Справа № 759/12209/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2292/2020
17 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року у складі судді Шум Л.М.,
у справі за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заявник зазначав, що 22 лютого 2016 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 759/12209/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 29 482 грн. 88 коп.
11 березня 2016 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документу, ВП №50427969.
Посилаючись на те, що 26 жовтня 2016 року Святошинським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, проте на адресу останнього виконавчий лист не надходив та на виконанні у відділі Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві не перебуває, а отже, оригінал є втраченим, заявник просив: видати дублікат виконавчого листа № 759/12209/15-ц від 22 лютого 2016 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва, та поновити строки пред'явлення до виконання даного виконавчого листа.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 26 жовтня 2016 року на адресу банку не надходила, як не надходив разом із нею й оригінал виконавчого листа, а органом Державної виконавчої служби не було надано до суду належних доказів щодо направлення виконавчого листа АТ КБ «ПриватБанк» та доказів втримання його банком. У матеріалах справи відсутні підтвердження отримання банком виконавчого листа.
Посилаючись на те, що вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції не врахував, що заявник позбавлений можливості надати будь-які докази втрати оригіналу виконавчого листа, оскільки такий виконавчий лист знаходився на виконанні у відділі ДВС, а оскільки, виконавчий лист було втрачено, та він не знаходиться у стягувача, не перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби, то це унеможливлює виконання рішення суду та порушує майнові права АТ КБ «ПриватБанк», скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_2 в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», яка просила апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи убачається, що постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві ВП № 50427969 від 11.03.2016 р. відкрито виконавче провадження (а.с. 64).
Судом встановлено, що 26.10.2016 р. Святошинським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві - АТ КБ «ПриватБанк», виконавчий лист було направлено за адресою стягувача, однак на адресу стягувача лист не надходив (а.с. 65).
Також, згідно відповіді Святошинським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 25.10.2019 р., виконавчий лист № 759/12209/15-ц від 22.02.2016 р., виданий Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 29 482грн. 88 коп., на виконанні у відділі не перебуває та зареєстрованим не значиться (а.с. 66).
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист не можна вважати втраченим, оскільки заявником не надано доказів його втрати при пересилці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 17.4 Розділу ІІІ Перехідні Положення ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи зміст даної норми, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата та суду слід з'ясувати обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України, частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частинами 1 та 4 статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обов'язок доказування обставин втрати оригіналу виконавчого листа покладається на заявника.
Посилання скаржника на те, що державним виконавцем, в порушення норм чинного законодавства, постанову від 26 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу, не було направлено Банку, у зв'язку з чим виконавчий документ було втрачено з вини органів виконавчої служби, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно наявності зазначеної постанови державного виконавця та її направлення на адресу стягувача з порушенням норм, визначених ст.31 Закону України «Про виконавче провадження».
Як убачається з копії постанови ВДВС від 26 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, адреса останнього вказана: м. Київ, вул. М. Раскової, 19, що є адресою відділення банку.
Разом з тим, заявник, будучи стягувачем, є зацікавленим у поверненні боргу, а тому повинен був контролювати виконання рішення суду по даній справі.
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявником, з наданням належних та допустимих доказів, факту втрати оригіналу виконавчого листа АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в попередній редакції),повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Як зазначено вище, ч.1 ст.22 Закону в даному випадку передбачено річний строк пред'явлення до виконання виконавчого документа. Тобто, після повернення виконавчого листа Банку постановою від 26 жовтня 2016 року., останній міг повторно пред'явити його до виконання протягом року до 26 жовтня 2017 року. Між тим, а ні в заяві про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а ні в апеляційній скарзі, стягувач не зазначає з яких поважних причин він протягом 3 років після спливу цього строку, не звертався ні з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, ні з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Таким чином, зважаючи на те, що виконавчий лист було повернуто банку у жовтні 2016 року, а із заявою про видачу його дублікату та про поновлення строку для його пред'явлення стягувач звернувся лише 04 листопада 2019 року (а.с. 61), до задоволення не підлягає як така, що подана після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Будь-яких доказів наявності поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувачем, суду не надано.
При цьому, колегія суддів враховує тривалість невиконання судового рішення, що свідчить про відсутність контролю й невжиття своєчасних заходів щодо пошуку виконавчого листа, а також те, що виконавчий лист було повернуто за адресою стягувача, зазначеною у виконавчому документі (а.с.64,66).
Отже, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та про відмову видачі дублікату виконавчого листа.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування за доводами апеляційної скарги відсутні, тому ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: