Справа № 463/3350/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/588/20 Доповідач: ОСОБА_2
24 червня 2020 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
секретарів судових засідань - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2020 року, по матеріалах кримінального провадження № 42020030000000042 внесеного в ЄРДР 18.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна - грошових коштів,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
апелянта - ОСОБА_6 ,
представника - адвоката ОСОБА_8 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.04.2020 задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу СУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність на Волинську область, прокуратури Волинської області ОСОБА_7 про арешт майна.
Своє рішення, про накладення арешту на майно вилучене 14.04.2020, під час проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, грошові кошти у національні та іноземній валюті: 2000 доларів США (20 купюр номіналом 100 доларів США); 20100 гривень (201 купюра номіналом 100 гривень); 1400 гривень (7 купюр номіналом 200 гривень); 8500 гривень (17 купюр номіналом 500 гривень), слідчий суддя, з врахуванням вимог ст.ст. 167, 170 КПК України, мотивував тим, що дане майно має ознаки речових доказів у кримінальному провадженні та, з метою забезпечення їх збереженості, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
На вказану ухвалу подав апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який просить поновити строк апеляційного оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою зняти арешт з тимчасово вилученого майна - грошових коштів в сумі 2000 доларів США та 30 000 гривень.
Щодо строку апеляційного оскарження, то такий пропущений у зв'язку з тим, що у суді першої інстанції йому тривалий час не видавали копії ухвали, востаннє телефонував в суд 20.05.2020 та довідався що через брак коштів копія йому скерована не була. Тому вважає, що строк апеляційного оскарження ним пропущено з поважних причин.
Апелянт покликається, що вилучені у його кабінеті кошти йому не належать, а це гроші, які дав йому на зберігання ОСОБА_10 , який багато років являється фізичною особою - підприємцем і здійснює громадську діяльність в сфері торгівлі продуктами харчування. У поточному році мав намір розширити підприємницьку діяльність і з цією метою 23.01.2020 зняв у банку грошові кошти в сумі 12 424, 37 доларів США, частину з яких обміняв на гривні. Однак, через оголошений карантин в державі, він вимушений був тимчасово припинити діяльність, а зберігати на руках чи повертати назад у банк таку суму грошей побоявся, тому попросив його взяти кошти на зберігання, оформивши при цьому 28.02.2020, відповідну розписку. Коли у квітні 2020 року ОСОБА_11 довідався про його за затримання, то почав видзвонювати і цікавитися долею довірених на зберігання коштів. Про те, що ці кошти не його, а знайомого, повідомив слідчого, однак очікував копії ухвали суду.
Апелянт наголошу, що йому повідомили про те, що вилучені кошти визнані речовими доказами, як зазначено в ухвалі слідчого судді від 16.04.2020, однак у протоколі обшуку його службового кабінету було зазначено, що виявлені кошти вилучені та перебуватимуть при матеріалах справи до встановлення їх походження та власника.
Апелянт наголошує, що вилучені кошти не мають відношення до кримінального провадження, порушеного відносно нього, є приватною власністю ОСОБА_10 , а тому не можуть являтися речовими доказами у справі. Слідчим не доведено правової підстави для накладення арешту на дані кошти. Такі дії суперечать чинному законодавству України, Конституції України та практиці зазначеної у рішеннях Європейського суду з прав людини і Конвенції.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_6 та його захисника, які просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу, міркування прокурора про залишення ухвали суду першої інстанції без зміни, а апеляційної скарги - без задоволення, перевіривши матеріали клопотання та кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Також, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт майна може бути накладений у встановленому цим Кодексом на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів..
Згідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням кримінального провадження повинні досягатися таким чином щоб до жодної особи не було застосовано необґрунтованого процесуального примусу (ст. 2 КПК України).
Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справі East West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справі Edwards проти Мальти від 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69).
При винесенні ухвали судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього доказів в матеріалах кримінального провадження.
Як з'ясовано в суді першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020030000000042 від 18.03.2020, а саме грошових коштів, вилучених під час проведення обшуку 14.04.2020 у службовому кабінеті
ОСОБА_6 ухвали слідчого судді вбачається, що у провадженні Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебуває кримінальне провадження № 42020030000000042 від 18.03.2020, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 з метою протиправного особистого збагачення, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, діючи за попередньою змовою із заступником начальника Загону з реагування на надзвичайні ситуації аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Волинській області ОСОБА_6 , став на шлях злочинної діяльності. Так, у ОСОБА_12 виник злочинний умисел на незаконне особисте збагачення і він, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , маючи умисел на власне незаконне збагачення, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, висунув ОСОБА_13 вимогу про необхідність надання неправомірної вигоди у вигляді дизельного палива в загальній кількості 1 000 літрів дизельного палива, що станом на 07.04.2020 згідно офіційних даних Міністерства фінансів України становило 23 940 гривень за погодження його підлеглим працівником ДСНС у Волинській області. Того ж дня близько 17:00 год., ОСОБА_13 , діючи за попередніми вказівками ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , прибув до Загону з реагування на надзвичайні ситуації аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС України у Волинській області (Волинська область, м. Луцьк, вул. Боженка, 34б) де до нього, ОСОБА_13 , під'їхала особа на ім'я « ОСОБА_14 » та повідомив, що він прибув за вказівкою ОСОБА_6 з метою отримання паливних скретч-карток на дизельне паливо. Діючи у відповідності до попередніх домовленостей із ОСОБА_12 та ОСОБА_6 передав невстановленій на даний час особі на ім'я « ОСОБА_14 » частину неправомірної вигоди у вигляді 10 (десяти) паливних скретч-карток по 20 літрів дизельного палива кожна загальним об'ємом 200 літрів, що станом на 07.04.2020 згідно офіційних даних Міністерства фінансів України становило 4788 гривень. 10.04.2020 близько 13:00 год. ОСОБА_13 , діючи за попередніми вказівками ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , прибув до Управління ДСНС України у Волинській області, що за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 6, де зустрівся із ОСОБА_6 та передав останньому частину неправомірної вигоди у вигляді 15 паливних скретч - карток по 20 літрів дизельного палива кожна загальним об'ємом 300 літрів, що станом на 10.04.2020 згідно офіційних даних Міністерства фінансів України становило 7167 гривень. 14.04.2020 близько 12.00 год., ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи у коридорному приміщенні Управління ДСНС України у Волинській області, за адресою : м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 6, одержав від ОСОБА_13 частину неправомірної вигоди у вигляді 50 паливних скретч - карток по 10 літрів дизельного палива кожна загальним об'ємом 500 літрів, що станом на 14.04.2020 згідно офіційних даних Міністерства фінансів України становило 11 880 гривень, а ОСОБА_6 разом із отриманою кількістю паливних скретч - карток зайшов в службовий кабінет ОСОБА_12 та передав їх йому, а ОСОБА_12 у свою чергу, діючи за попередньо розробленим із ОСОБА_6 злочинним планом передав останньому 20 паливних скретч - карток, 30 (тридцять) паливних скетч-карток помістив у шухляду свого робочого столу. 14.04.2020 о 12:28 год. ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Повідомлення про підозру складено 15.04.2020 та цього ж дня вручено ОСОБА_6 . На підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2020 року14.04.2020, проведено обшук у службовому кабінеті ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку виявлено та вилучено зазначені у клопотанні кошти, які мають ознаки речових доказів у справі, тому з метою їх збереження відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України слідчий просив накласти арешт на таке майно.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами кримінального провадження підтверджено достатність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для застосування заходу забезпечення у кримінальному провадженні у виді накладення арешту на майно, яке визнане речовим майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя, проаналізувавши наявні в матеріалах клопотання документи, підставно прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Правових підстав для скасування арешту на майно - грошові кошти, згідно вимог ст. 170 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Щодо покликань апелянта про те, що дані кошти не його, а знайомого ОСОБА_10 то це питання було предметом розгляду скарги ОСОБА_10 до суду першої інстанції. 05.06.2020 слідчим суддею було винесено ухвалу про відмову у задоволені скарги ОСОБА_10 про повернення коштів, вилучених у службовому кабінеті ОСОБА_6 , хоча ОСОБА_10 покликався, що ці кошти є його власністю. При цьому слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що дана скарга подана передчасно, оскільки по кримінальному провадженні проведені не всі необхідні слідчі дії і фактичного власника даних коштів, на даний час, не встановлено.
Колегія суддів не вбачає будь-якої невідповідності висновку суду першої інстанції нормам КПК України та фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2020 року, по матеріалах кримінального провадження № 42020030000000042 внесеного в ЄРДР 18.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна - грошових коштів - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: