№ 33/824/1569/2020 Постанова винесена суддею Трусовою Т.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
28 травня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прип'ять Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 23 вересня 2019 р. о 09-30 год. на 31 км автодороги «Київ - Харків», що у Бориспільському районі Київської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes - Benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та тесту технічного засобу Драгер - 0,75 проміле, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою справу закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що судом було повністю проігноровано всі доводи захисту. Ухвалюючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, суддя помилково плутає поняття «калібрування» та «повірка», та зазначає, що прилад Dragerпройшов повірку, однак він неодноразово звертав увагу, що вказаний прилад, на якому проводився огляд, не пройшов калібрування, адже, згідно чеку-роздруківки, останнє калібрування приладу було 22.11.2018 року, а має проводитись кожні 6 місяців, при цьому дата огляду 23.09.2019 року, та таким чином результати виміру не можуть бути прийняті до уваги.
Крім цього, ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №059193 не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він складений працівниками поліції до проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager. Також у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення відсутні ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , оскільки він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, і хоча за чотири години до огляду він вжив одну пляшку пива, ємністю 0,5 л, але на момент огляду він був повністю тверезий.
Також вказує на те, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення грубо порушувалася Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки його навіть не відсторонили від керування транспортним засобом, а лише змусили написати розписку про те, що він зобов'язується не керувати транспортним засобом. Ще одним порушенням Інструкції працівниками поліції є те, що, хоча він з результатами тесту не погодився, йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичній установі, а навпаки, на його прохання, працівники поліції йому відмовили в цьому, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП, яке тягне недійсність всієї процедури.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що про існування постанови у справі він дізнався 21.01.2020 року, але її копія, в порушення вимог ст. 285 КУпАП, не була направлена на його адресу, і на момент подачі ним апеляційної скарги повний текст постанови відсутній, тому він подав до апеляційного суду попередню апеляційну скаргу відразу, як дізнався про існування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 12.12.2019 року, та, не чекаючи повного тексту рішення, вирішив оскаржити його.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Будучи повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, а направив до суду клопотання про проведення розгляду справи у його відсутність, а тому, враховуючи, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, свідками та й самим ОСОБА_1 , який вказав, що згоден з викладеними в протоколі обставинами та зобов'язався транспортним засобом не користуватися; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, за результатами огляду на стан сп'яніння у ОСОБА_1 було виявлено 0, 75 ‰ алкоголю; роздруківці тестування на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», яка підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, з показником вмісту алкоголю 0,75 ‰, та містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами тестування, а також поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили факт проходження ОСОБА_1 в їх присутності огляду на стан сп'яніння з використанням приладу Drager, який за результатами такого мав показник 0, 75 ‰.
При цьому і в самій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюється факт вживання алкогольних напоїв, а саме пива, ємністю 0,5 л, за чотири години до проходження огляду на стан сп'яніння, але він стверджує, що на момент проведення огляду був тверезий, що в повній мірі спростовується вищеприведеними доказами.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що прилад Drager, на якому проводився огляд, не пройшов калібрування, адже, згідно чеку-роздруківки, останнє калібрування приладу було 22.11.2018 року, а має проводитись кожні 6 місяців, при цьому дата огляду 23.09.2019 року, та таким чином результати виміру не можуть бути прийняті до уваги, то апеляційний суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 вказаного закону встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України не встановлено вимог щодо обов'язкового проведення калібрування законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, а таке може здійснюватися в добровільному порядку ( ст. 27 Закону).
При цьому міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747 і становить 1 рік.
З долученого до матеріалів справи роздрукованого на паперовому носії результату тестування ОСОБА_1 на алкоголь, проведеного 23.09.2019 року з використанням газоаналізатора «Alkotest 6820», заводський № ARLN-0173, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 22.11.2018 року, а відтак, на дату вчинення адміністративного правопорушення використання цього засобу вимірювальної техніки відповідає вимогам законодавства і підстави для визнання його результатів недійсними відсутні.
Що ж стосується доводів апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено до проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 через наявність розбіжностей в часі стосовно часу складання протоколу про адміністративне правопорушення - о 9 год. 30 хв. та часу проведення огляду у роздруківці на паперовому носії результату тестування ОСОБА_1 на алкоголь, з використанням газоаналізатора «Alkotest 6820» - о 9 год. 35 хв., то з урахуванням того, що протокол про адміністративне правопорушення складено за результатами саме тестування на газоаналізаторі «Alkotest 6820», невідповідність у 5 хвилин між часом складання протоколу про адміністративне правопорушення та часом проведення огляду на стан сп'яніння суд вважає опискою, що не може впливати на обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки сам факт вчинення правопорушення був, відповідний огляд на виявлення ознак сп'яніння проводився, що самим правопорушником не оспорюється.
Також не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано належних ознак сп'яніння, оскільки суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, викладена в протоколі з огляду на диспозицію цієї правової норми.
Що стосується тверджень ОСОБА_4 про порушення інспекторами поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння внаслідок того, що він, не погодившись з результатами огляду на приладі «Драгер», просив пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, але працівники поліції йому в цьому відмовили, то вони не відповідають дійсностіта спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , написаними ним власноручно у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що він з обставинами, викладеними у протоколі, згоден.
При цьому, ніщо не заважало ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення у графі пояснень вказати про свою незгоду з результатами огляду на приладі «Драгер» та про порушення інспекторами поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння, однак, ОСОБА_1 будь-якої незгоди з виявленими результатами не висловлював, як і намір пройти такий огляд в медичному закладі, що свідчить про відсутність таких порушень з боку поліцейських при складанні протоколу.
На безпідставність таких тверджень ОСОБА_1 про наявність у нього бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі у зв'язку із незгодою з показниками приладу «Драгер» вказує і те, що під час апеляційного розгляду жодних доказів того, що ОСОБА_1 , після складання відносно нього протоколу, звертався у відповідні медичні заклади для проходження огляду на стан сп'яніння з метою спростування показників приладу «Драгер», виявлених у нього під час огляду на стан алкогольного сп'яніння, не надано.
Крім того, долучена до протоколу про адміністративне правопорушення роздруківка тестування на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», яка підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, з показником вмісту алкоголю 0,75 ‰, містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами тестування.
При цьому, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в роздруківці ОСОБА_1 не вказав про свою незгоду з результатами його перевірки на стан сп'яніння із застосуванням приладу "Драгер", як не свідчить про протилежне і відсутність його підпису у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, і тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не погодився з результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного з використанням приладу "Драгер", та відповідно і підстав для його направлення для огляду до закладів охорони здоров'я на підставі ч. 3 ст. 266 КУпАПу інспектора поліції не було.
А відтак, протилежні доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , про проведення такого огляду з порушенням вимог Закону, не заслуговують на увагу та розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що поліцейські не відсторонили його від керування транспортним засобом, оскільки вони відібрали у останнього в його поясненнях у протоколі зобов'язання не керувати транспортним засобом, що є однією із форм відсторонення від керування транспортним засобом.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.