19.06.2020 Справа №607/9255/20
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю захисника заявника адвоката ОСОБА_3 , слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі клопотання захисника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 з клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадждення № 12019210000000235 від 11.06.2019 року, арешт на які було накладено ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 28 січня 2020 року (справа 607/1605/20).
Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.01.2020 року (справа 607/1605/20) накладено арешт на майно, зокрема, грошові кошти в сумі 1700 гривень.
Заявник у клопотанні зазначив, що оскільки ОСОБА_5 є власником грошових коштів в сумі 10500 гривень, оскільки 23 січня 2020 року він з власних збережень надав ці кошти своєму сину для придбання додому монітора (телевізора), а вказані кошти були ним отримані як оплата за виконання робіт на території Польщі, є його особистими коштами та не є такими, що мають значення в межах даного кримінального провадження, відтак, вважає, що потреби у подальшому арешті вказаних коштів немає, просить його скасувати, повернувши вказані грошові кошти як власнику. Вказав, що згідно протоколу огляду від 23 січня 2020 року - ОСОБА_6 добровільно видав грошові кошти в сумі 2800 гривень, а також вилучено грошові кошти в сумі 7700 гривень та поміщено в сейф пакет ЕХР0269760.
В судовому засіданні захисник заявника клопотання про скасування арешту підтримав, просив його задовольнити. Слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що оскільки на вказані у грошові кошти фактично арешт не було накладено, так як вказана сума не зазначена в ухвалі про накладення арешту, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Дослідивши доводи клопотання та долучені до нього матеріали, беручи до уваги надані сторонами в засідання пояснення, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Беручи до уваги наявні у матеріалах справи відомості щодо накладення арешту на зазначені у клопотанні грошові кошти, з урахуванням змісту ухвали від 28 січня 2020 року по справі №607/1605/20, слідчий суддя звертає увагу, що грошові кошти у вказаному заявником розмірі - 10 500 грн. - не підлягали арешту за зазначеною ухвалою, натомість зі змісту ухвали слідує, що арешт було застосовано щодо грошових коштів в сумі 1 700 грн., з огляду на що відсутні підстави для скасування арешту майна, так як заявлена заявником сума не є співмірною тій, на яку ухвалою від 28 січня 2020 року по справі №607/1605/20 було накладено арешт.
Окрім цього, оскільки з наданих заявником пояснень щодо того, що зазначена у клопотанні сума грошових коштів в розмірі 10 500 грн. є особистими заощадженнями заявника та була отримана ОСОБА_5 за виконання робіт на території Польщі, а також з долучених до клопотання документів, не слідувало належних та допустимих доказів на підтвердження отримання вказаних коштів саме за здійснення трудової діяльності, слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні заявленого адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1