Справа № 595/420/20Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.
Провадження № 33/817/239/20 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.173-4 КУпАП
01 липня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю:
представника потерпілої - Рекуша О.Р .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року,-
Цією постановою провадження в справі відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який працює вчителем Переволоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, до адміністративної відповідальності не притягався,
про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно даної постанови, 20 лютого 2020 року, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_4 в приміщенні класу Переволоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів під час проведення уроку біології вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП, а саме «Булінг» відносно учениці 8-го класу ОСОБА_2 , що виражається у психологічному тиску на ученицю, а саме заставив її сидіти на кріслі з мокрою тряпкою на протязі 45 хвилин уроку.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить вказану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_4 через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Наголошує на тому, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП підтверджується доказами наявними у матеріалах справи та поясненнями свідків.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, ОСОБА_4 , який вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, прихожу до наступних висновків.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом першої інстанції і детально викладені у постанові.
У відповідності до частини 1 статті 173-4 КУпАП передбачена відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3-1 ст.1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Зокрема з протоколу серії АПР18 №546035 від 27.02.2020 року та письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_7 вбачається, що дії ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 не мали систематичного характеру.
Про відсутність систематичного характеру дій ОСОБА_4 підтвердив також представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який пояснив, що даний випадок був одиничним.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подія була лише 20 лютого 2020 року, що свідчить про відсутуність системності цькування або знущання, яке визначається поняттям «булінг».
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП. Доводи апелянта, викладені у скарзі не впливають на правильність встановлених судом обставин у справі та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року щодо ОСОБА_4 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя