19.06.2020 Справа №607/17468/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Мотиль Б.І.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування шкоди, відповідно до якого просить визнати, що його робота в ендоскопічному відділенні університетської лікарні відбувалась з порушенням санітарно-гігієнчних норм та правил, порушенням норм охорони праці, що стало причиною в нього розвитку онкологічного захворювання нирки та наднирника; зобов'язати відповідача, відшкодувати завдану ним шкоду в розмірі 700 000 грн. та відшкодувати моральну шкоду у зв'язку із втратою здоров'я в розмірі 150 000 грн. Також у поданій заяві від 08.08.2019 року про уточнення позовних вимог, зазначив, що головний лікар зазначеного лікувального закладу незаконно його переслідує на протязі 6 років, давши привід своїм підлеглим зневажливо ставитись до позивача, перевищувати свої службові обов'язки, а тому повинен виплатити йому 40 000 грн., з них 5 000 грн. за порваний одяг та 33 000 грн. моральної шкоди за порушення його честі і гідності, а працівники зазначеної лікарні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні сплатити йому матеріальну шкоду за порваний одяг по 3000 грн. та нанесення тілесних ушкоджень по 10 000 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1980 року він працював лікарем в ендоскопічному відділені Тернопільської обласної лікарні (на даний час комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради). Вважає, що всупереч інструкції та рекомендаціям, відповідач для безпечної роботи позивача не закупив автоклави та машини для стерилізації, а тому стерилізація медичних приладів, які використовував у роботі позивач, проводилась у ванночках, випари з якої виділялись у повітря та токсично діяли на організм працюючих. Також під час роботи у вказаному лікувальному закладі, позивач проводив медичні обстеження хворих, а саме ретроградну панкреатохолангіографію, під час яких він зазнав негативну дію рентгенпроменів, де ним було здійснено на рентгенапараті 17 таких обстежень. Як наслідок дії та роботи на вказаному медичному обладнанні, у нього у вересні 2018 року було діагностовано важку хворобу - рак правої нирки і пухлину лівого наднирника. Також зазначив, що виявлення у позивача онкологічного захворювання пов'язане із дією на позивача токсичних хімічних препаратів, що використовувались для обробки ендоскопів з якими він працював, порушення відповідачем техніки безпеки та санітарно-гігієнічних норм при цьому, негативною дією іонізуючого рентген опроміненнювання при виконанні обстежень на застарілому медичному обладнанні - рентгенапараті, який не було обладнано електронним перетворювачем.
Представник відповідача комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради подав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що позивачем не доведено факту неправомірних дій або бездіяльності відповідача, внаслідок яких було б завдано шкоду позивачу, а також не доведений причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та шкодою про яку вказує позивач. Крім того, вважає, що розмір шкоди позивачем не обґрунтований. Вказав, що зобов'язання у зв'язку із заподіянням шкоди виникає за наявності таких умов як: 1)наявність завданої шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи; 2)неправомірні дії або бездіяльність, якими завдана шкода; 3) існування причинного зв'язку між протиправними діями правопорушника та шкодою, яка виникла; 4) наявність вини особи, яка завдала шкоду, які в сукупності являють собою склад цивільного правопорушення. За відсутності, хоча б одного із наведених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Так, дії або бездіяльність (неправомірна поведінка) відповідача, внаслідок яких було завдано шкоду позивача є основним предметом доказування та відповідно встановлення у справі, оскільки відсутність такого елементу делікту свідчить про відсутність інших складових інших складових та відсутність самого заподіяння шкоди, як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права і обов'язки. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 подав заперечення на відзив на позовну заяву, в якому вказав, що адміністрація лікарні змусила його у 1986 році виконувати медичні обстеження хворих під прямими ренгентпроменями. За даними наукової літератури це могло стати причиною виявлення в нього онкологічного захворювання. Іншою причиною було порушення техніки безпеки головним лікарем ОСОБА_6 та його попередниками, які полягали у відсутності в ендоскопічному відділенні лікарні, де працював позивач, окремої кімнати для дезінфекції та стерилізації, сертифікованої витяжки, герметичного стерилізатора. З метою приховати злочин в порушенні техніки безпеки, головний лікар своїм наказом від 09.07.2019 року ліквідував ендоскопічне відділення. Позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки адміністрація лікарні не надала йому коштів на лікування важкого захворювання, яким на даний час він страждає.
