Апеляційне провадження № 22-ц/824/6542/2020
справа № 755/13380/19
25 червня2020 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва, постановлену суддею Плахотнюк К.Г. 14 лютого 2020 року про забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом призупинення дії розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №599 від 09.07.2019 про визначення місця проживання дитини з батьком до вирішення справи по суті, а також щодо заборони відповідачу наближатися до місця проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_3 , заборонити вести листування, телефонні розмови або контактувати з позивачем у будь - який інший спосіб особисто або через третіх осіб.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовувати необхідність вчинення будь - яких дій по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з посиланням на розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №559 від 09.07.2019 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 до вирішення справи по суті.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач за первісним позовом подаючи заяву про забезпечення позову повинна була обґрунтувати та довести належними та допустимим доказами, що незастосування заходів забезпечення позову, про які вона просить унеможливить та/або ускладнить виконання остаточного рішення у справі.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції застосував вид забезпечення позову, який сторона позивача за первісним позовом взагалі не просила застосовувати.
Зазначає, що суд фактично втративши безсторонність та неупередженість, постановив оскаржувану ухвалу про забезпечення позову на власний розсуд та за власною ініціативою, одночасно наклавши на одну із сторін тимчасові обмеження конституційних прав і свобод громадянина.
При цьому зустрічного забезпечення у справі судом першої інстанції застосовано не було.
Вказує, що оскаржувану ухвалу суд першої інстанції мотивує посилаючись на ч. 1 ст. 150 ЦПК України, однак застосовує інший вид забезпечення позову, а саме встановлює заборону вчиняти певні дії, яку до спорів із сімейних правовідносин не застосовують.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником достатньо обґрунтовано та доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, виходячи з наступного.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов?язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов?язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; пункт 7 частини першої статті 150 виключено згідно із Законом № 460-ІХ від 15 січня 2020 року; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом призупинення дії розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №599 від 09.07.2019 про визначення місця проживання дитини з батьком до вирішення справи по суті, а також щодо заборони відповідачу наближатися до місця проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_3 , заборонити вести листування, телефонні розмови або контактувати з позивачем у будь - який інший спосіб особисто або через третіх осіб.
На обґрунтування заяви вказувала, що зазначеним розпорядженням місце проживання дитини сторін у справі визначено з батьком, на підставі цього ж розпорядження відповідач мотивує свої дії щодо обмежень її у спілкуванні з дитиною, коли виникає необхідність у виклику на місце подій працівників поліції, відвідування дитини у дошкільному навчальному закладі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв?язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення об?єму заявлених вимог, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об?єктивний характер.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 обґрунтовувати необхідність вчинення будь - яких дій по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 з посиланням на розпорядження Дніпровської РДА в місті Києві №559 від 09.07.2019 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком до вирішення справи по суті, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що такого висновку суд дійшов внаслідок неповного з?ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про забезпечення позову, зокрема не надав оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, та відповідності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.
Зокрема, суд не обґрунтував, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може утруднити виконання рішення щодо заявлених позовних вимог, а тому є недоцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, які і так неможливо вчиняти в силу закону.
Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, оскільки заявник просила призупинити дію розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації № 559 від 9 липня 2019 року про визначення місця проживання дитини, судом першої інстанції застосовано інший вид забезпечення, а саме: заборонено ОСОБА_2 обґрунтовувати необхідність вчинення будь-яких дій по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 з посиланням на зазначене Розпорядження Дніпровської РДВ в м.Києві.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 червня 2020 року.
Суддя - доповідач:
Судді :