Справа № 607/9412/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/190/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
30 червня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12019210000000344 від 06 листопада 2019 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, на утриманні має двоє дітей віком 5 та 16 років, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 год. 59 хв. 05 серпня 2020 року.
Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 630 600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) грн. (300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454 ; призначення платежу застава за « ОСОБА_7 » у кримінальному провадженні №12019210000000344 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2020 року).
У випадку внесення застави, покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати до відповідних органів державної влади на зберігання закордонний паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон; утриматись від спілкування із свідками, потерпілими у даному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Як слідує з матеріалів провадження, групою слідчих відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12019210000000344 від 06 листопада 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з лютого до липня 2018 року, за попередньою змовою група осіб, умисно, із корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, перебуваючи в м. Тернополі, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 27 500 доларів США, чим спричинили останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Крім того, 02.12.2019 року, за попередньою змовою група осіб, умисно, із корисливих мотивів, під приводом утилізації відходів та отримання позики, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 9200 гривень, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Також, 07.12.2019 року, за попередньою змовою група осіб, умисно, із корисливих мотивів, під приводом отримання позики, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_13 в сумі 3500 гривень, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
В період часу із 2017 по 2019 рік, за попередньою змовою група осіб, умисно, із корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою директора ПП «Катруб» ОСОБА_14 , під приводом позики заволоділи його грошима в сумі 430 000 гривень та під приводом укладення договору оренди заволоділи його автомобілем марки Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , чим спричинили останньому матеріальну шкоду на загальну суму 616 000 гривень.
Крім того, в період часу із 13.02.2019 по 20.02.2019, за попередньою змовою група осіб, умисно, із корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_15 , під приводом позики заволоділи його грошима в сумі 158 000 гривень, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_7 , якому 09 червня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст.190, ч.4 ст. 190 КК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 зазначає, що визначені вартості завданих потерпілим збитків не відповідають дійсності, а тому кваліфікація дій його підзахисного є неправильною.
Стверджує, що всі кошти були отримані підозрюваним ОСОБА_7 від потерпілих в борг і умислу на їх заволодіння у нього не було.
Вказує, що слідчим суддею не було обґрунтовано в чому саме полягають ризики передбачені ст.177 КПК України, а лише формально описані ризики з посиланням на припущення.
Вважає, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Просить скасувати оскаржувану ним ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за адресою його місця проживання по АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання підозрюваного або зменшили розмір застави; прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Виходячи з положень ч.1 ст.199 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, суд повинен враховувати, що відповідно до ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в матеріалах клопотання відносно ОСОБА_7 наявні докази того, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими судом першої інстанції доказами.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість пред'явленої підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження дає колегії суддів підстави для висновку, що на даній стадії кримінального провадження, при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, який обрав підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою .
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вірно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.196 КПК України правильно ухвалив рішення про задоволення клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відносно ОСОБА_7 .
При обранні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду клопотання слідчий суддя перевірив наявність достатніх підстав того, що ризики, на які вказує слідчий, існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Твердження сторони захисту, що слідчим суддею формально описано ризики з посиланням на норми законодавства, колегія суддів вважає надуманими та необґрунтованими.
Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_7 ніде не працює, не отримує офіційних доходів і усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Такі висновку суду першої інстанції повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, мотиви наведені в ухвалі слідчого судді щодо тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним у вчиненні злочину, як одну з підстав обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду першої інстанції про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також узгоджується з вимогами ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_7 на потерпіли, свідків та іншого підозрюваного уданому кримінальному упровадженні, оскільки йому відомі їх фактичне місце проживання та номера мобільних телефонів.
Таким чином, судом встановлено і це підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.
При цьому, слідчим суддею також застосовано положення ч.3 ст.183 КПК України та визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, а також дотримано вимоги ст.194 КПК України щодо визначення обов'язків, які будуть покладені на ОСОБА_7 у разі внесення застави.
Підстав для зменшення розміру застави, визначеної судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу, про що ставить питання адвокат ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає, оскільки матеріали кримінального провадження підтверджують наявність обставин, які дають підстави обрати підозрюваному заставу в розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання даного виду запобіжного заходу.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2020 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставить питання в апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 404, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.