Тернопільським міськрайонним судом 04 жовтня 2019 року у даній справі, за участю сторін, проведено підготовче судове засідання за наслідками якого закрито підготовче провадження, дану справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Зазначив, що у ендоскопічному відділенні, де він працював була відсутня кімната для дезінфекції та стерилізації ендоскопічного обладнання, не було водопроводу та каналізації. Крім цього, у ньому відсутня витяжка. Для проведення стерилізації ендоскопів потрібен герметичний стерилізатор, який був відсутній у відповідача. Відповідач, а також Управління Держпраці в Тернопільській області не контролювали дотримання техніки безпеки та охорони праці у ендоскопічному відділенні де працював позивач. Під час заміру шкідливих речовин у повітрі, проведеного у 2015 році у відділенні де працював позивач, було виявлено у повітрі 0,57 мг. формальдегіду на 1 л. повітря, що є небезпечним для здоров'я пацієнтів та медперсоналу. Протягом тривалого часу роботи позивача у вказаному відділенні, останній змушений був працювати у шкідливих умовах праці, вдихаючи завищену концентрацію формальдегіду у повітрі, що сприяло виникненню у нього онкозахворювання. Також зазначив, що робота позивача на рентгенологічних апаратах здійснювалась при відсутності у них електронного перетворювача, що шкідливо вплинуло на стан його здоров'я.
Представник відповідача комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив. Зазначив,що відповідачем не порушувались вимоги по охороні праці та техніки безпеки у відділенні де працював позивач, а за його роботу у шкідливих умовах праці останньому надавались пільги та компенсації, передбачені законодавством України, що ним не заперечується у судовому засіданні.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
Позивач ОСОБА_1 з 1990 року працював лікарем ендоскопічного відділення Тернопільської обласної лікарні (на даний час - комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради).
Як вбачається із посадової інструкції лікаря -ендокскопіста ОСОБА_1 , затвердженої головним лікарем комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» 20.02.2013 року, лікар-ендоскопіст ендоскопічного відділення зобов'язаний здійснювати забезпечення високоспеціалізованого діагностичного обстеження та лікування пацієнтів лікарні та консультативної поліклініки відповідно до стандартів та протоколів надання медичної допомоги. Забезпечувати комплекс заходів з дотримання правил, норм, інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки, санітарно-епідемічного режиму у відділенні.
ОСОБА_1 упродовж усього часу його роботи у ендоскопічному відділенні зазначеного лікувального закладу здійснювались доплати до посадового окладу, передбачені спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519, надавались пільги та компенсації, за його роботу із шкідливими умовами праці, встановленої на підставі проведеної атестації робочих місць згідно із Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМ України від 01 серпня 1992 року №442, що не заперечується позивачем та визнається відповідачем.
Як вбачається протоколу №3/06-02-23/А дослідження повітря робочої зони від 16 лютого 2015 року, складеним спеціалістами Тернопільського міського відділу ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», проведеного з метою контролю за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони атестації робочих місць, за результатами місця відбору проб повітря у ендоскопічному відділенні КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» на робочому місці лікаря ендоскопіста виявлено концентрацію хімічної речовини «Формальдегід» у розмірі 0,57 мг/м.куб. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про (відповідність нормативу, оцінку за Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу). Зазначені обставини також відображені у картці умов праці атестації робочих міць за умовами праці КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» робочого місця лікаря -ендоскопіста від 27.02.2015 року, у якій зазначено виявлення шкідливих хімічних речовин «формальдегід» за результатами проведених досліджень проб повітря 16.02.2015 року у розмірі 0,57 мг/м.куб., при нормативному значенні 0,5. У вказаній картці відображено: 1) Гігієнічна оцінка умов праці: Умови і характер праці лікаря-ендоскопіста, завідувача відділення відноситься до ІІ класу підвищення ризику пошкодження здоров'я. Атестація робочого місця: Робоче місце має в наявності 1 фактор 1 ступеня. За показниками робоче місце потрібно вважати з шкідливими умовами праці. Пільги і компенсації - молоко.
Відповідно до інформації викладеній у листі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради від 11.06.2020 року №01-2/891, зазначено, що у 1986 році фактів залучення лікаря-ендоскопіста ОСОБА_1 до проведення ретроградних панкреатохоланографій не виявлено. Підтвердити або спростувати факти залучення ОСОБА_1 до проведення ретроградних панкреатохолангіографій у 1986 році не можливо, оскільки «журнали реєстрації рентгенологічних досліджень» (форма 0-50/о) не збереглися.
Як вбачається із інформації, викладеній у листі управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації №2953/15-01 від 06.12.2018 р., ОСОБА_1 у 1984 році виконував діагностичні лапароскопії під місцевим знечуленням. За 1986 рік ним проведено 17 ретроградних панкреатографій.
Відповідно до копії виписного епікризу з медичної картки хворого №439/19, яку надав позивач, вбачається, що ОСОБА_1 проходив курс лікування у відділенні пластичної та реконструктивної онкоурології Національного Інституту Раку з 08.01.2019 року по 21.01.2019 року з приводу онкологічного захворювання - правої нирки.
Як вбачається з інформації комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради №1587/2416-20 від 16.02.2020 року, адресованій слідчому СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, відповідно до висновків медичної комісії про проходження щорічних оглядів, у ОСОБА_1 не виявлено протипоказів для роботи на посаді лікаря-ендоскопіста протягом усього періоду роботи у лікарні. А тому лікарем-профпатологом не встановлено підозри на хронічне професійне замірювання у ОСОБА_1 .
Представником відповідача на вимогу суду надано План розміщення ендоскопічного відділення комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» з якого вбачається наявність у ньому окремої кімнати для проведення стерилізації ендоскопічного обладнання.
Будучи допитаним в судовому засіданні у якості спеціаліста лікар з гігієни праці Управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_7 , суду пояснив, що виявлення хімічних речовин - формальдегіду у повітрі при проведенні дослідження повітря робочої зони 16 лютого 2015 року спеціалістами Тернопільського міського відділу ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» у ендоскопічному відділенні КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» на робочому місці лікаря ендоскопіста у розмірі 0,57 мг/м.куб., а також робота лікаря із використанням рентгенапарту, не може свідчити про порушення зазначеним закладом вимог законодавства про охорону праці, виявлення шкідливого впливу на здоров'я позивача, як наслідок виявлення у нього онкологічного захворювання, оскільки проведені дослідження повітря в одній кількості, не є доказом постійного шкідливого впливу та концентрації шкідливих речовин у повітрі на робочому місці, де працював ОСОБА_1 .
В силу вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті
порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які
особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні
збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р.,№ 6 роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 cт. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 cт. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутацїї, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, а також у їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування шкоди не підлягає до задоволення. При цьому, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували порушення відповідачем норм з охорони праці при виконанні трудових обов'язків позивачем, факту виникнення у позивача онкологічного захворювання у зв'язку із виконанням ним функцій лікаря-ендоскопіста ендоскопічного відділення колишньої Тернопільської обласної лікарні, комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня», на даний час - комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради, у тому числі із використанням медичного обладнання роботи на рентгенапараті у 1986 році при проведенні останнім медичних обстежень. Крім цього, суд констатує, що позивачу за роботу на посаді лікаря ендоскопіста у вказаному лікувальному закладі здійснювались доплати до посадового окладу, пільги та компенсації, у зв'язку із його роботою у шкідливих умовах праці, встановленої на підставі проведеної атестації робочих місць, що ним визнається та не заперечується.
Також, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували причино-наслідковий зв'язок між роботою позивача лікарем-ендоскопістом та виникненням у нього онкологічного захворювання. Крім цього, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували понесені позивачем у зв'язку із цим його моральні страждання. Також, не надано суду доказів, які б підтверджували незаконні дії головного лікаря зазначеного лікувального закладу у переслідуваннях позивача, перевищення ним своїх службових обов'язків, порушення його честі і гідності, а також працівниками зазначеного лікувального закладу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування шкоди відмовити у повному обсязі.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складено 26 червня 2020 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан