Справа № 680/135/20
Провадження № 22-ц/4820/1144/20
01 липня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2020 року (суддя Яцина О.І.) за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - банк, АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 30.06.2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 надав згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте, ОСОБА_1 не виконав обов'язків за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 26.11.2019 року має заборгованість в сумі 168990,74 грн., з яких 2572,70 грн. - заборгованість за кредитом, 163377,20 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3040,84 грн. - заборгованість за пенею.
Позивач зазначив, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в сумі 135747,12 грн., яка складається з наступного: 2572,70 грн. заборгованість за кредитом та 133174,42 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 30.06.2011 по 02.05.2019 року.
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.06.2011 року станом на 26.11.2019 в розмірі 2572,70 грн., в решті позову відмовлено. Вирішено питання по судовому збору.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню фактично отримані та неповернуті відповідачем кошти у розмірі 2572,70 грн.. Оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені останнім у стандартній формі. Вступаючи у правовідносини, сторони визначили, що вказана анкета-заява, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Пам'ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Названі документи, а також підписана відповідачем анкета-заява, містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому, відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими позивачем умовами банківських послуг. Отже, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку не визначає відсутності договірних відносин сторін. Відповідач, підписуючи анкету-заяву та користуючись коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.До того ж, відмовляючи у стягненні відсотків, суд допустив порушення принципу платності кредитного договору, внаслідок чого банку та усім споживачам банківських послуг спричинено істотну шкоди.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2572,70 грн. заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а отже в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Судом встановлено, що 30 червня 2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна».
Цей договір був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 та представником банку заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджується з ними. Також ОСОБА_1 зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.
Всього ОСОБА_1 одержав та не повернув позивачеві 2572,70 грн. кредитних коштів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Із норм ст.547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовувало свій позов у частині стягнення відсотків тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду першої інстанції: розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 26.11.2019 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 30.06.2011 року, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30.06.2011 року, станом на 26.11.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 168990,74 грн., з яких 2572,70 грн. - заборгованість за кредитом, 163377,20 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3040,84 грн. - заборгованість за пенею. Разом з тим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в сумі 135747,12 грн., яка складається з 2572,70 грн. заборгованості за кредитом та 133174,42 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 30.06.2011 по 02.05.2019 року.
Підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 30.06.2011 року не містить процентної ставки за надані кредитні кошти, також відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання та їх розміру. (а.с.7).
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.8, 13-36), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови.
Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 30.06.2011 року.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов і правила надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунок заборгованості (а.с.9-12) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений.
Посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів є безпідставними.
Укладеним сторонами договором не встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами. Натомість, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин, у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч.1 ст.1048 ЦК України.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Т.О. Янчук
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко