30.06.2020 Справа №607/10146/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Надія Михайлівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , працює менеджером магазину «Люкс меблі», одружена, на утриманні двоє неповнолітніх дітей,
за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №712173 від 05 червня 2020 року, ОСОБА_1 не займається належним вихованням свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося в тому, що він 07 червня 2020 року близько 19 год., перебуваючи в громадському місці в парку «Національного Вдродження» у м. Тернополі, розпивав пиво «Тетерів», 1 літр, 8% об., чим порушив вимоги ст. 178 КУпАп, однак не досяг 16 років, до відповідальності притягується мати ОСОБА_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 , пояснивши, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, винною себе у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала. Пояснила, що про факт вживання алкогольних напоїв її сином ОСОБА_2 в парку їй нічого не відомо.
Для вирішення питання про те, чи було вчинено дане правопорушення, та чи винна ОСОБА_1 у його вчиненні, судом досліджено зібрані у справі докази.
Як убачається з рапорту працівника поліції від 05 червня 2020 року, 05 червня 2020 року о 01 год. 06 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що по АДРЕСА_2 Микулинецькій у м. Тернополі невідомі особи незаконно утримують 17-річного сина ОСОБА_4 в кар'єрному кооперативі, навпроти 306 гаража.
Як слідує з письмових пояснень ОСОБА_5 від 05 червня 2020 року, 05 червня 2020 року близько 00 год. вона здійснила дзвінок на лінію 102 у зв'язку з тим, що її син ОСОБА_6 подзвонив додому та повідомив, що його незаконно утримують в одному із гаражів гаражного кооперативу «Піщаний кар'єр».
З письмових пояснень ОСОБА_6 від 05 червня 2020 року вбачається, що 04 червня 2020 року близько 18 год. він зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вони пішли до магазину та попросили прохожого купити їм пиво «Тетерів», 1 літр, 8%. Після цього вони пішли гуляти в парк «Національного Відродження» у м. Тернополі, сіли на лавку та розпивали дане пиво.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_9 від 05 червня 2020 року, він зустрівся з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 біля свого будинку. 04 червня 2020 року близько 18 год. вони пішли гуляти по східному масиві, де він взяв алкоголь.
Як слідує з письмових пояснень ОСОБА_3 , 05 червня 2020 року о 01 год. 03 хв. до нього зателефонував його син та повідомив, що перебуває в гаражі ОСОБА_2 №335 в кооперативі «Піщаний кар'єр». Під час розмови син повідомив, що якщо за 15 хв. він не зателефонує - викликати працівників поліції. Він зателефонував на лінію 102, прибули працівники поліції та він поїхав з ними до вказаного гаража.
З письмової заяви ОСОБА_3 від 05 червня 2020 року вбачається, що він просить перевірку за його зверненням на лінію 102 про те, що його сина ОСОБА_6 незаконно утримують, не проводити.
Положеннями ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №712173 від 05 червня 2020 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона не займається належним вихованням свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося в тому, що він 07 червня 2020 року близько 19 год., перебуваючи в громадському місці в парку «Національного Вдродження» у м. Тернополі, розпивав пиво «Тетерів», 1 літр, 8% об., чим порушив вимоги ст. 178 КУпАп, однак не досяг 16 років, до відповідальності притягується мати ОСОБА_1 .
Положеннями ч. 1 ст. 178 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Достатніх доказів про те, що ОСОБА_2 04 червня 2020 року о 19 год. 00 хв. розпивав алкогольні напоїв на вулиці, у закритих спортивних спорудах, у сквері, парку, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, в матеріалах справи немає.
Копія пояснень ОСОБА_6 про те, що він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вживав пиво в парку «Національного відродження» не є переконливим доказом, що ОСОБА_2 також розпивав пиво у громадському місці.
Будь-які інші докази, які б підтверджували факт розпивання ОСОБА_11 пива у громадському місці, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки недоведеними є ознаки вчинення ОСОБА_11 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, то суд не може стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі, й закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, в рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що презумпція невинуватості насамперед є процесуальною гарантією у кримінальних справах, але сфера застосування цього принципу значно ширша: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Презумпція невинуватості є одним із аспектів справедливого судового розгляду.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без наявних інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені у ньому, не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинила вказане правопорушення.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 184, 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяН. М. Сташків