зміст і характер відносин між учасниками справи, підтверджують, що спір виник з підстав порушення права позивача, як користувача земельною ділянкою, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок.
Вирішуючи питання про наявність підстав для знесення будинку, колегія суддів виходить із такого.
За приписами ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України). Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Отже, об'єкти самочинного будівництва - це вид нерухомого майна, з притаманними йому фізичними ознаками, але з особливим правовим режимом.
Об'єкти самочинного будівництва, з урахуванням того, що вони є проміжним результатом будівельної діяльності та мають тимчасовий характер, є об'єктами цивільних прав: або у вигляді речей, тобто будівельних матеріалів, або у вигляді повноцінного об'єкта нерухомого майна в разі набуття права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Так наявними матеріалами справи підтверджується, що спірний будинок побудований у 2008 році, при цьому 24.04.2014 року було проведено державну реєстрацію права власності на будинок на ім'я «ДЮСШ «Столиця-Спорт», позивач ДП «НДІ Квант» звернувся до суду лише в 2017 році, таким чином тривалий час не вживав ніяких заходів реагування на здійснене будівництво та фактично не заперечував існування та користування спірним будинком відповідачами, при цьому на даний час будинок використовується і знаходиться у власності дитячо-юнацької спортивної школи, яка зверталась до відповідного державного органу для надання у оренду земельної ділянки у встановленому порядку під збудоване нерухоме майно для використання його в спортивних цілях.
Таким чином, вбачається, що позивач не вживав ніяких заходів реагування на здійснене будівництво, а відповідач дитячо-юнацька спортивна школа, вживала необхідні заходи для оформлення свого права користування земельною ділянкою для вирішення питання шляхом мирного врегулювання спору між сторонами без застосування крайньої міри - знесення житлового будинку.
Разом з тим, судом першої інстанції ухвалено рішення про знесення спірного будинку без вмотивованих обґрунтувань такого висновку.
Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Як вбачається з матеріалів справи, орган державного архітектурно-будівельного контролю не звертався з позовними вимогами до суду про знесення спірного будинку, як самочинно побудованого.
В даному випадку, ДП «НДІ Квант» звертаючись до суду з позовом про знесення будинку і фактично мотивуючи свій позов метою захисту своїх приватних прав та інтересів, не обґрунтував необхідність такого втручання у мирне володіння майном відповідача ДЮСШ, і чи буде це відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і "майном".
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном.
Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.
Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
Отже, з урахуванням вищевикладеного, задоволення позову ДП «НДІ Квант» про знесення спірного будинку, який зареєстрований на праві власності за «ДЮСШ Столиця-Спорт» після такого тривалого періоду відкритого володіння цим будинком, представлятиме радикальне втручання в право на майно і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього власника ДЮСШ, зокрема з огляду на те, що законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки в даному випадку держави, до якої звернувся власник будинку для вирішення спірного питання над інтересами землекористувача ДП «НДІ Квант» з урахуванням його поведінки з приводу невжиття ніяких заходів тривалий час, та який фактично не використовує земельну ділянку, оскільки турбаза, яка розміщена на земельній ділянці знаходиться в оренді ТОВ «Каштанове місто», який в свою чергу також не заперечував існування спірного будинку відповідачами, відтак на думку колегії суддів, буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.
При цьому, судова колегія відзначає, що органи, яким за законом надано право звертатися до суду у разі порушення норм ЗК та ВК України, в даному випадку ніяких заяв щодо порушення відповідачами законодавства під час будівництва спірного будинку не подавали.
Так, відповідно до частин другої, четвертої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
За змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм можуть передаватись на умовах оренди для спортивних і туристичних цілей.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ДП «НДІ Квант» про знесення будинку, оскільки сторонами за участю відповідних державних органів не прийнято всіх можливих заходів з метою визначення можливості збереження спірного будинку, який на даний час використовується в спортивних та оздоровчих цілях «ДЮСШ Столиця-Спорт», що не заборонено законом за змістом вищезазначених норм права.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду судом справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, судова колегія вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Частинами п'ятою та сьомою статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Таким чином, оскільки справа не віднесена до категорій справ визначених частиною четвертою статті 274 ЦПК України, суд за відсутності клопотання учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, діяв у межах наданих йому цивільним процесуальним законом повноважень.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові Державному підприємству «Науково-дослідний інститут «Квант» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :