16.06.2020 Справа №607/28052/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Грицака Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 Т ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 03.12.2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25335,36 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 11.06.2019 р. ОСОБА_5 , виконуючи трудові обов'язки водія Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» керуючи транспортним засобом марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить відповідачу перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод для інших учасників руху, не врахувавши при цьому безпечного інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Chery SGR», д.н.н. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві приватної власності, внаслідок чого, належний йому автомобіль отримав значні механічні ушкодження. Вина ОСОБА_5 у вищезазначеному ДТП підтверджується постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 24.07.2019р. у справі №599/1443/19. Відповідач в силу ч.1 ст. 1172 ЦК України, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Цивільна відповідальність власників транспортних засобів відповідача була застрахована у ПАТ «СК «УСГ». Відповідно до Довідки АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.11.2019р., ПАТ «СК «УСГ» виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 18000,00грн. З метою визначення вартості матеріального збитку автомобіля марки «Chery SGR», д.н.н. НОМЕР_3 після ДТП, станом на час ДТП, яке мало місце 11.06.2019р. він звернувся до судового експерта ОСОБА_6 . Відповідно до Висновку №375/19 судового автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку автомобіля марки «Chery SGR», д.н.н. НОМЕР_2 після ДТП, станом на час ДТП, яке мало місце 11.06.2019р. становить 39771,84 грн., що є значно більшою сумою чим сума виплаченого йому страхового відшкодування. Відтак вважає, що відповідач у справі ТОВ «АВАКС ПРОФ» повинно відшкодувати йому розмір невідшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 21771,84 грн. (39771,84грн. - 18000,00грн.) = 21771,84 грн.
Крім того, вказує на те, що він поніс грошові витрати у зв'язку із надсиланням телеграм відповідачу та ОСОБА_5 про проведення автотоварознавчого дослідження на загальну суму 563,52 грн. (284,76грн. + 278,76 грн.) та оплатою послуг судового експерта в сумі 3000,00 грн.
На підставі наведеного просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 25335,36грн. з яких розмір невідшкодованої матеріальної шкоди - 21771, 84 грн, грошові витрати у зв'язку із надсиланням телеграм відповідачу та ОСОБА_5 про проведення автотоварознавчого дослідження - 563,52 грн. оплата послуг судового експерта - 3000,00 грн. Крім того просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за вказаним позовом.
24.12.2019 року представник відповідача ТОВ «АВАКС ПРОФ» подав суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з клопотанням проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2019 року постановлено: здійснювати розгляд цивільної справи № 607/28052/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» про стягнення матеріальної шкоди за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначити підготовче засідання по справі на 20 січня 2020 року на 15 год. 30 хв.
08.01.2020 року до суду надійшов Відзив представника відповідача ТОВ «АВАКС ПРОФ» з додатками на подану позову заяву, які приєднані до матеріалів даної цивільної справи. З доводів та суті відзиву на позов вбачається, що сторона відповідача не визнає у повному обсязі заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що ліміт відповідальності за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6516069 за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., що є достатньою сумою для покриття збитків Позивачу. Вважає, що саме страховик (страхова компанія) повинен відшкодовувати позивачу збитки, а не ТОВ «АВАКС ПРОФ», що вказує на подання позивачем позову до неналежного відповідача. Крім того вказує на те, що страховик відшкодував позивачу суму збитків в розмірі 18 000,00 грн., що визнається самим Позивачем, що свідчить про те, що позивач узгодив із страховиком згадану суму збитків. На підставі наведеного вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.
20.01.2020 року позивач ОСОБА_1 подав суду заяву про збільшення позовних вимог в якій вказує на те, що розмір невідшкодованої матеріальної шкоди визначено позивачем на підставі Висновку №375/19 судового автотоварознавчого дослідження згідно заяви-звернення ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість матеріального збитку автомобіля марки «Chery SGR», д.н.н. НОМЕР_2 після ДТП, станом на час ДТП, яке мало місце 11.06.2019р. становить 39771,84 грн. Дана сума визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що потребують заміни (0,7). Разом з цим, вартість відновлюваного ремонту (вартість матеріального збитку) без врахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що потребують заміни, відповідно до вищезазначеного Висновку становить 70629,83грн. і саме з врахуванням цієї суми повинно визначатись розмір невідшкодованої матеріальної шкоди. Посилаючись на правовий висновок Верховного суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду викладеного у постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року та Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 вважає, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Крім того, у Полісі №АМ/6516069 від 19.10.2018р., який долучено відповідачем до матеріалів справи зазначено франшизу в сумі 1000,00 грн., яка не підлягає відшкодуванню страховою компанією. На підставі наведеного просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» в його користь грошові кошти в сумі 56193,35 грн., з яких: 52629,83 грн. - розмір невідшкодованої матеріальної шкоди, 563,52 грн. - грошові витрати у зв'язку із надсиланням телеграм Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» та ОСОБА_5 , 3000,00 грн. - оплата послуг судового експерта. Також просить стягнути понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.02.2020 року, в межах проведення підготовчого засідання у даній цивільній справі, задоволено клопотання представника відповідача, залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» про стягнення матеріальної шкоди у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (місцезнаходження: вул. Федорова Івана, 32 А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ - 30859524). Також витребувано із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» копії документів, які стали підставою для виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 .
24.02.2020 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» подав суду письмове пояснення щодо позову в якому зазначив, що 10 липня 2019 року на виконання вимоги ст. 34,2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником ПАТ «СК «Українська страхова група» в присутності ОСОБА_1 було проведено огляд транспортного засобу «ЧЕРІ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , у зв'язку з чим було складено Акт огляду колісного транспортного засобу, який був підписаний сторонами без жодних заперечень. Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. 06 серпня 2019 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування та відповідно підписано протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування. 07 серпня 2019 року ПАТ «СК «Українська страхова група» було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 18 000,00 грн. Вважає, що ПАТ «СК «Українська страхова група» виконало свої зобов'язання перед потерпілою особою за укладеним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6516069 в повному обсязі.
На виконання вимог ухвали суду від 07.02.2020 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» надав суду копію поліса № АМ/6516069; копію постанови від 24.07.2019 року; копію повідомлення про ДТП від 13.06.2019 року; копію повідомлення про ДТП від 10.07.2019 року; копію заяви про виплату страхового відшкодування від 10.07.2019 року; копію акту огляду колісного транспортного засобу від 10.07.2019 року; копію протоколу -узгодження від 06.08.2019 року; копію платіжного доручення №19736.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Костишин В.М підтримали доводи позовної заяви, в своїх поясненнях посилалися на обставини, які викладені в позові і просили позов задовольнити. Також, просили стягнути з відповідача у справі судові витрати.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «АВАКС ПРОФ» - адвокат Свірський Т.В. позовні вимоги позивача не визнав, в своїх поясненнях посилався на доводи, які викладені у відзиві на позов, а також на судову практику ВС розгляду справ даної категорії. Додатково звернув увагу суду на те, що у позові позивач, обґрунтовуючи суму стягнення, посилається на висновок експерта, який є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у даному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий - висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. В задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засідання не з'явився, однак у наданому письмовому поясненні на позов просив розгляд справи провести за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення та доводи позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, вивчивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та всі докази в їх сукупності, давши цим доказам в їх сукупності та взаємозв'язку відповідну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав:
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власником транспортного засобу «Chery SGR», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що 11.06.2018р. ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод для інших учасників руху, не врахувавши при цьому безпечного інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Chery SGR», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.
Вина ОСОБА_5 у вищезазначеному ДТП підтверджується постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 24.07.2019р. у справі №599/1443/19, якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Сторонами у справі не заперечується той факт, що на момент ДТП (11.06.2018р ОСОБА_5 , перебував в трудових відносинах з ТОВ «АВАКС ПРОФ» та керував належним відповідачу транспортним засобом марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи трудові обов'язки водія.
Цивільно - правова відповідальність ТОВ «АВАКС ПРОФ», як власника марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 (забезпеченого транспортного засобу) на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6516069.
Так, згідно Полісу № АМ НОМЕР_5 6516069 від 19.10.2018 року, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , страхувальником ТОВ «АВАКС ПРОФ», строк дії полісу з 20.10.2018 року по 19.10.2019 року, ліміт відповідальності за шкоду завдану життю та здоров'ю (на одного потерпілого) становить - 200 000 грн., за шкоду завдану майну (на одного потерпілого) - 100 000 грн., франшиза - 1000,00 грн.
13 червня 2019 року до ПАТ «СК «Українська страхова група» звернувся представник ТОВ «АВАКС ПРОФ» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
10 липня 2019 року до ПАТ «СК «Українська страхова група» звернувся ОСОБА_1 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.
10 липня 2019 року представником ПАТ «СК «Українська страхова група» в присутності ОСОБА_1 було проведено огляд транспортного засобу «Chery SGR», д.н.з. НОМЕР_2 , про, що складено Акт огляду колісного транспортного засобу, який був підписаний сторонами. Зауважень та заперечень вказаний Акт не містить.
06 серпня 2019 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування та підписано протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування.
07 серпня 2019 року ПАТ «СК «Українська страхова група» було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19736.
17.07.2019 року позивачем направлено на адресу ОСОБА_5 , ТОВ «АВАКС ПРОФ» телеграми з повідомленням про проведення 23.07.2019 року авто товарознавчої експертизи, вартість відправлення телеграм становить 563,52грн. (284,76грн. + 278,76грн.), що підтверджується відповідними квитанціями.
Відповідно до Висновку №375/19 судового автотоварознавчого дослідження складеного 12.09.2019 року судовим експертом ОСОБА_6 (Свідоцтво №304 від 14.12.2012р.) згідно заяви-звернення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку автомобіля марки «Chery SGR», д.н.н. НОМЕР_2 після ДТП, станом на час ДТП, яке мало місце 11.06.2019р. становить 39771,84 грн. Дана сума визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що потребують заміни (0,7). Разом з цим, експертом визначено, що вартість відновлюваного ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що потребують заміни, становить 70629,83 грн.
