25.06.2020 Справа №607/9590/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі с/з - ОСОБА_2
під час розгляду у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувального акта у кримінальному провадженні №1202010010001034 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.3 ст.185 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що мали місце на момент обрання відносно даного обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, обсяг яких на даний час не зменшився і які перешкоджають обранню відносно ОСОБА_3 менш суворого запобіжного заходу.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, думки захисника та обвинуваченого, які заперечили у задоволенні клопотання прокурора та заявили клопотання про зміну чинного запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 із тримання під вартою на менш суворий, що не пов'язаний із триманням під вартою, посилаючись на необґрунтованість ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, незаконність клопотання, ознайомившись із матеріалами судового провадження, вважає, що у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну щодо ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу на менш суворий необхідно відмовити, а клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи з наступних мотивів.
Так, згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.178 КПК України, окрім інших, у тому числі, обставинами, які враховуються при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, які зобов'язаний суд оцінити при постановленні ухвали є: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
А тому, зважаючи на наведене, а також на те, що ОСОБА_3 , хоча і будучи особою молодого віку, маючою постійне місце проживання, водночас, яка раніше неодноразово була судима за вчинення тяжких злочинів проти власності, ніде не працює, низький рівень його соціальних зв'язків, який щойно звільнившись з місць позбавлення волі, у даному кримінальному провадженні знову обвинувачується у вчиненні, у тому числі, тяжкого злочину проти власності, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, при тому, що у провадженні суду є ще 2 судових провадження у кримінальних провадженнях, де ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості та тяжких злочинів проти власності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, які є обґрунтованими та на даний час продовжують своє існування.
Вищенаведені обставини в сукупності їх аналізу, дають суду підстави вважати, що указаний обвинувачений, у разі зміни йому чинного запобіжного заходу із тримання під вартою на менш суворий, як про це клопоче сторона захисту, останній запобіжний захід не забезпечить мети його застосування, а саме забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання обґрунтованим у попередньому абзаці даної ухвали ризикам, а тому, враховуючи вказане, а також те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, суд приходить до висновку, щострок тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити до 2 місяців, тобто, до 00 год. 00 хв. 23 серпня 2020 року.
При цьому, будь-яких переконливих доказів, які б обґрунтовано свідчили про незаконність поданого прокурором до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою, що б перешкоджало суду його розглядати під час підготовчого провадження, судом не здобуто та стороною захисту не подано.
Керуючись наведеним, а також ч.3 ст.315 КПК України, суд,
У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу на менш суворий - відмовити, а клопотання прокурора - задовольнити, раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо нього під час досудового розслідування, продовжити до 2 місяців, тобто, до 00 год. 00 хв. 23 серпня 2020 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Головуючий суддяОСОБА_1