Справа № 687/1502/18
Провадження № 22-ц/4820/1077/20
30 червня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МігалАвто» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року (суддя Горобець Н.О.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МігалАвто» про відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 12 жовтня 2016 року, близько 08 години, на 271 км. + 125,8 м. автодороги «Житомир-Чернівці», поблизу с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «МігалАвто», рухаючись з боку м. Хмельницького в напрямку м. Кам'янця-Подільського, виїхав на зустрічну смугу руху та вчинив зіткнення задньої частини напівпричепу з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження та йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях, в зв'язку із отриманими травмами, нервовими переживаннями в зв'язку з втратою нормальних життєвих зв'язків. Також, внаслідок перенесеної травми, він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров'я.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «МігалАвто» на свою користь 100000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «МігалАвто» на користь ОСОБА_1 70000 грн. моральної шкоди. В решті частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ «МігалАвто» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що судом не були враховані висновки викладені у вироку Хмельницького Апеляційного суду від 18 листопада 2018 року, а саме не з'ясовано достатності доказів щодо працевлаштування ОСОБА_2 у даному ТОВ «МігалАвто».
Крім того, суд порушив процесуальні норми, які встановлені ЦПК України, щодо порядку збирання доказів та принцип диспозитивності і в порушення приписів ч. 4 ст. 12 Кодексу був не об'єктивним і упередженим при прийнятті оскаржуваного рішення.
Крім того, судом не вказано на підставі яких доказів ним було встановлено, що позивачу завдано моральну шкоду, тобто є неповнота судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
В силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України слідує, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, яка пов'язана з використанням транспортних засобів.
Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Із положень ч. 1 ст. 1190 ЦК України слідує, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Частиною 1 статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 6 і 8 постанови від 1 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах другій, п'ятій статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2016 року, близько 08 години, на 271 км. + 125,8 м. автодороги «Житомир-Чернівці», поблизу с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», іноземний р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Krone» моделі «SDR 27», іноземний р.н. НОМЕР_2 , рухаючись з боку м. Хмельницького в напрямку м. Кам'янця-Подільського, виїхав на зустрічну смугу руху та вчинив зіткнення задньої частини напівпричепу з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався з боку м. Кам'янця-Подільського в напрямку м. Хмельницького.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 727 від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеня, субарахноїдального крововиливу (крововиливу в м'які мозкові оболонки головного мозку), перелому лобкової кістки зліва в ділянці лобкового симфізу, переломів обох здухвинних кісток, перелому лівої сідничної кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що привели до тривалого розладу здоров'я (а. с. 104-106).
Протягом 12-21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 в зв'язку з травмою отримаю в дорожньо-транспортній пригоді перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені Кам'янець-Подільської міської лікарні № 1 (а. с. 5).
Згідно із заключенням ЛКК Кам'янець-Подільської міської дитячої поліклініки від 24 жовтня 2016 року та від 16 січня 2017 року ОСОБА_1 в зв'язку з довготривалим ліжковим режимом, амбулаторним лікуванням та реабілітацією, потребує індивідуального навчання на 3 місяці, у зв'язку з довготривалим реабілітаційним періодом, больовим синдромом при статичних і динамічних загрузках, потребує продовження індивідуального навчання до кінця 2016-2017 навчального року (а. с. 6).
За фактом ДТП слідчим управлінням ГУНП в Хмельницькій області проводилось досудове розслідування, провадження № 12016240000000169 від 12 жовтня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, в ході якого позивача було визнано потерпілим.
Вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі (а. с. 11-17). Вироком Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2018 року вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2017 року в частині призначення покарання скасовано, ОСОБА_2 призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки (справа № 676/603/17) (а. с. 18-33).
ОСОБА_2 на момент ДТП 12 жовтня 2016 року, перебував у трудових відносинах з ТОВ «МігалАвто» на посаді водія, що вбачається з довідки ТОВ «МігалАвто» № 26/2016 від 13 жовтня 2016 (а. с. 103).
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що винними діями водія ТОВ «МігалАвто» ОСОБА_2 позивачу, який на момент ДТП був неповнолітнім, завдано моральну шкоду, яка виразилася як у фізичному болю та стражданнях, внаслідок ушкодженням здоров'я, так і у душевних стражданнях і психічних переживаннях через ДТП, порушення звичного образу життя.
Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості та справедливості, суд визначив, що позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 70000 грн.
Оскільки, вимоги про стягнення моральної шкоди були заявлені позивачем до водія та товариства, враховуючи, що судом було встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП 12 жовтня 2016 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «МігалАвто», керуючись ст. 1172 ЦК України, суд вважав правомірним стягнення моральної шкоди саме з підприємства.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Cуд першої інстанції, установивши, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ «МігалАвто» і визнаний винним у вчинені ДТП, зробив обґрунтований висновок, що саме на ТОВ «МігалАвто» покладається обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачеві.
Посилання апелянта, що судом не були враховані висновки викладені у вироку Хмельницького Апеляційного суду від 18 листопада 2018 року, щодо відсутності достатніх доказів щодо працевлаштування ОСОБА_2 у даному ТОВ «МігалАвто» є необґрунтованими. Належних і допустимих доказів на підтвердження своїх аргументів суду першої інстанції відповідач не надав. Між тим, в судовому засідані підтвердив, що ТОВ «МігалАвто» на підставі договору найму користується автомобілем «DAF FT XF 105.460» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Krone SDR 27» та є його володільцем. Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції також не спростовуються.
Також є безпідставними посилання апелянта, що суд порушив процесуальні норми, які встановлені ЦПК України, щодо порядку збирання доказів та принципу диспозитивності, був не об'єктивним і упередженим при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки вироком Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2018 року скасовано вирок Чемеровецького районного суду від 22 грудня 2017 року в частині вирішення цивільних позовів та ухвалено призначити новий розгляд цивільних позовів в тому числі ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства.
На думку Хмельницького апеляційного суду порушень норм ЦПК суд першої інстанції не допустив.
Посилання апелянта, що судом не вказано на підставі яких доказів ним було встановлено, що позивачу завдано моральну шкоду є необґрунтованими.
Розмір матеріальної шкоди, встановлений судом першої інстанції, доводами апеляційної скарги не спростований.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зазначені обставини судом встановлені.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Зазначених вимог позивач дотримався.
Задовольняючи частково позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування завданої моральної шкоди у 70000 грн. потерпілому, зважаючи на кримінальний характер правопорушення, глибину та тривалість його душевних страждань, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовими рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МігалАвто» залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 30 червня 2020 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк