19.06.2020 Справа №607/1297/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Грицай К.М.
за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,
учасників справи: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №985298 від 28.11.2019 року, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №985298 від 28.11.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Так, зазначає, що у постанові вказано, що позивач, керуючи транспортним засобом здійснив обгін транспортного засобу ближче перед пішохідним переходом поза населеним пунктом, чим порушив п. 14.6 в) ПДР України, проте, вважає, що дане формулювання правопорушення є неконкретним та нечітким і не відображає об'єктивної сторони правопорушення, оскільки у п. 14.6 ПДР передбачено заборону обгону ближче, ніж 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом. Тому вважає, що вказаного у постанові правопорушення він не вчиняв. Крім того, вказав, що про дату час розгляду справи про адміністративне правопорушення 28.11.2019 року його не було повідомлено, справа була розглянута без його участі, того дня його взагалі не було в м. Тернополі. Також, зазначає, що у постанові не вказано, за допомогою якого технічного засобу вимірювальної техніки інспектором здійснено вимірювання відстані, на якій відбувся маневр, чи взагалі був такий пристрій у розпорядженні інспектора та чи обліковується такий ЗВТ на балансі УПП у Тернопільській області, чи є дозволеним для використання в Україні, чи пройшов обов'язкову сертифікацію на відповідність нормативним актам України, чи міститься в переліку ЗВТ за допомогою яких патрульним дозволено здійснювати фіксацію порушення та чи був такий ЗВТ повіреним в органі, який здійснює періодичну метрологічну повірку ЗВТ. Крім того, вказав, що у постанові не вказано, що інспектор Репела Й.П. мав повноваження щодо розгляду такої адмінсправи щодо нього. З огляду на наведене просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою судді від 28 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача ОСОБА_2 25.02.2020 року подано відзив на позовну заяву, копія якого 20.20.2020 року направлена позивачу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач вважає, що працівниками Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції обґрунтовано складено постанову у справі про адміністративне правопорушення. У відзиві вказано, що згідно оскаржуваної постанови, 15.11.2019 року о 17 год. 30 хв. водій транспортного засобу марки «Шевроле Лачетті», д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці- Тереблече, 371 км, здійснив обгін транспортного засобу ближче 100 м перед пішохідним переходом поза населеним пунктом, чим порушив п. 14.6 в) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Незважаючи на попереджувальний знак 1.32 «Пішохідний перехід». Наближення до нерегульованого пішохідного переходу», позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою), інформаційно-вказівні знаки 5.35.1 та 5.35.2 , а також, заборону здійснювати обгін у всіх випадках, перелічених в п. 14.6 ПДР України, позивач все ж здійснив маневр обгону ближче 100 м перед пішоходи переходом, що підтверджується відеозаписом. Крім цього, зазначила, що вина позивача ОСОБА_1 в порушенні вимог ПДР України підтверджується доказами відеофіксації, а саме відеозаписом з авто реєстратора службового автомобіля, про що вказано у постанові. Відеозаписом із нагрудного відеореєстратора чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зафіксовано, що позивачу було роз'яснено причину зупинки, суть вчиненого правопорушення, пред'явлено відеодоказ вчиненого правопорушення, після чого позивачем заявлено клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із наданням можливості скористатись правовою допомогою, та розгляд справи був перенесений на 22.11.2019 року, про що повідомлено позивача та роз'яснено положення ст. 268 КУпАП, а саме, що справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення. Зазначила, що оригінал постанови направлений до Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ в Тернопільській області.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовні заяві та просить їх задовольнити. Також, подав письмові пояснення, у яких вказує, що у оскаржуваній постанові не вказано конкретну відстань, при якій забороняється здійснювати обгін. Крім того, вказав, що на долученому до відзиву диску містяться файли з іншими номерами, ніж зазначені у постанові, тому вважає, що доказів його вини не подано. Більше того, вказує, що на долученому до відзиву відео файлі зафіксовано, як інспектор вказав, що відстань від пішохідного переходу ним була визначена «на око», тобто без здійснення замірів за допомогою ЗВТ чи розрахунків.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, направив суду відзив, згідно якого позов не визнає. Отже, розгляд справи слід здійснити без участі відповідача на підставі пункту 1) ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Суд, дослідивши докази, вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №985298 від 28.11.2019 року позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Вказаною постановою констатовано, що 15.11.2020 року о 17 год. 30 хв. водій транспортного засобу марки «Шевроле Лачетті», д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече, 371 км, здійснив обгін транспортного засобу ближче перед пішохідним переходом поза населеним пунктом, чим порушив п. 14.6 в) ПДР України.
Частиною 1 статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Із змісту позовної заяви встановлено, що позивач заперечує обставини, викладені у постанові щодо порушення ним п. 14.6 в) ПДР України.
Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно із пунктом 14.6 в) ПДР передбачено заборону обгону ближче, ніж 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, у спірній постанові НК №985298 від 28.11.2019 року, не конкретизовано об'єктивну сторону правопорушення, а саме: не зазначено відстані, ближче якої позивач здійснив обгін транспортного засобу перед пішохідним переходом.
Суд вважає, що вказівка в постанові на здійснення позивачем обгону транспортного засобу ближче перед пішохідним переходом не є належним описом обставин, установлених під час розгляду справи, оскільки не відображає вчинення конкретних дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що унеможливлює встановлення об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, тобто є неконкретним та таким, що порушує право на захист.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Заперечення відповідача у відзиві, що доказом вчинення правопорушення є відео фіксація з нагрудного відео реєстратора поліцейського суд відкидає та вважає такі докази неналежними, оскільки як вбачається із відеозапису на відеофайлі №20191115193938000245, що міститься на доданому до відзиву СD-диску, поліцейський вказав, що відстань у 100 м визначено ним без здійснення будь-яких замірів, застосування будь-якого засобу вимірювання, «на око».
Поряд цим, вказані у постанові відеоматеріали ВО-0007, 0035, 00108 до матеріалів справи відповідачем не були долучені.
Також, суд враховує висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а колегії суддів Касаційного адміністративного суду ВС, згідно якого належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт обгону транспортного засобу ближче відстані, визначеної ПДР України, тому суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивачем обгін транспортного засобу здійснено на відстані, яка становила менше 100 м до пішохідного переходу.
З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які б підтвердили факт порушення позивачем ОСОБА_1 п. 14.6 в) Правил дорожнього руху.
Як встановлено судом, справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за складеним відносно позивача протоколом про адміністративне правопорушення від 15.11.2019 року була розглянута 28.11.2019 року.
Як вказано у відзиві, позивачем було отримане повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи, про що повідомлено позивача та це підтверджено копією повідомлення, яке долучене до матеріалів справи. Проте, додане повідомлення не містить дати розгляду справи, на яку був перенесений розгляд справи.
За вище вказаних обставин, суд робить висновок, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені статтею 268 КУпАП, тому вважає, що спірна постанова винесена без повного з'ясування усіх обставин справи.
В силу вимог ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, відповідач в судове засідання не надав належних та допустимих доказів, на спростування доводів позивача та на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно вимог ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому позов підлягає до задоволення, шляхом скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.11.2019 року, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.247, 251, 252, 258, 280, 283, 287, 289, ч.1 ст. 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України , суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №985298 від 28.11.2019 року про притягнення адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Котляревського, 24 м. Тернопіль, ЄДРПОУ 40108646).
Головуючий суддяК. М. Грицай