Центральний районний суд м. Миколаєва
54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/1775/20
нп 1-в/490/120/2020 У Х В А Л А
30 червня 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника заявника, адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна в порядку ст. 409 КПК України в редакції 1960 року,
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання ОСОБА_5 , в якому остання просила скасувати арешт з майна, накладеного на підставі постанови 06-130№, винесеної 19.04.2002р. начальником слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 під час досудового слідства по кримінальній справі №1-9-123/2003р.
Вимоги клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 було засуджено вироком Місцевого суду центрального району м. Миколаєва від 15.10.2003р. за ст. 190 ч. 4, ст. 212 ч. 2 КК України (в редакції 2001р.), ст. 190 ч. 4 КК України (в редакції 1960р.) та із застосуванням ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення вол з конфіскацією усього належного їй майна. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Окрім того цивільний позов потерпілої задоволено повністю, стягнуто на користь ТОВ "Юридична компанія "Євросервіс" 84852,84 грн. матеріальної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24.02.2004р. вирок змінено та виключено кваліфікуючу ознаку "вчинення злочину організованою групою", а також виключено рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації усього належного їй майна. Однак рішення про зняття арешту з майна не вирішувалось.
В подальшому, у липні 2019 року, під час оформлення договору купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Южноукраїнської міської нотаріальної контори ОСОБА_7 , із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стало відомо, що обтяження у виді арешту майна, накладеного на підставі постанови 06-130№, винесеної 19.04.2002р. начальником слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 під час досудового слідства по кримінальній справі №1-9-123/2003р. поширило свою дію і на прийняту ОСОБА_5 у 2017р. спадщину, а саме вищезазначену квартиру.
Представник заявника в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти скасування арешту з майна.
Суд, заслухавши думку представника заявника, прокурора, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.
Як вбачається із клопотання, арешт на майно у кримінальній справі був накладений під час дії КПК України в редакції 1960 року.
Відповідно до п. 9 Розділу XI Перехідних положень КПК України (2012 року) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі статтею 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України (1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
Судом встановлено, що 19.04.2002р. начальником слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 було накладено арешт на все майно ОСОБА_5 , що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.07.2019р. Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, вбачається, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_8 , яка складалася із двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 27,3 м.кв., загальною площею 49,5 м.кв., що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.08.2017р. (спадкова справа №56/2017, зареєстрована в реєстрі за №1049).
Окрім того судом встановлено, що згідно копії ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 24.02.2004р. вирок Місцевого суду центрального району м. Миколаєва від 15.10.2003р. змінено та з нього виключено кваліфікуючу ознаку "вчинення злочину організованою групою", а також виключено рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації усього належного їй майна. Однак рішення про зняття арешту з майна залишилось невирішеним.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 КПК України (1960 року) накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Відповідно до ст.ст. 125-126 КПК України (1960 року) арешт на майно по кримінальній справі накладається з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Враховуючи вищевикладене, оскільки метою накладення арешту було забезпечення можливої конфіскації у порядку виконання вироку суду, але матеріалами провадження об'єктивно підтверджено, що додаткове покарання у виді конфіскації майна виключено з вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 24.02.2004р., окрім того заборгованість ОСОБА_5 перед ТОВ "Юридична компанія "Євросервіс" повністю погашена, що підтверджується відповіддю Южноукраїнського міського відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 15.07.2019р. №141-5716, а тому є достатні підстави вважати, що потреба в застосуванні арешту на усе майно, належне ОСОБА_5 , відпала, як і заборона здійснювати відчуження такого майна.
На підставі викладеного, керуючись п. 9 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, ст.ст. 126, 411 КПК України 1960 року, суд, -
Клопотання ОСОБА_5 - задовольнити.
Скасувати постанову 06-130№, винесену 19.04.2002р. начальником слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 під час досудового слідства у кримінальній справі №1-9-123/2003р., якою накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Южноукраїнським МВ УМВС України в Миколаївській області 07.07.1998р.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1