23 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_7.,
суддів - ОСОБА_8., ОСОБА_9.,
секретаря - ОСОБА_10.,
за участю:
заявника в особі директора
ТОВ «Смобайл Груп» - ОСОБА_11.,
адвоката, яка діє
в інтересах власника майна
ТОВ «Смобайл Груп» - ОСОБА_12.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Смобайл Груп» - ОСОБА_12., на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №32017000000000147 від 09.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України,-
17 березня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та контролю за негласною діяльністю управління нагляду за додержанням законів ДФС Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13. про арешт майна у кримінальному провадженні №32017000000000147, а саме: майна, вилученого 12.03.2020 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 77 990 доларів США, 672 653 гривні, 6 конвертів з рукописними написами, 3 аркуші формату А-4 з друкованим текстом, 2 зошити з чорновими записами.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року клопотання задоволено.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на практику Європейського суду з прав людини та врахування доданих до клопотання документів, які доводять наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України.
На вказану ухвалу адвокат, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Смобайл Груп» - ОСОБА_12., подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її необґрунтованою. Зазначає, що вилучене під час обшуку майно, зокрема грошові кошти, набуті ТОВ «Смобайл Груп» у законний спосіб, що підтверджується наявними документами. При цьому товариство здійснює оптову торгівлю комп'ютерними та мобільними пристроями, приймаючи оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства. На думку апелянта вилучені під час обшуку грошові кошти не містять ознак, передбачених ч.2 ст.167 КПК України.
Крім того, клопотання про арешт майна не містило відомостей, що ТОВ «Смобайл Груп» або його посадові особи є учасниками кримінального провадження, мають відношення до кримінальних правопорушень. За весь час досудового розслідування, яке триває з 2017 року, стороною обвинувачення не зібрано достатньої кількості відомостей для повідомлення про підозру та закінчення досудового розслідування.
Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25 травня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- представника власника майна - адвоката ОСОБА_12. та заявника в особі директора ТОВ «Смобайл Груп» - ОСОБА_11., які просили задовольнити апеляційну скаргу;
- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Офісом генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017000000000147 від 09.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Донецької, Миколаївської, Київської, Дніпропетровської областей та м. Києва, організованою злочинною групою у складі: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., якими здійснюється протиправна діяльність, пов'язана з наданням послуг підприємствам реального сектору економіки по виведенню безготівкових грошових коштів у тіньовий, не контрольований державою готівковий обіг з подальшою їх легалізацією.
У протиправній діяльності, організованою злочинною групою використовуються ряд підконтрольних підприємств та страхових компаній, що мають ознаки «фіктивності», в тому числі: ТДВ «Страхова компанія «Фарлонг» (40150085), ТДВ «Страхова компанія «Біфест» (37859390), ПрАТ «Страхова компанія «Фінекс» (22321992), ПАТ «СК «Форте» (34615026), ПАТ «СК «АСКО-Медсервіс» (13550765), ПАТ «СК «Український фінансовий альянс» (32374372), ТДВ «СК «Актив Гарант» (36183979), ТОВ «Преміум Ікс» (42762198), ТОВ «Контракт Реал Естейт» (43196798), ПАТ «СК «Блакитний Поліс» (31029412), ТДВ СК «М-Лайф» (38924569), ТОВ «Проект Фінанс» (39784269), ТОВ «Тотур» (39727242), ТОВ «Адамант Трейдинг» (39269613), ТДВ «СК «Арсенал Лайф» (39180855), ТОВ «Кварк Плюс» (25393905), ТОВ «Абсолюткапітал» (43386296), ТОВ «Харвест - 2011» (40678639) (Колишня назва ТОВ «Вест Пойнт»), ТОВ «Авісто Голд» (39175232), ТОВ «Квік - Консалт» (40954587), ТОВ ФК «Фінар» (38921903), ТОВ «Юртекс» (31983722), ТОВ «Лаківуд» (40640909), ТОВ «Фін - Тайм» (40779697) та інші.
12 березня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого, у приміщенні, яке орендовано ТОВ «Смобайл Груп» (в касі) виявлено та вилучено: 77 990 доларів США та 672 653 гривні, на які відсутні касові документи та будь-які інші документи щодо їх походження й належності. Присутня касир ОСОБА_6 відмовилась давати пояснення щодо походження та належності виявлених коштів. Також вилучено 6 конвертів з рукописними написами, в яких находилась частина з вилучених коштів; 3 аркуші формату А-4 з друкованим текстом; 2 зошити з чорновими записами.
13 березня 2020 року постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13. вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року накладено арешт на документи, речі та грошові кошти, які вилучені в ході проведення обшуку 12.03.2020 року.
Разом з цим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Разом з цим, слідчим суддею не дотримано вимоги ч.4 ст.173 КПК України щодо застосування найменш обтяжливого способу арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах третіх осіб, та не обґрунтував необхідність накладення арешту на грошові кошти та майно, належні ТОВ «Смобайл Груп».
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час задоволення клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя взагалі не встановлював достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, як на це посилається прокурор у своєму клопотанні.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Посилаючись на необхідність накладення арешту на нерухоме майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя не пересвідчився в наявності достатніх доказів, які дають підстави вважати, що посадові особи ТОВ «Смобайл Груп» причетні до кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, відомості щодо вказаної юридичної особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
При цьому жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи викладені обставини, які вказують на необ'єктивність судового розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та контролю за негласною діяльністю управління нагляду за додержанням законів ДФС Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13. про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №32017000000000147 від 09.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Смобайл Груп» - ОСОБА_12., задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №32017000000000147 від 09.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, а саме: на майно, вилучене 12.03.2020 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 77 990 доларів США, 672 653 гривні, 6 конвертів з рукописними написами, 3 аркуші формату А-4 з друкованим текстом, 2 зошити з чорновими записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та контролю за негласною діяльністю управління нагляду за додержанням законів ДФС Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13. про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №32017000000000147 від 09.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, а саме: на майно, вилучене 12.03.2020 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 77 990 доларів США, 672 653 гривні, 6 конвертів з рукописними написами, 3 аркуші формату А-4 з друкованим текстом, 2 зошити з чорновими записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9