Відповідно до квитанції №375/19 від 12.09.2019 року ОСОБА_7 сплатив 3000,00 грн. за послуги судового експерта.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише у разі, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести наступні факти: неправомірність поведінки особи, тобто будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди: втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є підставою для відшкодування завданої шкоди.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Щодо твердження представника відповідача про те, що товариство є неналежним відповідачем, оскільки відшкодування завданої шкоди в наслідок втрати працездатності повинна нести ПрАТ «УПСК», як страховик, суд зазначає наступне:
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач керувався правовими висновками Верховного Суду України, згідно яких «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні». Така позиція висловлена, зокрема у постанові від 14 вересня 2016року (справа № 6-725цс16).
Однак Велика Плата Верховного Суду у своїх постановах від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), від 03 жовтня 2018 року (справа №760/15471/15-ц) відступила від зазначених правових висновків і сформулювала правову позицію, згідно якої «Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
За таких обставин при вирішенні цього спору слід виходити з того, що відповідач як винна особа, цивільна відповідальність якої застрахована, несе матеріальну відповідальність за завдану шкоду лише у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (ст.1194 ЦК України).
ПАТ «СК «Українська страхова група», страховик цивільно-правової відповідальності відповідача, притягнута до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, отже, зважаючи на її процесуальний статус (ст.43, ст.53, 54 ЦПК України), суд не вправі покладати на неї будь-які обов'язки чи вирішувати питання про стягнення з неї коштів у рахунок відшкодування шкоди.
Учасниками справи не заперечуються такі факти:
- винність відповідача у завданні шкоди позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
-цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована і ліміт відповідальності згідно страхового полісу складав 100000 грн.,
- позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 18000 грн. згідно укладеного з ПАТ «СК «Українська страхова група» протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування.
Однак стороною відповідача заперечується заявлений позивачем розмір збитку та не визнається обов'язок його сплати.
Верховний Суд України у своїй постанові від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14 вказав, що аналіз норм статті 1166 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Згідно частин 1,2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Стороною позивача у справі до матеріалів справи додано Висновок №375/19 судового автотоварознавчого дослідження, що складений 12.09.2019 року судовим експертом ОСОБА_6 , згідно якого вартість матеріального збитку автомобіля марки «Chery SGR», д.н.н. НОМЕР_2 після ДТП, станом на час ДТП, яке мало місце 11.06.2019р. становить 39771,84 грн., а вартість відновлюваного ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу (0,7) складових, що потребують заміни, становить 70629,83 грн.
Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, у Висновку №375/19 судового автотоварознавчого дослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Відтак суд вважає, що Висновок №375/19 судового автотоварознавчого дослідження від 23.07.2019 року не може бути визнаний належним та допустимий доказом.
Позивач в ході розгляду справи про призначення судом у справі експертизи не клопотав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір матеріального збитку у встановленому законодавством порядку не доведений у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити різницю між фактичним розміром шкоди завданої позивачу під час ДТП і сумою страхового відшкодування, що виплачена позивачу, а відтак відсутні підстави визначити обов'язок відшкодування її відповідачем.
Разом з тим суд бере до уваги той факт, що згідно з п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно ст.9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
З огляду на наведене, а також враховуючи що відповідачем по справі не спростовано доводів позивача про невідшкодування суми франшизи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач ОСОБА_1 належить до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та звільнений від сплати судового збору, а відтак в силу ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» слід стягнути в дохід держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2019 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Костишин В.М. Договір про надання правничої допомоги №02/12/19. В даному договорі передбачений обсяг правової допомоги вищевказаного адвоката для представництва інтересів ОСОБА_1 , а саме: консультація, узгодження правової позиції - 1000,00грн.; складання позовної заяви - 2000,00грн.; представництво в суді (участь в судових засіданнях та складання інших процесуальних документів у випадку необхідності) - 2000,00 грн.
Актом №1 про пийом-передачу грошових коштів від 02.12.2019 року та квитанцією від 02.12.2019 року підтверджується факт оплати ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2 коштів в сумі 5000,00 грн. згідно Договору про надання правничої допомоги №02/12/19.
Разом з тим, згідно ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 цієї статті ЦПК).
Враховуючи наведені норми та заперечення відповідача проти розміру відшкодування судових витрат, з огляду на обсяг матеріалів справи, який є не значним, те що справа не відноситься до справ значної складності, зважаючи на кількість судових засідань в яких брав адвокат участь у справі, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді є неспівмірним ні за обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ні за складністю і об'ємом справи, тому підлягає зменшенню до 1000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4, 5, 11, 12, 13, 76-80, 81, 82, 83, 89, 102,106, 133, 137, 138, 141, 259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ» в дохід держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_6 місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАКС ПРОФ», код ЄДРПОУ 37306789, місцезнаходження м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича,8.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (місцезнаходження: вул. Федорова Івана, 32 А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ - 30859524).
Повний текст рішення суду складено 26.06.2020.
Головуючий суддяР. М. Грицак