23 червня 2020 року м. Київ
Справа № 22-5769 Головуючий у1-й інстанції - Матійчук Г. О.
Унікальний № 757/56675/19-ц Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про зобов'язання здійснити розблокування картки для виплат заробітної плати та заборони здійснювати блокування картки для виплати заробітної плати,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання здійснити розблокування картки для виплат заробітної плати та заборони здійснювати блокування картки для виплати заробітної плати, в якому просив зобов'язати відповідача розблокувати картку для виплати заробітної плати № НОМЕР_1 та заборонити в подальшому здійснювати її блокування (а.с.4-5).
В обґрунтування позову зазначав, що починаючи з вересня 2019 року відповідач почав здійснювати блокування його картки для виплати заробітної плати. З відповіді працівників відділення АТ КБ «ПриватБанк», який знаходиться на вул. Січових Стрільців, 13-А в м. Києві він дізнався, що підставою блокування картки є постанова про арешт коштів боржника від 23 серпня 2019 року, накладеного Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Зауважував, що в постанові міститься застереження щодо накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Факт нарахування заробітної плати на картку № НОМЕР_1 підтверджується відомостями на заробітну плату, з відміткою банку.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити рішення про задоволення його вимог (а.с.57-58).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення та вказав, що арешт коштів ОСОБА_1 був здійснений на підставі постанови державного виконавця, водночас позивач не довів, що указана постанова містила застереження щодо неможливості для банку обмежити право позивача розпоряджатися картковим рахунком у передбачених законом випадках. Тому вимога позивача щодо заборони здійснювати блокування картки у майбутньому не відповідає вимогам закону (а.с.78-82).
У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу позивач вказав, що його картковий рахунок був передбачений для виплати заробітної плати, а тому не може бути заблокованим (а.с.87-89).
В суд апеляційної інстанції представник АТ КБ «ПриватБанк» та представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду указані особи повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток: 01 червня 2020 року уповноваженій особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві; 02 червня 2020 року уповноваженій особі АТ КБ «ПриватБанк».
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представника АТ КБ «ПриватБанк» та представника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що з доданої до позову відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 24 вересня 2019 року вих. № 59764588/7 убачається, що на виконанні відділу перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 16 280 грн.
Позивач в своєму позові посилався на постанову державного виконавця (на підставі якої банком було заблоковано його картковий рахунок) в якій міститься речення: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом», разом з тим копію цієї постанови в якості доказу не надано.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення, районний суд виходив із того, що відсутня можливість перевірити обставини, викладені в позові. Судом не встановлено і позивачем не доведено, що банком порушено його права, що виразились у блокуванні зарплатної чи взагалі будь-якої картки позивача. В частині позовних вимог про заборону відповідачу здійснювати будь-яким чином блокування картки районний суд відмовив, ураховуючи, що чинним законодавством банкам не заборонено проводити періодичну перевірку своїх клієнтів. Законом також передбачені випадки обмеження права розпоряджатися рахунком.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для залишення без задоволення позову ОСОБА_1 відповідають обставинам справи.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для залишення без задоволення позову позов ОСОБА_1 , нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.50-51).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 19 січня 2019 року, далі - Закон 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч. 2 ст. 52 Закону1404-VIII).
Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ст. 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду у зв'язку з незгодою з блокуванням його картки для виплати заробітної плати № НОМЕР_1 , яка була заблокована відповідно до постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного Управління територіального управління юстиції в м. Київ від 23 серпня 2019 року.
05 червня 2020 року (під час апеляційного розгляду справи) ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи (надіслав поштою) копію постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного Управління територіального управління юстиції в м. Київ від 23 серпня 2019 року. Зі змісту постанови убачається, що вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): 380775 Ф-Я «КИЇВСІТІ» «АТ КБ «ПРИВАТБАНК», М. КИЇВ НОМЕР_4; 320445Ф ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕН АТ ОЩАД М.КИЇВ НОМЕР_6; 322669Ф ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПО АТ ОЩАД М. КИЇВ НОМЕР_3 UA; 322669Ф ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПО АТ ОЩАД М. КИЇВ НОМЕР_5 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Отже указаною постановою накладений арешт на конкретний рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк»- НОМЕР_4 .
Ураховуючи наведене, питання щодо зняття арешту (розблокування) з цього рахунку повинно вирішуватися держаним виконавцем, який виніс постанову про накладення арешту на конкретний рахунок.
У розпорядженні суду відсутні докази, що позивач має у АТ КБ «ПриватБанк» кілька рахунків і що рахунок, на який накладено арешт - це інший рахунок, відмінний від зарплатного, щодо незаконності блокування якого заявлені вимоги.
З огляду на таке у суду відсутні переконливі докази того, що накладаючи арешт (здійснюючи блокування) на рахунок позивача АТ КБ «ПриватБанк» діяв всупереч постанові державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів належності картки № НОМЕР_1 до рахунків, на які було накладено арешт вищевказаною постановою, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Посилання ОСОБА_1 у судовому засіданні на той факт, що номер картки та номер рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» є ідентичними та збігаються не підтвердженні допустимими - письмовими доказами.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що картка № НОМЕР_1 використовується позивачем для отримання заробітної плати та це підтверджується матеріалами справи, не впливають на правильність висновків районного суду.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 01 липня 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома