Справа № 609/153/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/200/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.119 КК України
24 червня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5 ,
особи, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння- ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
законного представника
неповнолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9
секретаря судового засідання - ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду 24 червня 2020 р. кримінальне провадження за апеляційною скаргою начальника відділу прокуратури Тернопільської обл. М. Чудопалової на ухвалу Шумського районного суду Тернопільської обл. від 04 травня 2020 р., якою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ланівці Тернопільської обл., проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,
кримінальна справа в межах кримінального провадження № 12019210000000286 від 10.08.19 за обвинуваченням останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, закрита.
Неповнолітній ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 119 КК України із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд законного представника - матері - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , за її згодою терміном на один рік.
Роз”яснено неповнолітньому ОСОБА_6 , що у разі ухилення від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Не погодившись з ухвалою суду, прокурор ОСОБА_11 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У своїй апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, вважає ухвалу такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме у зв'язку з неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту.
Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції до неповнолітнього ОСОБА_12 застосовано примусовий захід виховного характеру терміном на один рік, чим порушено вимоги ст. 105 КК України та п. 12 ч. 1 ст. 3 КПК України щодо дитини у віці до 18 років.
Аналогічна позиція викладена у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 2 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.
Так, строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення неповнолітнього обвинуваченого та його захисника, а також законного представника, які не заперечили щодо вимог, наведених прокурором у апеляційній скарзі, та просили залишити ухвалу суду в силі як обґрунтовану і законну, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, перевіривши матеріали клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, зазначених вимог закону суддею дотримано не було.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
З наведеною нормою закону погоджується і Пленум ВСУ, у п. 6 Постанови № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 якого зазначено, що «..Суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред'являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов'язаний їх дотримувати» .
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції - судом до неповнолітнього ОСОБА_6 застосовано примусовий захід виховного характеру, передбачений п. 3 ч. 2 ст.105 КК України, терміном на один рік, однак встановлений він всупереч вимогам ст. 105 КК України та п. 12 ч. 1 ст. 3 КПК України щодо дитини у віці до 18 років, позиції ВСУ, яка викладена у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 2 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.
Так, строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Наведена обставина перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою зміну судового рішення.
Допущене порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для зміни ухвали щодо тривалості примусового заходу виховного характеру.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Діючим КПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції, й ст. 413 КПК України містить перелік підстав для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції ї через порушення кримінального процесуального закону. Беручи до уваги викладене та виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п. п. 15, 16 ч.1 ст.7 КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала Шумського районного суду Тернопільської обл. від 04 травня 2020 р., ухвалена стосовно ОСОБА_6 , підлягає зміні в частині терміну застосування до нього примусових заходів виховного характеру, а апеляційна скарга прокурора - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 409, 412, 413 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Шумського районного суду Тернопільської обл. від 04 травня 2020 р. щодо неповнолітнього ОСОБА_6 змінити, застосувавши до нього примусовий захід виховного характеру - передачу його під нагляд законного представника - матері - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 за її згодою до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді