Справа № 607/826/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/644/20 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія - 301030200
25 червня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Гірський Б.О.
Суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,
за участю секретаря - Панькевич Т.І.
та учасників цивільного процесу: представника позивача та представника АТ "Альфа-Банк"
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/826/20 за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Альфа-Банк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича, акціонерного товариства "Альфа-Банк" про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру, постановлену суддею Ромазан В.В., -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21.03.2008 року між ним та АКБСР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") було укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кошти у розмірі 42 500 доларів США з кінцевим терміном повернення до 10.03.2033 року та сплатою 12,5 % річних.
Для забезпечення виконання кредитного договору було укладено іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
18.12.2019 р. АТ "Альфа-Банк" зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру, на підставі іпотечного договору від 21.03.2008 року.
17.01.2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ "Альфа-Банк" до завершення розгляду справи у суді відчужувати третім особам квартиру АДРЕСА_1 , а також просив заборонити АТ "Альфа-Банк" до завершення розгляду справи у суді здійснювати будь-які дії, пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у вказаній квартирі осіб.
В обґрунтування заяви вказував на необхідність забезпечення позову у зв'язку з тим, що право власності на квартиру банком набуто протиправно та вона може бути відчужена на користь третіх осіб, що значно затруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено АТ «Альфа Банк» (03150, м. Київ вул. В.Васильківська, 100. код ЄДРПОУ 23494714) до завершення розгляду справи по суті, відчужувати третім особам квартиру АДРЕСА_1 , а також заборонено АТ «Альфа Банк» (03150, м. Київ вул. В.Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714), до завершення розгляду справи у суді, здійснювати будь-які дії пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 , осіб.
Для організації виконання копію ухвали направлено у Відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (м. Тернопіль вул. Острозького, 14), Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (вул. Шевченка,1 м. Тернопіль), АТ «Альфа Банк» (03150, м. Київ вул. В.Васильківська, 100).
Не погоджуючись з ухвалою суду, АТ «Альфа-Банк», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не з'ясував обставин, які мають значення для справи, застосував заходи забезпечення позову, які не можна визнати співмірними заявленим позовним вимогам, не зазначив грунтовних мотивів на обгрунтування зробленого судом припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не врахував інтересів банку як кредитора, а також не перевірив чи вживаються кредитором дії, спрямовані на відчуження предмету іпотеки.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Аналогічні правові висновки містяться у постановах ВС від 03.07.2019 року у справі №127/220/19; від 19.06.2019 року у справі №201/12570/18.
Жодних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та будь-яких об'єктивних сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду заявником не наведено.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що на підставі рішення державного реєстратора згідно умов укладеного іпотечного договору, право власності на вказану квартиру перейшло до АТ "Альфа-Банк", який на даний час є її правомірним власником та має право розпоряджатись цим майном.
Вважає, що заборона вчиняти дії з відчуження квартири третім особам є свідченням того, що відбувається зловживання процесуальними правами позивача задля позбавлення кредитора можливості в майбутньому захистити своє законне майнове право, а заборона здійснювати будь-які дії пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі осіб виходить за межі предмету спору та пред'явлених вимог.
Крім того, зазначає, що доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позовних вимог судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №717/913/19.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що застосований судом спосіб забезпечення позову є правомірним з огляду на обставини справи і не обмежує прав відповідача.
Вважає, що банк зареєстрував за собою право власності на його квартиру всупереч вимогам чинного законодавства, що є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк».
Незастосування судом забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерумого майна, а саме квартири, створить додаткові труднощі для позивача, як менш захищеної в правовому полі сторони, які можуть виникнути при відчуженні відповідачем його квартири третім особам. При цьому, у разі відчуження квартири третім особам, витребувати її з чужого володіння від добросовісного набувача буде неможливо, чим буде заподіяно позивачу шкоди у великих розмірах.
Звертає увагу на те, що вказана квартира є його єдиним житлом, а втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (Європейський суд з прав людини, KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v.UKRAINE, №30856/03, параграф 41, від 02 грудня 2010 року).
Вважає, що у постановах Верховного Суду, на які посилається АТ "Альфа-Банк", викладено зовсім інші обставини справ, які не відповідають обставинам цієї справи, а тому такі правові позиції не можуть бути застосовані судом при розгляді даної апеляційної скарги.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача АТ "Альфа-Банк" підтримав апеляційну скаргу, мотивуючи, що позивачем не було доведено і судом не встановлено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала вказаним вимогам в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") було укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кошти у розмірі 42 500 доларів США з кінцевим терміном повернення до 10.03.2033 року та сплатою 12,5 % річних.
Для забезпечення виконання кредитного договору 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №195753728, державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С.В. проведено державну реєстрацію за АТ "Альфа-Банк" права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору від 21.03.2008 року.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (п.2 ч.1, ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 в частині забезпечення позову шляхом заборони АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерумого майна, а саме квартири, суд першої інстанції вірно виходив з того, що саме таке забезпечення є необхідним, оскільки відчуження квартири, в якій проживає позивач, створить додаткові труднощі для нього, як менш захищеної в правовому полі сторони, які можуть виникнути при відчуженні відповідачем його квартири третім особам.
Однак, забороняючи АТ "Альфа-Банк" здійснювати будь-які дії пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 осіб, суд першої інстанції не врахував, що вказані вимоги не стосуються предмету спору та не відповідають характеру спірних правовідносин.
Так, порушуючи питання забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії, пов'язані з користуванням спірною квартирою, позивач, по суті, заявляє окремі позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом, які можуть виникнути в майбутньому.
Незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб жодним чином не впливає на можливість виконання можливого рішення суду про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ "Альфа-Банк".
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом заборони АТ "Альфа-Банк" до завершення розгляду справи у суді здійснювати будь-які дії, пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі осіб підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у забезпеченні позову.
Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, покласти на сторони в межах сум ними понесених.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2020 року в частині забезпечення позову шляхом заборони АТ "Альфа-Банк" до завершення розгляду справи у суді здійснювати будь-які дії, пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 осіб скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову шляхом заборони АТ "Альфа-Банк" до завершення розгляду справи у суді здійснювати будь-які дії, пов'язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 осіб.
В решті ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2020 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 липня 2020 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Бершадська Г.В.
Ходоровський М.В.