1[1]
Іменем України
24 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ставище Ставищенського району Київської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Ставище Ставищенського району Київської області, в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 11 травня 2020 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 на даний час у власності нерухомості та власного житла не має, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не навчається, тобто не має міцних соціальних зв'язків, неодноразово виїжджав за кордон.
Крім того, як зазначено в ухвалі, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, суд не вбачає будь-яких підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13.03.2020 року по справі № 378/233/19 та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою відмовити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник обвинуваченого посилається на те, що ухвала суду постановлена з істотним порушенням вимог КПК України, а висновки, викладені в ній, не відповідають обставинам справи.
Зокрема, як зазначає апелянт, суд обґрунтував ризик того, що ОСОБА_5 буде переховуватись від суду тим, що в період з 01.01.2018 до 07.11.2018 обвинувачений неодноразово виїздив за кордон до Польщі та Білорусі, проте, як вказує апелянт, суд безпідставно відхилив доводи сторони захисту про те, що в наведений проміжок часу ОСОБА_5 не був підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а отже не мав жодних обмежень щодо виїзду за кордон.
Крім того, як звертає увагу апелянт, прокурор не надав суду жодних доказів, які б свідчили про неналежне виконання ОСОБА_5 обов'язків підозрюваного/обвинуваченого, передбачених КПК України, а натомість, в матеріалах кримінального провадження наявні докази, що останній, перебуваючи в статусі підозрюваного, добровільно з'являвся на виклики, і таким чином належно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
На думку апелянта, прокурор не надав суду жодних доказів на підтвердження можливих фактів незаконного впливу обвинуваченого на свідків, і більш того, жоден зі свідків , які були допитані в судових засіданнях, не повідомив суду про факти тиску на нього з боку сторони захисту.
Також, апелянт наголошує на тому, що в ході судового розгляду вже були досліджені письмові докази, висновки експертів, допитані усі заявлені сторонами свідки та експерти, що виключає можливий вплив на свідків.
Щодо продовження існування ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, то як вказує апелянт воно взагалі не обґрунтовано судом, а лише формально зазначено, що такий ризик продовжує існувати.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 щодо скасування ухвали Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року залишити без задоволення.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 5 ст. 405 КПК України, суд апеляційної інстанції, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , який був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду та який, відповідно до рішення суду апеляційної інстанції, мав брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Харківським районним судом Харківської області, оскільки відеоконференція не відбулася через відсутність електроенергії в місцевому суді, а захисник в телефонному режимі повідомив про те, що не заперечує проти розгляду поданої ним апеляційної скарги, яку він підтримує в повному обсязі, без його участі, і що така позиція є узгодженою з його підзахисним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити її без задоволення; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме, до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року про продовження обвинуваченомузапобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також на те, що прокурором суду не надано жодних доказів, які б свідчили про неналежне виконання ОСОБА_5 своїх обов'язків підозрюваного/обвинуваченого, передбачених КПК України, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити достатніми підставами для скасування ухвали Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання її незаконною або необґрунтованою.
При цьому, всупереч доводам апеляційної інстанції, суд першої інстанції, приймаючи до уваги обставини справи, дані про особу обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про залишення актуальними ризиків ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів, та можливості вчинення останнім іншого кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах провадження відсутні достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне.
Доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності ризику, пов'язаного з можливістю ухилення обвинуваченого від суду, з огляду на те, що ОСОБА_5 , який в період з 01.01.2018 до 07.11.2018 неодноразово виїздив за кордон до Польщі та Білорусі, не був підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а отже не мав жодних обмежень щодо виїзду за кордон, а також відсутності доказів на підтвердження можливих фактів незаконного впливу обвинуваченого на свідків, які були вже допитані в судових засіданнях та формального зазначення судом першої інстанції щодо продовження існування ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, також не можуть бути визнані обґрунтованими і служити підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не спростовують правомірності продовження обвинуваченому строку його тримання під вартою.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких він прийняв відповідне судове рішення.
Більш того, як встановлено з пояснень прокурора, станом на час апеляційного розгляду, судом першої інстанції вже двічі приймались рішення про повторне продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, з огляду на те, що судове провадження не було завершене до його спливу.
У зв'язку з вищенаведеним, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року, відповідно до якої суд продовжив строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме до 11 травня 2020 року включно, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/1821/2020
Категорія: ч. 3 ст. 286 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1