Справа № 670/94/20
Провадження № 22-ц/4820/1132/20
01 липня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року (суддя Волкова О.М.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.03.2012 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 27 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
В порушення умов кредитного договору відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим станом на 12.12.2019 він має заборгованість по кредиту у розмірі 48 592,06 грн., яка складається із:
-32 398,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-5442,88 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
-7960,96 грн. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
-500 грн. - штраф (фіксована частина);
2290,10 грн. - штраф (процентна складова).
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.03.2012 у розмірі 48 592,06 грн. та судові витрати.
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.03.2012, яка утворилась за станом на 12.12.2019 року, у розмірі 32398,12 грн. та судовий збір в сумі 1401,40 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог, постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до нього відмовити повністю.
Вважає, що при постановленні вказаного рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надав до суду письмову заяву, в якій позов визнав частково, лише суму заборгованості за тілом кредиту, проте, як зазначає апелянт, матеріали справи не містять заяви від нього, яка б містила інформацію про те, що він повністю або частково визнав позов.
Крім того, скаржник вважає, що між сторонами у даній справі не укладено кредитний договір, оскільки позивач та відповідач не дійшли згоди з усіх істотних умов даного договору, що достовірно встановлено судом першої інстанції.
Також за доводами апеляційної скарги суд першої інстанції допустив визнання факту заборгованості по тілу кредиту в розмірі 32 398,12 грн., яка нібито утворилась у ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», встановленим, що суперечить його ж висновку про те, що розрахунок заборгованості, наданий Банком, не вказує на розмір не виконаного зобов'язання та є неналежним доказом.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вважає, що висновок суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 398,12 грн. повністю відповідає нормам права та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 23.03.2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 39).
У заяві зазначено, що відповідач згідний із тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Згідно з наданим Банком розрахунком, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 станом на 12.12.2019 допустив заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 48 592,06 грн.: 32 398,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5442,88 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 7960,96 грн. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2290,10 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 38).
У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також пеню і штрафи за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею та штрафами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.03.2012, Банк посилався на непідписані відповідачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який додано до позовної заяви, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua (а. с. 40-57).
Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Частково задовольняючи позов, суд врахував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, та дійшов висновку, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто 32 398,12 грн.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Так, відповідно до відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В даному випадку, оскільки умови договору приєднання розроблялись банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Посилання апелянта, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надав до суду письмову заяву, в якій позов визнав частково, лише суму заборгованості за тілом кредиту, проте, як зазначає апелянт, матеріали справи не містять заяви від нього, яка б містила інформацію про те, що він повністю або частково визнав позов, є безпідставними. В матеріалах справи (а. с. 82) міститься заява відповідача від 31.03.2020 року, у якій відповідач позов визнає частково, лише тіло кредиту.
Твердження ОСОБА_1 , що між сторонами у даній справі не укладено кредитний договір, оскільки позивач та відповідач не дійшли згоди з усіх істотних умов даного договору, що достовірно встановлено судом першої інстанції, є необґрунтованим та не може бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині, про стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредиту. Оскільки сторонами не було погоджено розміру відсотків та пені, як істотних умов договору, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині, та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту. Крім того, у даній справі предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не визнання кредитного договору недійсним чи нікчемним.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції допустив визнання факту заборгованості по тілу кредиту в розмірі 32 398,12 грн. встановленим, що суперечить його ж висновку про те, що розрахунок заборгованості, наданий Банком, не вказує на розмір не виконаного зобов'язання та є неналежним доказом. У рішенні зазначено про неналежність такого доказу як розрахунок заборгованості в рамках відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, пені та штрафів.
Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 1 липня 2020 року.
Судді А.В. Купельський
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко