Справа № 753/18981/19 Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/723/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
15 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І.
Секретаря судового засідання Климчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У вересні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відповідно до укладеного між банком та відповідачем договору б/н від 27 жовтня 2016 року.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2000 (дві тисячі ) грн. 00 коп., судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених вимог щодо стягненні частини заборгованості по тілу кредиту, простроченим тілом кредиту, пені та штрафів, позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог у стягненні заборгованості по тілу кредиту, простроченим тілом кредиту, пені та штрафів та ухвалення у відповідній частині нового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 у повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду в цій частині вимог ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховані надані позивачем докази, з яких вбачається, що відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції, сторонами погоджено всі істотні умови договору, у тому числі щодо сплати пені та штрафів. Таким чином, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойки.
Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідач сповіщався про розгляд справи, у тому числі, у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, з опублікуванням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за зобов'язанням з повернення суми позики у розмірі 2 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що у порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_2 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, чим порушив права кредитора, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2016 року між акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, та платіжну картку для авторизації (а.с. 6).
В анкеті-заяві зазначено, що позичальник (відповідач у справі) згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження обставин приєднання позичальника ОСОБА_2 до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що викладені на банківському сайті, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна COLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/ (а.с.7, 8-22).
Доказів ознайомлення позичальника ОСОБА_2 з тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами і правилами надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», з якими він погодився при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, позивачем не надано.
У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення грошових коштів, що встановлені договором та виникненням заборгованості, кредитор 30 вересня 2019 року звернувся до суду, пред?явивши вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором в сумі 17 440,75 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 136,17 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3 419,76 грн.; заборгованість за нарахованою пенею за прострочення зобов'язання - 6 489,20 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму 100,00 грн. - 1 088,92 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (штраф фіксована частина) та 806,70 грн. (штраф процентна складова).
В межах заявлених позивачем вимог, поданих доказів заборгованість за нарахованими процентами у позичальника ОСОБА_2 відсутня і таких вимог позивачем не пред'явлено (а.с. 4-5).
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом - стаття 1054 ЦК України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - стаття 1055 ЦК України.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - частина першої, другої статті 207 ЦК України.
Досліджені колегією суддів письмові докази: анкета - заява, виписка про здійснення операцій та розрахунок заборгованості вказують на те, що між учасниками справи виникли договірні правовідносин, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 суму кредиту у розмірі 2 000,00 грн., останній отримав грошові кошти та користувався ними.
Отже, встановлені фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами кредитних правовідносин. Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді анкети-заяви б/н від 27 жовтня 2016 року (а.с. 6).
За пред'явленими вимогами позивача та наданим розрахунком заборгованості вбачається, що за позичальником ОСОБА_2 станом на 15 вересня 2019 року обліковується заборгованість з повернення суми позики (тіла кредиту) в сумі 8 555,93 грн. (поточна заборгованості за тілом кредиту - 5 136,17 грн. та прострочена заборгованості за тілом кредиту - 3 419,76 грн.), яку позивач просить стягнути з ОСОБА_2 .
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в частині вирішення вимог позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору строк повернення кредиту (користування ним) не визначено.
Із дослідженого розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником за період з 20 квітня 2018 року по 15 вересня 2019 року витрачено 25 758,29 грн. кредитних коштів, з яких на виконання зобов'язання за вказаний період сплачено 18 272,58 грн., у тому числі розмір позики, що віднесена кредитором як прострочена заборгованість за тілом кредиту за період 01 жовтня 2018 року по 15 вересня 2019 року.
Отже, розмір невиконаного позичальником ОСОБА_2 зобов'язання з повернення суми позики становить 7 485,71 грн., який відповідачем не спростовано.
Оскільки за умовами укладеного сторонами кредитного договору строк повернення кредиту (користування ним) не встановлено, тому відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Враховуючи, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, чим порушив права кредитора, тому позовні вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 485,71 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В цій частині доводи апеляційної скарги позивача АТ КБ «ПриватБанк» знайшли підтвердження.
Перевіряючи вимоги позивача в частині стягнення неустойки (пеня, штрафи) за порушення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язання, колегія суддів виходить з такого.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що розмір і порядок одержання неустойки поділяються на такі, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Досліджений колегією суддів укладений сторонами кредитний договір у вигляді анкети-заяви б/н від 27 жовтня 2016 року вказує на те, що умови договору не містять домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про досягнення сторонами згоди щодо сплати неустойки за порушення позичальником строків повернення грошових коштів, а тому такий договір не може бути підставою для покладення на позичальника ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності в частині сплати неустойки за порушення боржником зобов'язання.
Посилання позивача про приєднання позичальника до викладених на банківському сайті тарифів, умов та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», якими передбачено розмір та підстави стягнення неустойки за порушення виконання зобов'язання, є безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, сторона, яка розробляє та встановлює умови договору ( у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк») повинна підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, вони доведені до відома споживача послуг та йому зрозумілі, оскільки в силу статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У справі, що переглядається, договірні відносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід дійти висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за нарахованою пенею за прострочення зобов'язання - 6 489,20 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму 100, 00 грн. - 1 088,92 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (штраф фіксована частина) та 806,70 грн. (штраф процентна складова) посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна COLD» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять та позивачем не підтверджено, що саме ці Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому наданий банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з ОСОБА_2 банк АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема щодо розміру і порядку нарахування неустойки.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена вимога позивача в частині стягнення заборгованості за нарахованою пенею за прострочення зобов'язання - 6 489,20 грн., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму 100, 00 грн. - 1 088,92 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (штраф фіксована частина) та 806,70 грн. (штраф процентна складова) є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». З ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 485,71 грн. В іншій частині вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню (42, 92%), тому за положеннями частини 3 статті 141 ЦПК України понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги) підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2 061,23 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредитом в сумі 7 485,71 грн. В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2 061,23 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 червня 2020 року.
Головуючий
Судді: