24 червня 2020 року місто Київ
справа № 755/14912/19
провадження №22-ц/824/4456/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 17 грудня 2019 року, постановлену в складі судді Гончарука В.П.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення арешту, зобов'язання вчинити дії, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргоюна дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А., стягувач: ОСОБА_2 .
Свою скаргу обґрунтовувала тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. перебуває виконавче провадження № 57706563 від 15 листопада 2018 року з примусового виконання виконавчого листа №755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 173 993,76 грн.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. при виконанні рішення Дніпровського районного суду м.Києва за виконавчим листом №755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виконавче провадження № 57706563 від 15 листопада 2018 року, постійно порушує її законні права та інтереси.
6 вересня 2019 року працівники банку АТ «Альтбанк», МФО банку 320940, повідомили їй по телефону, що рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), на який нараховується заробітна плата, заблоковано, а саме накладено арешт згідно постанови приватного виконавця Гненного Д.А..
10 вересня 2019 року вона звернулася з заявою до приватного виконавця Гненного Д.А., в якій пояснила, що рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), що відкритий в АТ «Альтбанк», МФО 320940, є спеціально відкритим для нарахування заробітної плати. В заяві просила винести постанову та зняти арешт з її рахунку. Відповідь на заяву від приватного виконавця не отримала, зазначений рахунок досі заблокований.
Наклавши арешт на рахунок, приватний виконавець Гненний Д.А. фактично позбавив її заробітної плати, позбавив можливості отримувати та гідно розпоряджатися своєю заробітною платою, оскільки виходити на роботу та виконувати свої функції не має сенсу, без оплати праці. У ТОВ «ПРОФЕКС ГРУП», де вона працює, не має можливості видавати заробітну плату через касу, тому перерахування заробітної плати здійснюється на рахунок працівників, в межах зарплатного проекту між ТОВ «ПРОФЕКС ГРУП» та AT «Альтбанк».
Арешт коштів її рахунку є неправомірним, оскільки позбавляє можливості отримувати нараховану заробітну плату, що, в свою чергу, позбавляє необхідних коштів на існування, чим порушує її права, передбачені Конституцією та Законами України.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. при винесенні постанови від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадження №57706563 від 15 листопада 2018 року з виконання виконавчого листа № 755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (ІBAN НОМЕР_2 ), в AT «Альтбанк», незаконними.
Скасувати постанову від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 57706563 від 15 листопада 2018 року з виконання виконавчого листа № 755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, в частині арешту банківського рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) в AT «Альтбанк».
Зняти арешт, накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 16 листопада 2018 року на рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому у в AT «Альтбанк» для зарахування заробітної плати в рамках зарплатного проекту з ТОВ «ПРОФЕКС ГРУП» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. викликати ОСОБА_1 до себе не частіше чим один раз на місяць.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 17 грудня 2019 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення арешту, зобов'язання вчинити дії, заінтересована особа: ОСОБА_2 ..
Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А., щодо винесення постанови від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №57706563 від 15 листопада 2018 року з виконання виконавчого листа №755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (1ВАN НОМЕР_2 ), в АТ "Альтбанк" (03037, м. Київ, вул. Вузівська, будинок, 5), МФО 320940,ЄДРПОУ банку 19358784 боржника ОСОБА_1 - протиправними.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №57706563 з виконання виконавчого листа №755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (1ВАN НОМЕР_2 ), в АТ "Альтбанк" (03037, м. Київ, вул. Вузівська, будинок, 5), МФО 320940,ЄДРПОУ банку 19358784.
В решті заявлених вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, які саме норми закону порушені приватним виконавцем при винесенні постанови про накладення арешту.
Постанова про накладення арешту була винесена ним на підставі ст.ст. 18, 56 Закону України " Про виконавче провадження".При накладенні арешту на рахунки боржника приватним виконавцем не було допущено порушень норм чинного законодавства, відповідно підстав для визнання його дій протиправними, немає.
Відповідно до ст. 59 Закону України " про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. Надана копія договору банківського обслуговування фізичних осіб № 71142 від 22 лютого 2017 року між АТ "Альтбанк" та ОСОБА_1 не містить підтвердження, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із чинним законодавством України. У зв'язку з чим вважає, що відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для зняття арешту з коштів боржника в межах виконавчого провадження № 57706563.
Суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, а саме не розібрався з тим, що виконавець самостійно не може знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим. Законодавство покладає таку функцію на фінансову установу. Отримуючи постанову про арешт коштів, фінансова установа не накладає арешт на кошти, що знаходяться на спец рахунках, та повідомляє про це виконавця.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду в частині задоволених вимог ОСОБА_1 та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 222/, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Боржник ОСОБА_1 судові повідомлення про розгляд справи призначений на 13 травня 2020 року, 3 червня 2020 року, 24 червня 2020 року не отримала, останнє судове повідомлення повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній», що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України дає підстави вважати, що судове повідомлення ОСОБА_1 вручено 10 червня 2020 року. Причини своєї неявки ОСОБА_1 суду не повідомила.
За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. перебуває виконавче провадження № 57706563 від 15 листопада 2018 року з примусового виконання виконавчого листа № 755/17565/17 від «10» жовтня 2018р., виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди 173 993 грн. 76 коп.
16 листопада 2018 року винесено постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. про арешт коштів боржника по виконавчому провадженні № 57706563, відповідно до якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на будь-який розрахункових, депозитних, карткових рахунках.
У зв'язку з винесенням постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. про арешт коштів боржника від 16 листопада 2018 року по виконавчому провадженні № 57706563, накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому у в AT «Альтбанк» (03037, м.Київ, вул. Вузівська, будинок 5), МФО 320940, ЄДРПОУ банку 19358784 для зарахування заробітної плати в рамках зарплатного проекту з ТОВ «ПРОФЕКС ГРУП», на ім'я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕКС ГРУП» від 16 вересня 2019 року, виданої ОСОБА_3 , в тому, що вона дійсно працює в ТОВ «ПРОФЕКС ГРУП» з 30 липня 2019 року. Заробітну плату отримує на р/р № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому у в AT «Альтбанк».
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на зарплатний рахунок боржника № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Альтбанк», та призначений для виплати заробітної плати, унеможливлювало своєчасну виплату заробітної плати, що призвело до порушення конституційних прав заявника, а тому дії приватного виконавця виконавчого округу Гненного Д.А. при винесенні постанови від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 боржника ОСОБА_3 є незаконними, прийнята приватним виконавцем постанова підлягає скасуванню.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією бо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Виходячи зі змісту ст.451 ЦПК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб'єкта оскарження, і права чи свободи заявника були порушені.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців), та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч.7 ст. 18 цього Закону).
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19-ц.
Як убачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 , звертаючись 10 вересня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. з заявою про зняття арешту з її рахунку, що відкритий в АТ «Альтбанк», не надала останньому документи на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на такому рахунку, заборонено законом.
Крім того, на момент звернення ОСОБА_3 зі скаргою на рішення приватного виконавця, інформації від АТ «Альтбанк» щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім'я боржника, до приватного виконавця не надходило.
Отже, приватний виконавець на момент звернення ОСОБА_3 до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку.
Суд першої інстанції в порушення вимог закону, не встановивши неправомірності дій приватного виконавця або прийнятих ним рішень, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання рішення приватного виконавця неправомірними та скасування постанову про арешт коштів від 16 листопада 2018 року. У зв'язку із цим апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. слід задовольнити, оскаржуване судове рішення в частині задоволення скарги про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. неправомірними та скасування постанови від 16 листопада 2018 року скасувати, у задоволенні скарги ОСОБА_3 в цій частині відмовити.
Оскільки ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про зняття арешту та про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. викликати ОСОБА_3 до себе не частіше один раз на місяць учасниками справи не оскаржується, апеляційним судом в цій частині судове рішення не переглядається.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 17 грудня 2019 року в частині задоволення скарги про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича неправомірними та скасування постанови від 16 листопада 2018 року - скасувати і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича судовий збір в сумі 2102 гривні.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус