Справа № 607/3299/20Головуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В.
Провадження № 33/817/178/20 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
30 червня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2020 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює ТОВ «Поліфарб Україна», проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 420, 40 гривень судового збору.
Згідно даної постанови, громадянин ОСОБА_1 15 лютого 2020 року о 23 год. 34 хв., рухаючись в м. Тернополі по вул. Будного, керував автомобілем ЗАЗ 110307 номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alсotest 7510» №ARLM-0278 (повірка дійсна до 20 березня 2020 року) та огляду в КНПТОМЦСНЗТОР водій категорично відмовився в присутності двох свідків. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Вказані вимоги мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в контексті положень ст.251 КУпАП, які б свідчили про наявність підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу згідно з приписами ст.35 Закону України "Про Національну поліцію".
Так, із відеозапису реєстратора неможливо встановити марку автомобіля, номерний знак, водія та інші ознаки щоб ідентифікувати автомобіль або ж водія.
З пояснень свідків також вбачається, що не бачили факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та порушення ним ПДР, про це їм стало відомо лише з пояснень працівників поліції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у постанові.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 №312494 від 15 лютого 2020 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння у медичному закладі.
Зазначені обставини доводяться даними, відображеними на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції.
Твердження апелянта про безпідставність зупинки його автомобіля працівниками поліції суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно даних відображених на вказаному відео вбачається, що ОСОБА_1 , на місці зупинки його транспортного засобу не заперечував факту керування ним автомобілем та не висловлював заперечень з приводу порушення ним перед цим правил дорожнього руху при виїзді з автозаправної станції.
За вказане порушення щодо ОСОБА_1 працівником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2114466 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Отже, не встановлено безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..
Також не може бути підставою визнання недопустимим доказом інформація, зафіксована відеореєстратором з автомобіля патрульної поліції з підстав невідповідності відображення на ній дати та часу, оскільки дана обставина є технічною помилкою відеокамери. При цьому апелянт ОСОБА_1 не заперечував сам факт, що подія мала місце 15.02.2020 року, а не 01.01.2016 року, як відображено на відеореєстраторі. Крім того, нагрудними камерами працівників поліції зафіксовані події, які є продовженням того відео з відеореєстратора де зафіксована дата 15.02.2020 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, місця роботи, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов'язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя