25.06.2020 Справа №607/23871/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
під час проведення судового розгляду, в приміщенні зали суду в м. Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210000000179 від 16 квітня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_6 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , -
На розгляді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210000000179 від 16 квітня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звертаючи увагу на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого вказаного запобіжного заходу і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їх підзахисний ОСОБА_5 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечили, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, вважаючи, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуєьться ОСОБА_5 не може бути підставою, для продовження дії стосовно нього найбільш суворого запобіжного заходу.
Представник потерпілих підтримав клопотання прокурора.
Перевіривши надані матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З врахуванням санкції статті обвинувачення, колегія суддів вважає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може ухилятися від суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
В даному випадку йдеться про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, тобто того злочину, який може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
На думку суду вищеперелічені ризики не відпали, продовжують існувати та виправдовують утримання обвинуваченого під вартою, як виключну міру запобіжного заходу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 331, 350, 376, розділом ІІ КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 22 серпня 2020 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та надіслати начальникові СІЗО м. Чорткова для виконання в частині дії запобіжного заходу.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3