25.06.2020 Справа №607/8059/19
провадження 1-кп/607/56/2020
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду у м.Тернополі матеріали кримінального провадження №12019210010000582 від 23 лютого 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України,-
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження №12019210010000582 від 23 лютого 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його безпідставність, а саме на непідтвердження ризиків передбачених ст.177 КПК України, що є підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить зменшити розмір застави, який змінений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07.05.2020 року, з 15765 грн. до 10 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 свого захисника підтримав.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Так, Ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено підозрюваному заставу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20070 (двадцять тисяч сімдесят) гривень. При внесенні застави в розмірі 20070 грн. постановлено ОСОБА_4 із-під варти звільнити. У випадку звільнення ОСОБА_4 із-під варти, покласти на нього наступні обов'язки: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання або місця роботи, утримуватися від спілкування із представником потерпілого та свідками у даному кримінальному провадженні. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави. Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 20 грудня 2019 року.
16.01.2020 р. ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено йому розмір застави в сумі 31530 грн. У разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено ряд обов'язків.
10 березня 2020 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів, а саме до 09 травня 2020 року до 23 годин 59 хвилин.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07.05.2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів, а саме до 06 липня 2020 року 23 годин 59 хвилин та змінено, визначений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2020 року, розмір застави в частині її суми, а саме зменшено розмір застави до 15765 гривень.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1, ч.2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, одне з яких за ступенем тяжкості відноситься до злочину середньої важкості проти власності, зокрема, позбавлення волі на строк до п'яти років, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.
Ризиком того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, є те, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 шляхом погрози може умисно впливати на свідків та потерпілих з метою схиляння останніх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам та відмови від дачі показань на його користь, що негативно впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві послідовні показання, а також на дієвість кримінального провадження загалом.
Ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений на даний час ніде не працює та не навчається, немає постійного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення корисливих злочинів, з метою отримання коштів для виїзду з місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду.
Ризиком того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що знаходячись на волі, а саме в разі обрання іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, обвинувачений матиме можливість координувати свої дії із іншими особами, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності .
Також, судом враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме те, що він ніде не працює, хоча є особою працездатного віку, утриманців не має, стан його здоров'я, вік та нестійкі соціальні зв'язки останнього, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі злочинів проти власності, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, переконливості наявних ризиків, та особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що обставини, які встановленні судом, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на строк, що не перевищує 60 днів.
Відповідно до чч.1, 4, 5 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Зважаючи на викладене, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає, що клопотання сторони захисту слід задовольнити частково, зменшивши розмір застави, який встановлений обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07.05.2020 року, зокрема з 15765 грн. до 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 10510 грн., що буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України. У задоволенні решти вимог клопотання сторони захисту слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 217 ч.1, 177, 178, 183, 194, 314, 315, 316, 334, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 про зменшення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави - задовольнити частково.
Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07 травня 2020 року розмір застави в частині її суми, а саме зменшити розмір застави, встановивши її розмір у сумі 10510 ( десять тисяч п'ятсот десять) гривень.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Тернополя, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий) у виді тримання під вартою до 60 днів, а саме до 24 серпня 2020 року 23 годин 59 хвилин.
Відкласти підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12019210010000582 від 23 лютого 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України на 03 серпня 2020 року о 11 год. 00 хв., про що повідомити учасників.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити Начальнику Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26»), для відому.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч. 1 ст. 392 КПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині вирішення продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом семи діб з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Головуючий суддяОСОБА_1